Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №911/3846/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа№ 911/3846/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Спаських Н.М.

Коробенка Г.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.03.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 16.03.2026)

у справі №911/3846/25 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром»

про стягнення 5 139 800,00 грн

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (далі - позивач, ДП «Медзакупівлі України») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» (далі - відповідач, ТОВ «Автоспецпром») про стягнення неустойки за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю № 09/248-09/2021 від 24.09.2021 у розмірі 5139800,00 грн, з яких: 2821000,00 грн штрафу та 2318800,00 грн пені.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

Через підсистему «Електронний суд» 06.03.2026 від ТОВ «Автоспецпром» надійшла зустрічна позовна заява № 06/03-2026/1 від 06.03.2026 до ДП «Медзакупівлі України» про визнання недійсним пункту 5 додаткової угоди № 6 від 23.08.2022 до договору про закупівлю № 09/248-09/2021 від 24.09.2021, укладеного між ДП «Медзакупівлі України» та ТОВ «Автоспецром».

У прохальній частині зустрічного позову відповідач виклав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.

1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/3846/25 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» зустрічну позовну заяву №06/03-2026/1 від 06.03.2026 разом із доданими до неї документами.

Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд виходив з того, що відповідач не довів наявності об`єктивно непереборних обставин, які б унеможливили подання зустрічної позовної заяви у встановлений процесуальний строк, а наведені відповідачем доводи свідчать лише про суб`єктивні труднощі у підготовці відповідного процесуального документа, у зв`язку з чим підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви суд не вбачає.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/3846/25 та передати зустрічну позовну заяву ТОВ «АВТОСПЕЦПРОМ» від 06.03.2026 на розгляд до Господарського суду Київської області.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2026 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали оскарження ухвали від 09.03.2026 у справі №911/3846/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження ухвали від 09.03.2026 у справі №911/3846/25.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали від 09.03.2026 у справі №911/3846/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №911/3846/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.03.2026, апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.2026 у зв`язку з перебуванням судді судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.22., 2.3.43. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити повторний автоматизований розподіл справи №911/3846/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Спаських Н.М.

Ухвалою 08.07.2026 прийнято до провадження справу №911/3846/25 колегією суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Коробенко Г.П., Спаських Н.М. Ухвалено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не вирішив належним чином питання про поновлення процесуального строку, не встановив всіх обставин, які мали значення для вирішення процесуальних питань та не з`ясував обставин взаємопов`язаності первісного та зустрічного позовів та про доцільність їх спільного розгляду, що не відповідає принципу процесуальної економії, у зв`язку з чим Відповідачу обмежено доступ до правосуддя.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Державне підприємство «Медичні закупівлі України» своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Державне підприємство «Медичні закупівлі України» звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 19.12.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про стягнення неустойки за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю № 09/248-09/2021 від 24.09.2021 у розмірі 5139800,00 грн, з яких: 2821000,00 грн штрафу та 2318800,00 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2025, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3846/25. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 19.01.2026. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву із додержанням вимог статті 165 ГПК України п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали.

У подальшому, ухвалою від 02.03.2026 строк підготовчого провадження продовжено до 09.03.2026, в підготовчому засіданні 02.03.2026 оголошено перерву до 09.03.2026.

Через підсистему «Електронний суд» 06.03.2026 від ТОВ «Автоспецпром» надійшла зустрічна позовна заява № 06/03-2026/1 від 06.03.2026 до ДП «Медзакупівлі України» про визнання недійсним пункту 5 додаткової угоди № 6 від 23.08.2022 до договору про закупівлю № 09/248-09/2021 від 24.09.2021, укладеного між ДП «Медзакупівлі України» та ТОВ «Автоспецром» з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, відповідач посилається на те, що через наявність ряду об`єктивних обставин ТОВ «Автоспецпром» не мало можливості своєчасно підготувати та подати зустрічну позовну заяву.

Відповідач стверджує, що у період з 15.01.2026 по 19.01.2026, з 20.01.2026 по 23.01.2026, з 03.02.2026 по 06.02.2026, з 07.02.2026 по 10.02.2026 представник відповідача - адвокат Поцелов А.О. хворів та перебував на лікарняному. На підтвердження зазначених обставин відповідач долучив копії довідок з електронної системи охорони здоров`я (медичних висновків про тимчасову непрацездатність), витяги з особистого кабінету Пенсійного фонду України.

Відповідач зауважує, що адвокат Поцелов А.О. є єдиним представником відповідача за первісним позовом у цій справі, єдиний міг би належним чином підготувати зустрічний позов і з достатньою повнотою та ясністю висвітлити правову позицію в контексті незаконності пункту 5 додаткової угоди № 6 від 23.08.2022.

