Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №911/732/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 911/732/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Гончарова С.А.

Горбасенка П.В.

при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.07.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 29.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Стор" на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2026 (дата складання та підписання повного тексту рішення 08.06.2026)

у справі № 911/732/26 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Форель" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Стор" (Київська область, селище Велика Димерка)

про стягнення 107 313,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та підстави позовних вимог.

До Господарського суду Київської області 16.03.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Форель" (далі - позивач, ТОВ "Торговий дім "Форель") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Стор" (далі - відповідач, ТОВ "Флагман Стор") про стягнення 107313,08 грн., з яких 99 999,41 грн. залишок основного боргу, 4795,85 грн. інфляційних втрат, 2517,82 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений та отриманий товар згідно з видатковими накладними від 23.04.2025 № 1693, від 23.04.2025 № 1694, від 29.04.2025 № 1774, від 29.04.2025 № 1775, від 01.05.2025 № 1804, від 01.05.2025 № 1805, від 01.05.2025 № 1806, від 03.05.2025 № 1817, від 03.05.2025 № 1819, від 03.05.2025 № 1821, від 08.05.2025 № 1854, від 10.05.2025 № 1881, від 10.05.2025 № 1884, від 13.05.2025 № 1904, від 13.05.2025 № 1905, від 23.05.2025 № 2002, від 23.05.2025 № 2003, від 23.05.2025 № 2004, від 24.05.2025 № 2031, від 29.05.2025 № 2049, від 31.05.2025 № 2081, від 03.06.2025 № 2098, від 03.06.2025 № 2099, від 12.06.2025 № 2151, від 12.06.2025 № 2152, від 12.06.2025 № 2153 на загальну суму 103789,20 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась основна заборгованість у сумі 99 999,41 грн., на яку позивачем на підставі ст. 625 ЦК України за час прострочення нараховано інфляційні втрати та 3 % річних у заявлених до стягнення розмірах.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2026 у справі № 911/732/26 позов ТОВ "Торговий дім "Форель" до ТОВ "Флагман Стор" задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ "Флагман Стор" (код 38912904) на користь ТОВ "Торговий дім "Форель" (код 39861039) 99 999 грн. 41 коп. залишку основного боргу, 479 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 2517 грн. 82 коп. як 3 % річних та 2662 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, на підтвердження чого надано оформлені сторонами видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні на загальну суму 103789,20 грн. Наявність та розмір залишку боргу в сумі 99 999,41 грн підтверджується його визнанням відповідачем у відзиві та актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2025. До правовідносин сторін судом застосовано норми ст.ст. 525, 526, 599, 712, 692 ЦК України. Встановивши наявність простроченого до сплати основного боргу, настання строку виконання зобов`язання, суд першої інстанції, керуючись ст.625 ЦК України, також стягнув на користь відповідача інфляційні втрати за період з 01.05.2025 по 28.02.2026 та 3 % річних за період з 24.04.2025 по 16.03.2026, визнавши їх розрахунок арифметично вірним.

Доводи відповідача про необхідність звільнення його від майнової відповідальності перед позивачем за прострочення розрахунків, через воєнний стан, складну фінансово-економічну ситуацію, мобілізаційні заходи та відключення електропостачання, місцевий господарський суд відхилив, зазначивши про відсутність належних доказів у відповідача про об`єктивну неможливість своєчасного та повного розрахунку, а також про однаковий негативний вплив воєнного стану на обох учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Флагман Стор", 29.06.2026 через систему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від цієї ж дати, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2026 у справі № 911/732/26 в частині стягнення з ТОВ "Флагман Стор" (код ЄДРПОУ 38912904) на користь ТОВ "Торговий дім "Форель "(код ЄДРПОУ: 39861039) 4795 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 2517 грн. 82 коп. 3 % річних. Суму основного боргу в розмірі 99 999,41 грн. відповідач визнає та підтверджує як належну до стягнення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Зокрема, не враховано, що відповідач намагався своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання, однак у зв`язку зі складною фінансово-економічною ситуацією в країні, мобілізаційними заходами, повітряними обстрілами рф та тривалими відключеннями електроенергії, води і тепла, у тому числі у приміщеннях, де відповідач здійснює господарську діяльність, у нього періодично була відсутня об`єктивна можливість виконати грошове зобов`язання у встановлений строк. На думку скаржника, ці обставини є загально відомими і не підлягають доказуванню.

