Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/16418/19 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 910/16418/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників:

заявника - Левченко А.О.

позивача - Кулик С.А.

відповідача - Гаврись Я.Б.

у відкритому судовому засіданні

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінуніверсал»

про заміну сторони виконавчого провадження

у справі №910/16418/19 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Державного підприємства «Держвуглепостач»

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Держвуглепостач" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 252445165,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/16418/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Державного підприємства "Держвуглепостач" заборгованість у розмірі 231905419,57 грн, пеню у розмірі 11669858,71 грн, 3% річних у розмірі 2134765,65 грн та інфляційні втрати в розмірі 2728658,51 грн, в іншій частині позову відмовлено.

04.11.2021 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

04.05.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні №70440509 щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/16418/19 з Державного підприємства "Держвуглепостач" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвали нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою і такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, на думку апелянта, під час розгляду справи судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено докази та надано їм невірну оцінку. Так, за твердженням апелянта, правовою підставою для здійснення заміни стягувача визначено договір відступлення прав вимоги Nє30/01/2026-1 від 30.01.2026. Водночас наведений договір укладено з порушенням норм законодавства та договору поставки вугілля Nє111/25 від 18.06.2019, поза межами повноважень на укладення значного правочину, без отримання попередньої письмової згоди від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та наглядової ради ПАТ "Центренерго" на вчинення такого правочину, як це передбачено п. 9.7 договору поставки вугілля, а також без погодження із Фондом державного майна України, як того вимагає статут Державного підприємства "Держвуглепостач". Згідно п. 9.7. договору поставки вугілля Nє111/25 від 18.06.2019 жодна зі сторін не може передавати свої права і/або обов`язки за договором третій особі, а також здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог без попередньої письмової згоди іншої сторони та відповідного рішення наглядової ради Публічного акціонерного товариства "Центренерго" згідно статуту ПАТ "Центренерго". Публічне акціонерне товариство "Центренерго" не надавало згоди Державному підприємству "Держвуглепостач" на передачу прав і/або обов`язків за договором поставки вугілля третій особі. Наглядова рада Публічного акціонерного товариства "Центренерго" також не приймала відповідного рішення щодо надання згоди на передачу прав і/або обов`язків за договором поставки вугілля третій особі.

Боржник повідомляє, що у травні 2026 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Держвуглепостач" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги Nє30/01/2026-1 від 30.01.2026 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2026. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 відкрито провадження по справіNє910/5757/26 за вказаним позовом. На думку апелянта, вищезазначені обставини є підставами для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" про заміну стягувача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №910/16418/19, справу призначено до розгляду на 14.07.2026.

27.06.2026 надійшов відзив Державного підприємства "Держвуглепостач" на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. При цьому позивач стверджує, що предметом розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження відповідно до ст. 334 ГПК України є виключно встановлення факту переходу права вимоги у межах правонаступництва. Питання чинності та правомірності правочину, на підставі якого таке правонаступництво відбулося, не входить до предмету розгляду, якщо правочин не є нікчемним і не визнаний недійсним рішенням суду, яке набрало законної сили. Позивач при цьому стверджує, що така позиція є послідовною в практиці суду касаційної інстанції, зокрема, наведена в постанові об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі №916/2286/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20. Питання дійсності договору відступлення прав вимоги №30/01/2026-1 від 30.01.2026 с предметом самостійного позовного провадження у справі Nє910/5757/26. До набрання законної сили рішенням у справі Nє910/5757/26 договір відступлення є чинним.

01.07.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" у якому останнє стверджує, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм законодавства, є законною та обгрунтованою. При цьому заявник зазначає, що суд першої інстанції, встановивши факт переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінуніверсал" права грошової вимоги, підтвердженої рішенням у справі №910/16418/19, правомірно застосував положення ст. 334 Господарского процесуального кодексу України та здійснив заміну первісного стягувача його правонаступником. На момент розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження договір відступлення прав вимоги Nє30/01/2026-1 від 30.01.2026 не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Також товариство вказує, що предметом договору відступлення прав вимоги є грошове право вимоги, підтверджене рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/16418/19 щодо стягнення 249110985,21 грн, а не передача прав та обов`язків за договором поставки вугілля. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості первісні договірні правовідносини сторін трансформуються у зобов`язальні правовідносини, пов`язані з виконанням такого рішення суду.

У судовому засіданні 14.07.2026 було оголошено перерву до 21.07.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд здійснює її заміну правонаступником. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що із заявою про заміну сторони її правонаступником можуть звернутися сторона (заінтересована особа), а також державний чи приватний виконавець.

Згідно з частиною третьою статті 334 ГПК України така заява підлягає розгляду судом у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та інших заінтересованих осіб. При цьому неявка учасників справи або інших осіб не перешкоджає вирішенню питання щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Як убачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, ТОВ «Фінансова компанія «Фінуніверсал» посилалося на набуття ним права грошової вимоги до ПАТ «Центренерго», що виникла з договору поставки вугілля №111/25 від 18.06.2019, у загальному розмірі 249 110 985,21 грн.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни перебуває виконавче провадження №70440509, відкрите 30.11.2022 на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/16418/19.

Постановою державного виконавця від 30.11.2022 вчинення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні було зупинено на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з включенням ПАТ «Центренерго», частка державної власності у статутному капіталі якого становить 78,289 %, до Переліку об`єктів великої приватизації державної власності на 2021 рік згідно з розпорядженням Кабінету 2 Міністрів України від 16.01.2019 №36-р, що також підтверджується офіційною публікацією у газеті «Відомості приватизації» №3 (1348) від 13.01.2021.