Крім того, за твердженнями відповідача, мають місце й інші обставини, які істотно вплинули на строки подачі зустрічної позовної заяви.

Через наслідки ворожих атак на енергооб`єкти за рішенням Укренерго в м. Києві були застосовані аварійні відключення світла на досить тривалий час. Через запроваджені аварійні відключення світла внаслідок масованої атаки, електропостачання було відсутнє понад дві доби, з перебоями працював мобільний зв`язок, мережа Інтернет, державні реєстри, а також підсистема «Електронний суд».

Таким чином, представник відповідача стверджує, що не мав доступу до матеріалів справи, не міг підготувати правову позицію та не міг, зокрема, завантажити зустрічну позовну заяву через підсистему «Електронний суд», що, як наслідок, призвело до пропущення строку.

Відповідач зауважує, що з урахуванням всіх вище перелічених непереборних обставин, не допущено тривалого зволікання та у максимально стислі терміни підготовлено та направлено зустрічну позовну заяву.

Відповідач зазначає, що оскільки процесуальний строк на подання зустрічної позовної заяви пропущено з причин, обумовлених перебуванням на лікарняному єдиного представника відповідача, через масовані ракетні обстріли та у зв`язку з відключеннями світла, з метою належної реалізації свого права на судовий захист законних інтересів, а також уникнення надмірного формалізму та неправомірного обмеження доступу до суду, відповідач просить суд врахувати незначний пропуск строку, поважність причин такого пропуску та прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду.

Розглянувши матеріали зустрічного позову разом із клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення зустрічної позовної заяви відповідачу, з чим погоджується судова колегія, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами статті 180 ГПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

Отже відповідач вправі реалізувати право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву з одночасним додержанням вимог, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно із частиною восьмою статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як було зазначено вище, ухвалою від 24.12.2025 про відкриття провадження у справі № 911/3846/25 суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За приписами статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з інформації КП «Діловодство спеціального суду», повідомлення про доставлення копії судового рішення (ухвали від 24.12.2025 про відкриття провадження у справі № 911/3846/25) до електронного кабінету ТОВ «Автоспецпром» суд отримав 24.12.2025. За таких обставин, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву та, відповідно, пред`явити зустрічний позов до 08.01.2026.

Відповідач скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та подав такий відзив вчасно - 08.01.2026, про що свідчить дата формування документа в системі «Електронний суд». Натомість зустрічний позов подано лише 06.03.2026, тобто після спливу строку, визначеного частиною першою статті 180 ГПК України.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що ТОВ «Автоспецпром» заявило клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви, в обґрунтування якого відповідач посилається на тимчасову непрацездатність свого представника - адвоката Поцелова А.О., наявність масованих ракетних обстрілів території України та застосування аварійних відключень електроенергії у місті Києві, що, на думку відповідача, унеможливило своєчасне подання зустрічної позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий контекст наведеної норми свідчить про те, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було порушено заявником, чи є ця причина поважною та чи підлягає він поновленню.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 915/43/22.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22 виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Оцінивши обґрунтування пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви, колегія суддів вважає, що наведені відповідачем обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку в розумінні статті 119 ГПК України.

Як було зазначено вище та не заперечується скаржником, відповідач подав відзив на позовну заяву 08.01.2026, тобто у межах встановленого судом строку.

Таким чином, як правильно зауважив суд першої інстанції, на момент спливу процесуального строку відповідач мав можливість реалізувати своє процесуальне право на подання процесуальних документів до суду, у тому числі й зустрічної позовної заяви, яку було подано 06.03.2026.

Посилання відповідача на тимчасову непрацездатність його представника суд оцінює критично, оскільки надані медичні висновки свідчать про перебування адвоката на лікарняному у періоди з 15.01.2026 по 19.01.2026, з 20.01.2026 по 23.01.2026, з 03.02.2026 по 06.02.2026 та з 07.02.2026 по 10.02.2026, тобто вже після спливу процесуального строку на подання зустрічного позову.

Разом з цим, сама по собі обставина перебування представника сторони на лікарняному не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, оскільки учасник справи не позбавлений можливості забезпечити належне представництво своїх інтересів іншим представником або відповідно до статті 56 ГПК України здійснювати процесуальне представництво юридичної особи в порядку самопредставництва, оскільки в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти її керівник, член виконавчого органу, інша особа, уповноважена діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Щодо посилань відповідача на масовані ракетні атаки та пов`язані з ними аварійні відключення електроенергії у місті Києві, суд зазначає, що наведені обставини мають загальний характер і самі по собі не свідчать про існування об`єктивно непереборних перешкод для подання зустрічної позовної заяви саме у межах встановленого процесуального строку.

