Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №910/8952/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2026 р. Справа№ 910/8952/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 03.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 (повний текст рішення складено 03.11.2025)

у справі №910/8952/25(суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ"

до Акціонерного товариства "Універсал Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" (надалі - позивач, ТОВ "АК "БІЗНЕС-АУДИТ") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Універсал Банк" (надалі - відповідач, скаржник, АТ "Універсал Банк", Банк) про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме, квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з Акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" 23 900, 00 грн судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 24.11.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8952/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі № 910/8952/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" до Акціонерного товариства "Універсал Банк" про витребування майна у справі №910/8952/25.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду пояснення відповідача від 23.09.2025, помилково прирівнявши їх до відзиву, та не надав обґрунтованої відмови у клопотанні про закриття провадження (порушення ч. 3 ст. 42, п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України). Крім того, спір випливає з кредитних договорів між юридичними особами, а тому підлягав розгляду за правилами господарського, а не іншого судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК; постанови ВП ВС №753/12916/15-ц, №752/17300/14-ц).

Апелянт вказує, що на момент реєстрації права власності за банком (25.09.2018) рішення суду, на підставі якого відбулося звернення стягнення, було чинним; апеляційне провадження за скаргою третьої особи відкрито лише 19.10.2018 - вже після набуття банком майна. Прилюдні торги та документи щодо реалізації предмета іпотеки не оскаржені й не визнані недійсними. Відповідно до постанови ВП ВС від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, саме скасування судового рішення (без встановлення недобросовісності) не є підставою для перегляду юридичних фактів, що виникли на його підставі. Це підтверджено й преюдиційною постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №910/2171/22 за участю тих самих сторін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що твердження позивача про безоплатність набуття спростовуються матеріалами справи: банк частково погасив заборгованість ОСОБА_1 (70 784,61 дол. США) в рахунок вартості майна, тобто набуття відбулося шляхом заліку вимог. Іпотека залишається дійсною для будь-якого набувача предмета іпотеки незалежно від обізнаності про обтяження (ст. 23 Закону «Про іпотеку»), а сплив позовної давності сам по собі не припиняє основного зобов`язання та не є підставою для припинення іпотеки (ст. 267 ЦК; вичерпний перелік підстав у Законі «Про іпотеку»).

Скаржник зазначає, що позивач не визначив статус відповідача як добросовісного/недобросовісного набувача. Майно, реалізоване в порядку примусового виконання судових рішень, не може бути витребуване від добросовісного набувача (постанова ВП ВС №367/2022/15-ц). Водночас сам продаж квартири ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес-Аудит» (2011 р.) містить ознаки фраудаторного правочину: майно відчужено на користь компанії пов`язаної особи ( ОСОБА_2 , бізнес-партнера ОСОБА_1 ) одразу після отримання (згодом скасованого) рішення про недійсність іпотеки - з метою уникнення звернення стягнення на шкоду кредитору-банку.

Акціонерне товариство "Універсал Банк" звертає увагу суду апеляційної інстанції, позивач сам зазначав у відзиві, що спір виник з моменту набуття відповідачем права власності - 25.09.2018, отже трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК) сплив 25.09.2021, тоді як звернення до суду відбулось лише 18.07.2025 - з пропуском майже на 4 роки, що суд першої інстанції залишив без належної оцінки.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 25.11.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тарасенко К.В., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8952/25 залишено без руху. Роз`яснено Акціонерному товариству "Універсал Банк", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

27.11.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Акціонерного товариства "Універсал Банк" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги а саме докази сплати судового збору на суму 35 850, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9595/8 від 25.11.2025.

09.12.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Акціонерного товариства "Універсал Банк" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2025, а саме докази сплати судового збору на суму 8 962, 35 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9595/9 від 08.12.2025. Загальна сума сплаченого судового збору становить 44 812, 35 грн.

09.12.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про перевірку доказів направлення апеляційної скарги учасникам справи, у якому просить перевірити наявність доказів направлення АТ "Універсал Банк" копії апеляційної скарги на адресу ТОВ "АК "Бізнес-Аудит".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8952/25. Витребувано матеріали справи №910/8952/25 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі №910/8952/25 у судовому засіданні 21.01.2026.