Водночас постановою державного виконавця від 30.11.2022 виконавче провадження №70440509 приєднано до зведеного виконавчого провадження №42831111.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2026 між ДП «Держвуглепостач» (цедент) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінуніверсал» (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №30/01/2026-1.

За умовами пункту 1 цього договору цедент передав, а цесіонарій набув право вимоги до ПАТ «Центренерго», яке належало цеденту на підставі договору поставки вугілля №111/25 від 18.06.2019, заборгованість за яким у сумі 249 110 985,21 грн була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/16418/19. Відповідно до пункту 2 договору до цесіонарія перейшло право вимоги щодо стягнення із боржника загальної суми 249 110 985,21 грн, яка включає основний борг у розмірі 231 905 419,57 грн, пеню - 11 669 858,71 грн, три проценти річних - 2 134 765,65 грн, інфляційні втрати - 2 728 658,51 грн та судовий збір - 672 282,77 грн.

Пунктом 3 договору сторони погодили, що право вимоги переходить до цесіонарія у повному обсязі та на умовах, які існували на момент укладення договору.

Згідно з пунктом 8 договору вартість відступленого права вимоги становить 255 256 346,12 грн, а її оплата здійснюється у безготівковій формі або іншим способом, що не суперечить законодавству України, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у строк до 14.02.2026.

На підтвердження фактичної передачі права вимоги сторонами підписано акт приймання-передачі документації від 30.01.2026, відповідно до якого цедент передав, а цесіонарій прийняв документи, що підтверджують існування та обсяг відступленого права вимоги, зокрема оригінал договору поставки, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021, копію наказу про 3 примусове виконання рішення, а також постанову про відкриття виконавчого провадження №70440509.

Крім того, 30.01.2026 між тими самими сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до умов цієї угоди ДП «Держвуглепостач» мало перед ТОВ «ФК «Фінуніверсал» заборгованість у сумі 255 256 346,12 грн, що виникла на підставі договору факторингу №30/10/2024-2-Ф від 30.10.2024 та судових рішень у справі №910/17385/19.

Водночас ТОВ «ФК «Фінуніверсал» мало зустрічне грошове зобов`язання перед ДП «Держвуглепостач» у сумі 249 110 985,21 грн, яке виникло з договору відступлення права вимоги №30/01/2026-1.

З огляду на наявність зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, сторони домовилися про їх зарахування, а пунктом 5 угоди визначили, що з моменту її підписання відповідні грошові зобов`язання припиняються у повному обсязі, а взаємні майнові та немайнові претензії у межах зазначених правовідносин відсутні.

Матеріалами справи також підтверджується, що предметом розгляду у справі №910/16418/19 було стягнення заборгованості, яка виникла з договору поставки вугілля №111/25 від 18.06.2019.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження заінтересована особа або виконавець має право звернутися до суду із заявою про заміну такої сторони її правонаступником. При цьому всі дії, вчинені у виконавчому провадженні до вступу правонаступника, є для нього обов`язковими у тому самому обсязі, у якому вони були обов`язковими для особи, яку він замінив.

За змістом статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема шляхом відступлення права вимоги. Відповідно до статті 513 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора має бути вчинений у тій самій формі, що й правочин, з якого виникло відповідне зобов`язання.

Приписами статті 514 ЦК України 4 передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент їх переходу, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною першою статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Заперечуючи проти задоволення заяви, ПАТ «Центренерго» стверджує про те, що ДП «Держвуглепостач» уклало договір відступлення права вимоги без отримання передбаченої пунктом 9.7 договору поставки попередньої письмової згоди боржника та його наглядової ради, що, на думку боржника, свідчить про невідповідність договору вимогам статей 512 та 516 ЦК України і є підставою для висновку про його недійсність, так само як і укладеної сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність зазначених заперечень.

При цьому суд відзначає, що відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним доти, доки його недійсність прямо не встановлена законом або не підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі №369/13444/20 (провадження №14-52цс25) зазначила, що під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження суд перевіряє договір відступлення права вимоги лише у межах, необхідних для встановлення факту правонаступництва, з урахуванням презумпції його правомірності, передбаченої статтею 204 ЦК України. До моменту спростування такої презумпції права та обов`язки, що виникли з правочину, підлягають реалізації та виконанню. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що презумпція правомірності правочину може бути спростована лише у двох випадках: якщо недійсність правочину прямо встановлена законом або якщо він визнаний 5 недійсним судовим рішенням, яке набрало законної сили. В усіх інших випадках застосовується принцип favor contractus, відповідно до якого сумніви щодо дійсності чи виконуваності договору тлумачаться на користь його чинності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі №916/2286/16, згідно з якою питання про заміну сторони правонаступником вирішується за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність правочину або про його оспорення чи визнання недійсним у встановленому законом порядку.

Станом на момент розгляду заяви договір відступлення права вимоги №30/01/2026-1 від 30.01.2026 не був визнаний недійсним, а будь-які судові рішення, якими його недійсність встановлено, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги відбулася заміна кредитора у матеріальному зобов`язанні, яке виникло з договору поставки вугілля №111/25 від 18.06.2019, що є належною правовою підставою для заміни сторони виконавчого провадження.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/16418/19 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/16418/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі № 910/16418/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Публічне акціонерне товариство «Центренерго».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.07.2026

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко