Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/3449/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 910/3449/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Гончарова С.А.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.07.2026

розглянувши апеляційну скаргу від 28.06.2026 Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 (повний текст рішення складено 09.06.2026)

у справі № 910/3449/26 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА» (м. Київ)

про стягнення 13 267, 58 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва 27.03.2026 звернулось Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення 13 267,58 грн. (пеня 10 453, 25 грн та штраф 2 814, 33 грн.).

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки (за графіком поставки) від 05.06.2025 року між сторонами, в частині поставки товарів, за що на підставі п. 7.8. Договору позивачем нараховано пеню у розмірі 10 453, 25 грн за період з 08.07.2025 по 24.03.2026 та штраф у розмірі 2 814, 33 грн.

Спір вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3449/26 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА» (код 40240094) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код 30019775) пеню лише у розмірі 3 417 грн. 41 коп., штраф у розмірі 2 814 грн. 33 коп. за невиконання обов`язку з поставки товару та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 250 грн 52 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено, оскільки строк нарахування пені судом обмежено датою 30.09.2025 включно (дата завершення строку дії договору). Розрахунок штрафу судом визнано як належний.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що договірні санкції (неустойка) підлягають нарахуванню лише до дати припинення дії договору, а після такої дати до боржника можуть застосовуватися виключно наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України (інфляційні втрати та 3% річних), оскільки з припиненням строку договору він більше не діє.

За умовами п. 10.1. укладеного 05.06.2025 Договору поставки, його дія обмежена строком до 30.09.2025 (включно).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач, Акціонерне товариство «Укргазвидобування», 28.06.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (зареєстровано в суді 29.06.2026), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3449/26 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обмеження періоду нарахування пені строком дії договору поставки (за графіком поставки) №1032/УПГГК/25 від 05.06.2025, обмеживши нарахування пені періодом з 08.07.2025 по 30.09.2025, тоді як позивачем стягнення пені заявлено за період з 08.07.2025 по 24.03.2026. На переконання апелянта, строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а тому закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, а також і відповідальності за порушення зобов`язання, зокрема обов`язку зі сплати пені, нарахування якої за умовами пункту 7.8 Договору здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання з поставки товару, як спеціально узгодили сторони.

У судове засідання 21.07.2026 з`явився лише представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав і просить суд її задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і дату проведення засідання, свого представника на розгляд справи не направив, заперечень на апеляційну скаргу не подавав, як і відзиву на позов. Явка сторін обов`язковою не визнавалася, тому неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та заслухавши доводи позивача, колегією суддів встановлено наступне:

05.06.2025 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - покупець/позивач) та ТОВ "МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА" (далі - постачальник/відповідач) було укладено договір поставки (далі - договір), що відповідачем не заперечено.

Предметом договору, відповідно до п. 1.1. є поставка покупцеві туалетного паперу, паперових рушників та серветок.

Згідно з п. 3.2. договору загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього договору та становить до 40 204,80 грн з ПДВ (включно).

Сторонами у Додатку № 1 до Договору складено Специфікацію № 1 (а.с. 18), якою узгоджено загальну вартість товару, що постачається за цією специфікацією - 40 204,80 грн з ПДВ, зі строком поставки - відповідно до Графіка поставки (Додаток № 3 - а.с. 19) - впродовж 30 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю.

У відповідності до п. 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

У відповідності до п. 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях та графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Відповідно до п. 5.2. договору датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представникам сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №4 договору.

Оплата поставки товару згідно умов Специфікації проводиться позивачем на користь відповідача по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару та пред`явлення постачальником рахунку на оплату.

У відповідності до п. 5.3.1. договору за 5 календарних днів до дати здійснення поставки постачальник надсилає лист з інформацією щодо планової/-х дати/-т, поставки товару за договором.

Згідно п. 9.1. договору, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.

Згідно п. 11.11 взаємовідносини сторін, не передбачені Договором, регулюються чинним законодавством України. Якщо в даному Договорі сторони відступили від положень актів цивільного законодавства, врегулювавши свої відносини на власний розсуд, то пріоритет мають норми договору.

Даний договір, відповідно до п. 10.1. набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 30.09.2025 року (включно).