26.12.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Акціонерне товариство "Універсал Банк" надійшло клопотання про зупинення провадження по справі № 910/8952/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 року до ухвалення рішення Солом`янським районним судом м. Києва у цивільній справі №760/25250/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" про визнання фраудаторного правочину недійсним, яке обґрунтоване тим, що станом на сьогоднішній день в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа №760/25250/25 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" про визнання фраудаторного правочину недійсним.

26.12.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що позивач та відповідач є юридичними особами, що повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 45 ГПК України; залучення фізичної особи ОСОБА_1 як третьої особи без самостійних вимог не змінює підвідомчості спору. Даний спір є віндикаційним позовом (ст. 387 ЦК України), який характеризується відсутністю договірних відносин між сторонами, а тому посилання банку на практику Великої Палати Верховного Суду щодо єдності юрисдикції за правочинами забезпечення основного зобов`язання є помилковим, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, а банк не має підтвердженого статусу іпотекодержателя щодо майна позивача (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, п. 9.8).

Позивач вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що після скасування постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 заочного рішення від 01.04.2016, яке було єдиною правовою підставою для реалізації предмета іпотеки, законна підстава для переходу права власності на спірне майно до банку відпала. Відповідно до ст. 11, 1212, 1213 ЦК України набуття майна без достатньої правової підстави є незаконним, а особа, яка безпідставно набула майно, зобов`язана його повернути, причому такий обов`язок виникає безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України без необхідності пред`явлення окремих вимог (постанова ВП ВС від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, п. 84). При цьому банк у своїй скарзі суперечливо посилається виключно на законність набуття майна в 2018 році, повністю ігноруючи правові наслідки подальшого скасування рішення в грудні 2018 та листопаді 2021 років.

ТОВ "АК "БІЗНЕС-АУДИТ" зазначає, що захист добросовісного набувача за ч. 2 ст. 388 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поширювався виключно на випадки продажу майна, тоді як спірне майно було передано банку державним виконавцем за результатами торгів, що не відбулися - тобто відсутній сам факт продажу з прилюдних торгів як правочину купівлі-продажу (постанова КЦС ВС від 23.07.2025 у справі №947/26071/22). Крім того, добросовісність набуття виключається обізнаністю банку - як безпосереднього учасника провадження у справі №760/15679/15-ц - про незавершеність судового спору щодо оскарження заочного рішення на момент набуття майна 20.09.2018 (постанова ВП ВС від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц, п. 11.8), а також відсутністю правових підстав для заліку вимог за кредитом ОСОБА_1 в рахунок вартості вилученого майна ТОВ, оскільки відповідна вимога банку про звернення стягнення судом задоволена не була.

Позивач вказує, що договір купівлі-продажу від 09.08.2011, за яким позивач набув спірну квартиру, не визнаний судом недійсним, є правомірним відповідно до презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а судами у справі №760/15679/15-ц зловживання правами відповідачами не встановлено - натомість було застосовано позовну давність як самостійну підставу відмови банку в позові. При цьому право власності набувача навіть у разі гіпотетичного визнання правочину недійсним не переходить до банку, а підлягало б поверненню виключно попередньому власнику - ОСОБА_1 , яка не заявляє права на майно та підтримала позов ТОВ.

Також у відзиві позивач зазначає, що датою порушення права позивача є 04.12.2018 та остаточно 11.11.2021 - дати невиконання банком обов`язку повернення майна за постановами апеляційного суду про скасування заочного рішення та відмову банку в позові, а не 20.09.2018, як помилково стверджує відповідач. З урахуванням продовження та зупинення перебігу строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану (п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; постанова ВП ВС від 02.07.2025 у справі №903/602/24, п. 154), звернення позивача до суду 18.07.2025 відбулося в межах встановленого законом трирічного строку, що правильно встановлено судом першої інстанції на стор. 7 оскаржуваного рішення.

29.12.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" надійшли заперечення на зупинення провадження по справі, яке обґрунтоване тим, що розгляд справи №760/25250/25 не вплине на обов`язок Банку з повернення майна - предмету спору, розгляду справи №760/25250/25 обмежується лише заміною сторони процесуальним правонаступником, що допускається на будь-якій стадії судового процесу. Правонаступник ОСОБА_1 залучений у справу, підтримала позов і правонаступництво.

04.01.2026 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

04.01.2026 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , надійшли заперечення на зупинення провадження по справі, яке обґрунтоване тим, що визнання договору від 09.08.2011 купівлі-продажу кварти на обов`язок банку з повернення цього майна у поточній справі жодним чином не впливає.