Апелянт стверджує, що строк оплати за видатковими накладними, за якими утворилась заборгованість, настав саме в період значного дефіциту електроенергії в енергосистемі України, що безпосередньо вплинуло на якість та ефективність його господарської діяльності. Скаржник зазначає, що хоча підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик, наведені обставини, на його переконання, виходять за межі "нормального ризику" господарської діяльності.

Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги.

05.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача, ТОВ "Торговий дім "Форель", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 08 червня 2026 року у справі № 911/732/26 - без змін.

Позивач заперечує обґрунтованість доводів апелянта про наявність у нього об`єктивних перешкод для своєчасного виконання грошового зобов`язання через складну фінансово-економічною ситуацію в країні, мобілізаційні заходи, повітряні обстріли та відключення електроенергії, води й тепла. Зауважує, що заборгованість за прийнятий відповідачем товар виникла у нього в період з квітня по червень 2025 року, коли масштабних відключень електроенергії у м. Києві та Київській області не здійснювалося. Позивач також зазначає, що відповідач не надав сертифіката Торгово-промислової палати України, виданого щодо конкретного договору та зобов`язання між сторонами, який би підтверджував наявність у відповідача форс-мажорних обставин у розумінні статті 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні". Без сертифіката посилання на загальновідомі обставини воєнного стану саме по собі не звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки здійснення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану однаково негативно впливає на обидві сторони.

Відповідач не заперечив правильність розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, а також не навів обставин та не надав доказів, які могли б бути підставою для зменшення розміру 3% річних на підставі висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Підстав для звільнення відповідача від сплати нарахувань по ст. 625 ЦК України позивач не вбачає.

Явка представників сторін.

В засідання 21.07.2026 на розгляд апеляційної скарги з`явився лише представник позивача, який просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2026 без змін.

Неявка представника відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає суду провести розгляд справи. Явка представників обов`язковою не визнавалася. Відповідь на відзив на апеляційну скаргу з боку відповідача суду не подано.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські відносини без укладення договору в письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Торговий дім "Форель" поставило ТОВ "Флагман Стор" товар (жива риба в асортименті) на загальну суму 103789,20 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1693 від 23.04.2025 на суму 5562,00 грн., № 1694 від 23.04.2025 на суму 3330,00 грн., № 1774 від 29.04.2025 на суму 5760,00 грн., № 1775 від 29.04.2025 на суму 7530,00 грн., № 1804 від 01.05.2025 на суму 5130,00 грн., № 1805 від 01.05.2025 на суму 6945,60 грн., № 1806 від 01.05.2025 на суму 1260,00 грн., № 1817 від 03.05.2025 на суму 3330,00 грн., № 1819 від 03.05.2025 на суму 4872,00 грн., № 1821 від 03.05.2025 на суму 4920,00 грн., № 1854 від 08.05.2025 на суму 2400,00 грн., № 1881 від 10.05.2025 на суму 6744,00 грн., № 1884 від 10.05.2025 на суму 3060,00 грн., № 1904 від 13.05.2025 на суму 2400,00 грн., № 1905 від 13.05.2025 на суму 2400,00 грн., № 2002 від 23.05.2025 на суму 3600,00 грн., № 2003 від 23.05.2025 на суму 2520,00 грн., № 2004 від 23.05.2025 на суму 5160,00 грн., № 2031 від 24.05.2025 на суму 3000,00 грн., № 2049 від 29.05.2025 на суму 5745,60 грн., № 2081 від 31.05.2025 на суму 2400,00 грн., № 2098 від 03.06.2025 на суму 3600,00 грн., № 2099 від 03.06.2025 на суму 3720,00 грн., № 2151 від 12.06.2025 на суму 2400,00 грн., № 2152 від 12.06.2025 на суму 3600,00 грн., № 2153 від 12.06.2025 на суму 2400,00 грн.