За доводами позивача, відповідачем в порушення договірних зобов`язань взагалі не здійснено поставку товару у строк, визначений умовами договору, у зв`язку з чим, 12.02.2026 позивачем направлено вимогу відповідачу про сплату штрафних санкцій згідно п. 7.8. договору за несвоєчасну поставку товару.

За умовами п. 7.8. договору у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

16.02.2026 відповідачем надіслано на електронну адресу позивача відповідь на вимогу від 12.02.2026, у якій зазначено, що від позивача не надходило жодних заявок на поставку товару, не здійснювалися спроби зв`язатися з постачальником з метою погодження умов поставки, асортименту, кількості товару та дати відвантаження, а також зазначено, що згідно графіку поставки (додаток №3) конкретна календарна дата поставки товару не визначена та відсутні дані про осіб, уповноважених на отримання товару, що є недостатнім для належного оформлення відвантаження, передачі товару перевізнику та фактичної поставки.

Пеню та штраф за порушення договірного зобов`язання відповідач у добровільному порядку не сплатив, з чого і виник спір. Позивач примусово просить стягнути з відповідача 10 453, 25 грн - пені та 2 814, 33 грн - штрафу за непоставку товару.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання його сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що умовами Договору, зокрема п. 5.1. та умовами Специфікації сторонами узгоджено строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару, а здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Доказів визнання недійсним Договору чи окремих його умов, внесення змін до істотних умов договору суду не подано.

Відповідачем не спростовано, що відповідно до Графіку поставки (додаток №3 до договору) поставка товару на користь позивача має бути здійснення впродовж 30 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю, тобто до 06.06.2025 року.

Втім, як встановлено судом першої інстанції з доводів позивача, відповідачем поставки товару не здійснено взагалі і доказів протилежного відповідачем суду не надано. В частині встановленого судом першої інстанції прострочення виконання зобов`язання відповідач висновків суду не оскаржив.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.8. договору у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Отже як істотну умову Договору, нарахування пені сторонами встановлено саме за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, тобто за порушення виконання не грошового зобов`язання і в п. 11.11. Договору сторонами надано пріоритет умовам Договору.

Договір від 05.06.2025 між сторонами укладено в період чинності Господарського Кодексу України і прострочення з поставки товару відповідачем допущено також в період чинності ГК України (кінцевий строк поставки 07.07.2025).

Умова п. 7.8. Договору про встановлення пені за порушення майнового (негрошового зобов`язання) відповідає положенням ст. 231 ГК України. За змістом цієї статті за порушення строків виконання будь-якого виду зобов`язання може бути нараховано пеню. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже у спірних відносинах між сторонами підлягають застосуванню як узгоджені істотні умови п. 7.8. Договору, що у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Право позивача на нарахування пені за прострочення виконання саме майнового зобов`язання з поставки товару за правилами п. 7.8. Договору судом першої інстанції підтверджено.

З втратою чинності ГК України обмеження нарахування пені шістьма місяцями за правилами ч. 6 ст. 232 ГК України втратили чинність.

Також істотними умовами в п. 7.8. Договору спеціально визначено, що "Сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання".

Позивач обмежив нарахування пені періодом з 08.07.2025 (початок прострочення) до 24.03.2026 (перед зверненням до суду).

За висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22, умови договорів із додатковими застереженнями (зокрема, «до повного виконання зобов`язання», «до повної сплати заборгованості», «до повного погашення боргу» тощо), свідчать про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України з обмеженням у шість місяців.

Розрахунок пені в розмірі 10 453,25 грн. за період з 08.07.2025 до 24.03.2026 є математично правильним.

Однак колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, що період нарахування пені слід обмежити датою закінчення строку дії Договору - 30.09.2025 (включно) яке визначено п. 10.1. Договору.