08.01.2026 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Акціонерного товариства "Універсал Банк" надішли заперечення на відзив які обґрунтовано тим, що Банк наполягає на правильності визначення господарської юрисдикції спору, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №753/12916/15-ц та від 14.04.2020 у справі №295/5047/18, відповідно до яких з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, незалежно від суб`єктного складу сторін правочину забезпечення. Банк також звертає увагу, що державна реєстрація права власності на спірне майно відбулася 29.09.2018 - за три роки до формування судової практики (постанова ВП ВС від 15.05.2021 у справі №922/2416/17), на яку посилається позивач, що виключало можливість застосування позивачем відповідного способу захисту на момент виникнення спірних правовідносин.

Банк повторно наголошує, що станом на момент складення Акту державного виконавця НОМЕР_1 від 20.09.2018 рішення Солом`янського районного суду від 01.04.2016 було чинним і не скасованим, а апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 відкрито лише 19.10.2018 - після набуття банком майна, у зв`язку з чим наявність чинних виконавчих листів, що перебували на виконанні в органі ДВС, підтверджує законність набуття. Водночас банк звертає увагу, що саме позивач ТОВ «АК «Бізнес-Аудит» разом з ОСОБА_1 діяли недобросовісно, завдавши шкоди кредиторові шляхом укладення фраудаторного правочину з продажу спірного майна, а особа не може отримувати переваги від власної недобросовісної поведінки (постанови ВС від 16.05.2018 у справі №907/576/17 та від 15.05.2019 у справі №917/803/18).

Банк заперечує проти тверджень позивача, зокрема щодо ототожнення оформлення результатів електронних торгів (Протокол №335397 від 03.09.2018) з процесуальною дією передачі майна стягувачу, вказуючи на відсутність доказів на підтвердження тверджень позивача про «скасування 99% позовних вимог». Банк також звертає увагу суду на прояв неповаги з боку представника позивача до учасника справи та до завершеного судового рішення в законній силі через посилання на звільнення судді першої інстанції у справі №760/15679/15-ц з дисциплінарних підстав, що не має жодного відношення до предмета поточного спору і суперечить обов`язку добросовісного користування процесуальними правами (ч. 1 ст. 43, п. 1 ч. 2 ст. 42 ГПК України).

Банк звертає увагу суду, що станом на даний час у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа №760/25250/25 за позовом банку до ОСОБА_1 та ТОВ «АК «Бізнес-Аудит» про визнання фраудаторного правочину недійсним, про що представник відповідача повідомив суд першої інстанції в засіданні 21.10.2025; за результатами розгляду цієї справи предмет спору у справі №910/8952/25 може відпасти. Крім того, банк заперечує проти тверджень представника позивача про дослідження судом оригіналів доказів у засіданні 02.09.2025, оскільки відповідно до протоколу судового засідання представник відповідача участі в цьому засіданні не брав.

Банк детально обґрунтовує застосування правил обчислення позовної давності за віндикаційним позовом (ст. 257, 253 ЦК України, постанови КЦС ВС у справах №351/1317/18 та №186/599/17), наголошуючи, що позовна давність пов`язується з моментом, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, а не з фактом переходу права власності чи подальшими правочинами щодо майна. Оскільки сам позивач у відзиві визначив датою порушеного права 04.12.2018, банк вказує, що навіть за таких обставин строк позовної давності сплив 04.12.2021, а доводи позивача про продовження/зупинення строків на період дії карантину є необґрунтованими, оскільки відповідні законодавчі механізми (Закони №540-IX, №731-IX) передбачали конкретний і вже завершений 20-денний пільговий період (що закінчився 06.08.2020), і позивач не наводить безумовних підстав для поновлення строку позовної давності з 20.09.2018 року.

20.01.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд) від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Судові засідання призначені до розгляду 21.01.2026, 18.03.2026 не відбулись, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., Сибіги О.М. у відпустці та відряджені.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/8952/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 на 18.03.2026.

16.03.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд) від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

26.04.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме постанови Київського апеляційного суду від 28.01.2026 р. у справі №761/29453/23 за позовом АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 10000 швейцарських франків у вигляді 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за кредитом та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2025 у справі №761/3968/13-ц за заявою АТ "Універсал Банк" про видачу дублікату по поновлення строку пред`явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 2`866`886,65 грн заборгованості за кредитним договором №063 2008-917 від 26.03.2008 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/8952/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 на 03.06.2026.