Однак, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичну неможливість подання зустрічної позовної заяви у період до 08.01.2026, а також не обґрунтував причин подання такої заяви лише 06.03.2026, тобто майже через два місяці після спливу відповідного строку.

Крім того, судом першої інстанції також враховано, що спірні правовідносини між сторонами не є новими для відповідача. Як убачається з матеріалів справи, у 2024 році вже мали місце аналогічні судові спори, пов`язані з виконанням, у тому числі договору про закупівлю № 09/248-09/2021 від 24.09.2021 та додаткової угоди № 6 від 23.08.2022, за позовами прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я України до ТОВ «Автоспецпром», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДП «Медзакупівлі України».

Наведене додатково свідчить про те, що відповідач був обізнаний із характером спірних правовідносин, змістом відповідних договірних умов та потенційними підставами для їх оскарження, що також свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення із зустрічним позовом.

Виходячи з викладеного в сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що відповідач не довів наявності об`єктивно непереборних обставин, які б унеможливили подання зустрічної позовної заяви у встановлений процесуальний строк, а наведені доводи свідчать лише про суб`єктивні труднощі у підготовці відповідного процесуального документа.

За наведених обставин, відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.

Частиною шостою статті 180 ГПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Відтак, суд першої інстанції вмотивовано відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» зустрічну позовну заяву № 06/03-2026/1 від 06.03.2026 разом із доданими до неї документами.

3.2. оцінка аргументів сторін

Апелянт зазначає, що відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2025 у справі №921/379/23, від 17.01.2025 у справі № 9/41, від 19.11.2024 у справі №758/1436/21 та від 16.06.2021 у справі №910/15988/16 ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом підстав. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про поновлення строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин його пропуску, встановити, чи є такий строк значним та чи не буде його поновлення втручанням у принцип юридичної визначеності. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Посилаючись на вказані висновки Верховного Суду, відповідач вважає, що обставини щодо перебування єдиного представника Відповідача на лікарняному є об`єктивно непереборними, не залежали від його волі, створили істотні перешкоди для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

На переконання скаржника, суд першої інстанції не зробив вмотивованого висновку щодо поважності причин пропуску строку та не взяв до уваги те, що пропуск є незначним, а його поновлення не буде вважатись втручанням у принцип юридичної визначеності.

Дослідивши наведені аргументи відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Виходячи з принципу змагальності в господарському процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Господарським процесуальним кодексом України, суд виключно з власної ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду.

Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню, при цьому суд, надаючи оцінку обґрунтованості причин пропуску строку, має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-6/15).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

Оцінивши наведене обґрунтування пропуску строку на подання зустрічного позову, колегія суддів вважає, що обставини щодо перебування єдиного представника Відповідача на лікарняному не є об`єктивно непереборними, як про це стверджує відповідач. Більше того, вказані обставини мали місце вже після спливу процесуального строку на подання зустрічного позову.

Аналогічно, обставини, що стосуються наявності масованих ракетних обстрілів території України та застосування аварійних відключень електроенергії у місті Києві - мають узагальнений характер та не свідчать про існування об`єктивно непереборних перешкод для реалізації своїх процесуальних прав в межах встановлених процесуальних строків.

Крім того, встановивши неповажність причин пропуску строку на подання зустрічного позову, колегія суддів також враховує, що відповідач пропустив строк на майже 2 місяці, що є значним пропуском та не свідчить про те, що сторона швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії.

Колегія суддів наголошує, що відмова у поновленні пропущеного процесуального строку у даному випадку не свідчить про прояв надмірного формалізму та не створює перешкод у реалізації відповідачем права на доступ до правосуддя.

Встановлення та дотримання процесуальних строків є складовою принципу правової визначеності та спрямоване на забезпечення ефективного, своєчасного та справедливого розгляду справи судом. Натомість поновлення процесуальних строків є виключенням із загального правила та допускається лише за наявності об`єктивних і непереборних обставин, належним чином підтверджених учасником справи.

За викладених обставин, застосування судом процесуальних норм щодо наслідків пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви є реалізацією вимог процесуального закону та не позбавляє відповідача можливості захищати свої права та інтереси в інший передбачений законом спосіб, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним самостійним позовом в загальному порядку, чим спростовуються доводи апелянта про порушення оскаржуваною ухвалою його прав на судовий захист.

Таким чином, апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а доводи, наведені скаржником, не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в поновленні процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» зустрічної позовної заяви.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

5. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Ухвала Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/3846/25 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/3846/25 задоволенню не підлягає.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

У зв`язку зі залишенням без змін ухвали місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоспецпром» на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/3846/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі № 911/3846/25 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 09.03.2026 у справі №911/3846/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді Н.М. Спаських

Г.П. Коробенко