При цьому суд апеляційної інстанції керується наступним:

Відповідно до частини 1 статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За приписами ч. 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними поняттями, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язань, які виникли під час його чинності та залишилися невиконаними, а також і не є підставою для припинення відповідальності за порушення договору, якщо договором не встановлено інше.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, згідно з якою помилковим є твердження про відсутність підстав для нарахування пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 також дійшла висновку, що закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 7.8 договору сторони прямо погодили умову, за якою нарахування пені за прострочення поставки товару здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов`язання і тому не залежить від дати закінчення строку дії договору. Ця умова договору відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України, та не суперечить нормам законодавства.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про обмеження періоду нарахування пені датою закінчення строку дії договору (30.09.2025) є помилковим та таким, що не ґрунтується на умовах договору та положень статей 599, 631 ЦК України.

Помилковими також є висновки суду першої інстанції, що поза датою 30.09.2025 (оскільки строк дії договору скінчився), позивач вправі нараховувати лише санкції, передбачені ст. 625 ЦК України (це інфляційні та 3% річних).

За умовами п. 7.8. Договору позивач нараховує пеню за порушення відповідачем майнового зобов`язання з поставки товару.

Позивач просить стягнути з відповідача саме пеню за порушення майнового зобов`язання.

Натомість ст. 625 ЦК України, виходячи з її назви та прямого змісту її положень, регулює виключно питання спеціальної відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді сплатити суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за вимогою кредитора.

Чинним ЦК України не передбачено, що пеня, як різновид способів забезпечення виконання зобов`язання у вигляді майнової санкції (ст. 546 ЦК України) після завершення строку чинності договору, за порушення якого вона нараховується, має переродитися у нарахування інфляційних втрат та 3% річних за правилами ст. 625 ЦК України, які за своїм правовим змістом є лише способом компенсації кредитору знецінення його грошових коштів.

Тим більше це неможливо з огляду на те, що пеня на підставі п. 7.8. Договору нарахована за порушення зобов`язання з поставки товару, а ст. 625 ЦК застосовується лише за порушення грошового зобов`язання, чого у відносинах сторін не мало місця.

За своєю правовою природою стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України не є заходом відповідальності для порушника договірного зобов`язання у розумінні глави 51 ЦК України, а є лише способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов`язання зі сплати інфляційних нарахувань та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного грошового зобов`язання, та випливає з прострочення виконання боржником грошового зобов`язання. На відміну від неустойки, застосування частини другої статті 625 ЦК України не обумовлюється наявністю окремого договірного застереження, а є законним наслідком прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання незалежно від того, чи діє договір, з якого воно виникло, на момент нарахування.

Тому правова природа пені та нарахувань за правилами ст. 625 ЦК України є різною, перероджуватися одна в одну лише в залежності від настання дати завершення строку дії договору - вони не можуть.

Інших підстав припинити нарахування пені із закінченням строку дії Договору між сторонами, в оскарженому рішенні суду не вказано.

Відповідач чинність для нього положень пп. 7.8., 11.11 Договору, факт не поставки товару на користь позивача, право позивача нарахувати спірні пеню та штраф не заперечив.

Таким чином, у спірних відносинах між сторонами пеня має бути нарахована за весь заявлений позивачем період на суму вартості непоставленого товару за Договором між сторонами.

Розрахунок пені, зроблений позивачем (40 204,80 грн х 0,1% : 365 х 260 днів = 10453,25 грн) математично є вірним.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 453,25 грн пені є такими, що підлягають до задоволення.

Право встановити в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року по справі № 910/12876/19 , провадження № 12-94гс20.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Підставами для скасування судового рішення в частині та ухвалення нового рішення у відповідній частині, відповідно до статті 277 ГПК України, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене колегією суддів неправильне застосування судом першої інстанції статей 546, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3449/26 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 7 035,85 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині стягнення пені повністю.

В решті оскаржене рішення (щодо задоволеної частини пені та штрафу) слід залишити без змін.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 28.06.2026 Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3449/26 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3449/26 скасувати в частині відмови в позові та розподілу судових витрат.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2026 у справі № 910/3449/26 в такій редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА" (02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 1, ідентифікаційний код 40240094) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) пеню у розмірі 10 453 грн 25 коп, штраф у розмірі 2 814 грн. 33 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2662 грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ."

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА" (02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, 1, ідентифікаційний код 40240094) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три ) грн 60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити суду першої інстанції.

7. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.07.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді С.А. Гончаров

П.В. Горбасенко