02.06.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Акціонерного товариства "Універсал Банк" надійшли заперечення, які обґрунтовані тим, що у клопотанні представник позивача ОСОБА_2 стверджує, що ТОВ «АК «Бізнес-Аудит» не залучалось: ані у справу щодо 3% річних №761/29453/23, ані у справу щодо основного кредиту та вирішення видачі дублікату виконавчого листа №761/3968/13-ц між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 . ТОВ дізналось про дані рішення через пошук у ЄДРСР у квітні 2026.

У судове засідання, що відбулось 03.06.2026 з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просять суд задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Третя особа в судове засідання не з`явилась, своїх представників не направила про час дату та місце судового засідання повідомлена належним чином згідно інформації наявній в системі «Електронний суд».

Щодо клопотання про зупинення провадження по справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пункт 5 ч.1 ст.227 ГПК визначає, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи в розумінні ч. 5 ст. 227 ГПК УКраїни є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 ст.75 ГПК).

Тоді як під неможливістю розгляду зазначеної справи необхідно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Так, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 травня 2025 року у cправі №920/481/23, яка є релевантною: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Подібні висновки викладені також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.

У даній справі № 910/8952/25 позивач витребовує майно з чужого незаконного володіння, а саме, квартири АДРЕСА_1 , в свою чергу у справі № 760/25250/25 АТ «Універсал Банк» до ТОВ «АК «Бізнес Аудит» та гр. ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.08.2011.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 28.07.2021 у справі №759/24061/19 Верховний Суд виклав висновок, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Тобто, у Господарського суд міста Києва при розгляді справи №910/8952/25 є об`єктивна можливість встановити чи права позивача є порушеними та останні відповідно до ст. 2 та 4 ГПК України мають бути захищені судом.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано необхідність зупинення провадження у справі до закінчення розгляду іншої справи.

Водночас, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чігріною Г.В., 26.03.2008 за реєстровим номером 707, на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 .

26.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №063-2008-917 (надалі - кредитний договір №063-2008-917) відповідно до умов якого остання отримала у Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" кредит в сумі 315 000,00 доларів США, строком до 10.03.2038 зі сплатою 11,95% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №063-2008-917, 26.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодатель) було укладено договір іпотеки нерухомого майна - квартири (надалі - договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київськокого міського нотаріального округу Чігріною Ганною В`ячеславівною, зареєстрований у реєстрі за №705, згідно умов якого остання передала в іпотеку Відкритому акціонерному товариству "Універсал Банк" нерухоме майно, а саме, квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності.

Як убачається з матеріалів справи рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27.12.2010 у справі №2-4184-1/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2011 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2011, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та визнано недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_2 від 26.03.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київськокого міського нотаріального округу Чігріною Ганною В`ячеславівною, зареєстрований у реєстрі за №705.

09.08.2011 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3491, згідно якого ОСОБА_1 відчужила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" квартиру АДРЕСА_2 .

У подальшому, постановою Верховного суду України від 16.05.2012 у справі №6-36цс12 ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.10.2011 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.07.2012 рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2011 року у справі №2-4184-1/10 - скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання права власності та визнання недійсним договору іпотеки - відмовлено.

Матеріали справи свідчать, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13.02.2014 у справі №761/3968/13-ц, зміненого рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2014, у справі №761/3968/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором № 063-2008-917 від 26.03.2008 у загальному розмірі 335 280,93 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.02.2014 складає 2 866 886,65 грн, судового збору 1700,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00грн.

Також із матеріалів справи вбачається, що у січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" зверталось до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" інфляційні втрати в сумі 2121 496,12 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 128 420,81 грн, заборгованість по нарахованим відсотках за кредитним договором за період з 19.05.2011 по 12.08.2015 в сумі 173 717,94 доларів США, що станом на 01.04.2016 по курсу НБУ складає 4 554 574,13 грн. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" за кредитним договором в сумі 2 866 886,65 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що має три кімнати, загальною площею 88,80 кв.м., житловою площею 56,80 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит", шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом, суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження. Вирішено питання судових витрат.

На виконання заочного рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц, 16.09.2016 Солом`янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист.

На підставі вказаного вище виконавчого листа постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мірошник Катерини Анатоліївни від 30.09.2016 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

20.09.2018 старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльовою Єлизаветою Вікторівною складено акт НОМЕР_1 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки з якого вбачається, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 було описано та передано на реалізацію майно, що складає предмет іпотеки Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", а саме квартиру АДРЕСА_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3491 від 09.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3491. Електронні торги в системі "СЕТАМ" в місті Києві було призначено на 03.09.2018, початкова ціна лоту №296242 становила 1 991 660,00 грн. Відповідно до протоколу №355397 проведення електронних торгів торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. 07.09.2018 Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" висловлено бажання залишити за собою зазначене вище нереалізоване нерухоме майно (предмет іпотеки). Даний акт є підставою для подальшого оформлення Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 .

В порядку примусового виконання виконавчого листа по справі №760/15679/15-ц від 16.09.2016, постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльовою Єлизаветою Вікторівною від 20.09.2018 на підставі положень ст.49 Закону України "Про іпотеку" та ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" передано стягувачу Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк", в рахунок погашення заборгованості, за виконавчим листом по справі №760/15679/15-ц від 16.09.2016 квартиру АДРЕСА_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3491 від 09.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3491 за початковою ціною 1 991 660,00 грн.

25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. було видано Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна номер 1086.

Матеріали справи свідчать, що у подальшому постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2018 у справі №760/15679/15-ц заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 в частині стягнення інфляційних втрат за час прострочення виконання грошового зобов`язання; заборгованості по відсотках за кредитним договором; звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, а в частині стягнення судових витрат змінено, у зв`язку з чим резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції. Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" три відсотки річних за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 128 420,81 грн та 1 284,21 грн судового збору. У решті позову до ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021у справі №760/15679/15 скасовано постанову Київського апеляційного суду від 04.12.2018 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія" "Бізнес-Аудит" про звернення стягнення на предмет іпотеки, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанову Київського апеляційного суду від 04.12.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та інфляційних втрат залишено без змін. Поновлено дію постанови Київського апеляційного суду від 04.12.2018 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та інфляційних втрат.

Поставою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі №760/15679/15-ц заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія "Бізнес аудит", шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості в сумі 2 866 886,65 грн - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 18.07.2025, право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , належить Акціонерному товариству "Універсал Банк" (відповідач) на праві власності квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна серія та номер: 1086, виданий 25.09.2018, видавник: Апатенко М.А. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 . Так, звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" вказує, що оскільки постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 було скасовано, правова підстава набуття права власності відповідачем на спірну квартиру відпала, а тому відповідач зобов`язаний повернути цю квартиру позивачу.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 по справі №760/15679/15-ц в рахунок заборгованості ОСОБА_1 було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , яка належала позивачу на праві власності. 20.09.2018 на підставі акту старшого державного виконавця Журавльової Є.В. вказану вище квартиру було передано відповідачу. Наразі постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 01.04.2016 скасовано, правова підстава набуття права власності відповідачем на спірну квартиру відпала, у зв`язку із чим відповідач зобов`язаний повернути цю квартиру позивачу.

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Цивільним кодексом України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз положень ст. 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у ній йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення (витребування) цього майна в натурі.

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей. Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Отже, згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.

При цьому слід звернути увагу на те, що предметом доказування в справах за віндикаційними позовами, становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то: факти, що підтверджують право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Як свідчать матеріали справи заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" інфляційні втрати в сумі 2121 496,12 грн, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 128 420,81 грн, заборгованість по нарахованим відсотках за кредитним договором за період з 19.05.2011 р. по 12.08.2015 в сумі 173 717,94 доларів США, що станом на 01.04.2016 по курсу НБУ складає 4 554 574,13 грн. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором в сумі 2 866 886,65 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що має три кімнати, загальною площею 88,80 кв.м, житловою площею 56,80 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит", шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом, суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження. Вирішено питання судових витрат.

На виконання заочного рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц, 16.09.2016 Солом`янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист.

На підставі вказаного вище виконавчого листа постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Мірошник Катерини Анатоліївни від 30.09.2016 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.

20.09.2018 старшим державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльовою Єлизаветою Вікторівною складено акт НОМЕР_1 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.

В порядку примусового виконання виконавчого листа по справі №760/15679/15-ц від 16.09.2016 постановою старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльовою Єлизаветою Вікторівною від 20.09.2018 на підставі положень ст.49 Закону України "Про іпотеку" та ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" передано стягувачу Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом по справі №760/15679/15-ц від 16.09.2016 квартиру АДРЕСА_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №3491 від 09.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №3491 за початковою ціною 1 991 660,00 грн.

25.09.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. було видано Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна номер 1086.

У подальшому поставою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 у справі №760/15679/15-ц заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Аудиторська компанія "Бізнес аудит", шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом суб`єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення кредитної заборгованості в сумі 2 866 886,65 грн - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська компанія "Бізнес-Аудит" про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Тож, беручи до уваги, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц було звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , яка належала позивачу на підставі договору купівлі продажу від 09.08.2011 (реєстровий номер 3491). На підставі зазначеного заочного рішення суду державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, у ході виконання якого торги з реалізації предмета іпотеки фактично не проводилися, а іпотекодержатель - банк - залишив за собою право викупу майна, що відображено в матеріалах виконавчого провадження НОМЕР_1. На підставі цього було видано свідоцтво нотаріуса про право власності банку на предмет іпотеки від 25.09.2018 (реєстровий номер 1086), яке слугувало підставою для державної реєстрації права власності за банком. Водночас, у подальшому заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 у справі №760/15679/15-ц, на підставі якого було звернено стягнення на предмет іпотеки, було скасовано, а у задоволенні позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

Отже, після скасування судового рішення, яке було єдиною правовою підставою для реалізації предмета іпотеки, відпала законна підстава для переходу права власності на спірне майно до банку.

Згідно зі статтями 11, 1212 Цивільного кодексу України, набуття майна без достатньої правової підстави є незаконним, а особа, яка безпідставно набула майно, зобов`язана його повернути.

Нотаріальне свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна номер 1086 від 25.09.2018, видане на підставі скасованого судового рішення, не створює законних наслідків, оскільки нотаріус вчинив дію на підставі акта, який втратив юридичну силу (ex tunc) - тобто з моменту його ухвалення, а не лише з моменту скасування.

Таким чином, банк, який набув право власності на спірне майно на підставі скасованого судового рішення, не є законним власником, а його володіння цим майном є чужим і незаконним.

Отже, реєстрація права власності за банком, вчинена на підставі свідоцтва нотаріуса, виданого у зв`язку з виконанням скасованого рішення суду, є протиправною, а дії банку щодо набуття майна - безпідставними.

Аналіз судової практики свідчить, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею (постанова Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.12.2018 у справі № 522/2110/15-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння (віндикація).

Вимога про витребування майна є способом захисту права власності, який застосовується у випадках, коли майно вибуло з володіння власника без його волі, а набувач не має належної правової підстави для володіння ним.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач як законний власник предмета іпотеки, щодо якого було неправомірно зареєстровано право власності за банком на підставі скасованого судового рішення, має право витребувати це майно з чужого незаконного володіння.

В свою чергу, доводи скаржника на фраудаторность правочину, а саме договору купівлі-продажу від 09.08.2011 (реєстровий номер 3491), укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ", щодо продажу спірної квартири, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

На час звернення до суду з позовом договір купівлі-продажу від 09.08.2011 (реєстровий номер 3491), укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ", щодо продажу спірної квартири, є дійсним, оскільки не оскаржувався та не визнаний недійсним.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Отже, судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Також, колегія суддів погоджується щодо підстав відхилення доводів скаржника про застосування позовної давності з огляду на наступне.

Згідно ст. 255 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач зазначає, що оскільки спір між сторонами виник з моменту набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки (25.09.2018), тому саме з цієї дати повинен обраховуватися строк позовної давності, який сплив 18.07.2025.

Разом з цим суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і станом на момент прийняття даного рішення.

Таким чином, на підставі статей 256, 258 пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції, які діяли на момент звернення до суду з цим позовом, у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за зазначеними вище вимогами.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТОРСЬКА КОМПАНІЯ "БІЗНЕС-АУДИТ" про витребування з незаконного володіння Акціонерного товариства "Універсал Банк" квартири №1 загальною площею 88,80 кв.м, у будинку №43 розташованого по проспекту Берестейському (колишня назва - Перемоги) в місті Києві підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі № 910/8952/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" - залишити без задоволення

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 у справі № 910/8952/25 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 22.07.2026

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

К.В. Тарасенко