Видаткові накладні містять підписи уповноважених осіб обох сторін та печатки, чим підтверджується приймання-передача товару, який прийнято відповідачем за всіма накладними без зауважень щодо кількості та якості продукції.

Доказів про повернення товару повністю чи в частині, в справу не подано.

Наявні у справі копії видаткових та товарно-транспортних накладних оформлені належним чином у відповідності до вимог ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно вимог ст. 9 якого встановлено, зокрема, наступне:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

За своїм правовим змістом, між сторонами у справі укладено у спрощений спосіб договір поставки, який частково виконано обома сторонами.

За правилами ст. 712 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки не доведено протилежне, товар за всіма наявними у справі видатковими накладними прийнято відповідачем та використано ним на свою користь.

Позивач зазначає, що товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною № 1693 від 23.04.2025 на суму 5562,00 грн., є оплаченим частково в сумі 3789,79 грн., а саме згідно платіжної інструкції № 2260 від 31.12.2025 на суму 18305, грн., з якої зараховано в оплату по вказаній видатковій накладній 3789,79 грн. Залишок заборгованості за видатковою накладною № 1693 від 23.04.2025 складає 1772,21 грн.

Товар за рештою видаткових накладних відповідачем не оплачений.

Відповідач не надав суду доказів, що ним проведено розрахунок за видатковими накладними у більшій сумі, ніж обліковує позивач.

Позивач доводить, що незважаючи на відсутність між сторонами Договору у письмовому вигляді, строк виконання зобов`язання по оплаті товару в повному розмірі настав для відповідача з моменту отримання ним товару.

Так, на підставі ст. 712, ч. 1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Доказів встановлення за домовленістю сторін іншого строку проведення розрахунку за товар по видаткових накладних, щодо яких виник спір, відповідачем не подано.

На переконання колегії суддів, поставка товару за всіма видатковими накладними охоплювалася наміром сторін на єдину господарську операцію. Тому проведення часткової оплати за першими накладними є свідченням наявності у відповідача всіх необхідних підтверджуючих господарську операцію документів, для проведення із позивачем повного розрахунку за товар.

Отже, строк виконання зобов`язання по кожній видатковій накладній для відповідача настав з моменту отримання ним товару.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар згідно перелічених вище видаткових накладних в повному обсязі не виконав, за ним на час розгляду даної справи рахується основний борг в розмірі 99 999,41 грн. - як різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву у суді першої інстанції та у апеляційні скарзі на рішення визнав наявний перед позивачем залишок боргу в сумі 99999,41 грн., як такий, що підлягає сплаті.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі (а.с. 11 том 1), відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 31.12.2025 складає заявлену до стягнення суму 99999,41 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку ЕЦП повноважних представниками сторін, підписи яких скріплені електронними печатками товариств.

Відповідач не надав доказів, що цей Акт звірки розрахунків стосується якихось інших відносин сторін, ніж тих, які охоплені спірними видатковими накладними на поставку живої риби в асортименті.

З урахуванням наявності простроченого до сплати боргу за товар, позивач скористався своїм правом на нарахування інфляційних втрат та 3% річних за правилами ст. 625 ЦК України, які просить стягнути з відповідача примусово.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення 4795,85 грн інфляційних втрат та 2517,82 грн як 3 % річних і просить скасувати рішення та відмовити в позові в цій частині повністю.

Як вже вказано колегією суддів у цій постанові, між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено договір поставки товару, що підтверджується видатковими накладними про передачу відповідачу товару на загальну суму 103 789,20 грн. На підтвердження поставки товару сторонами оформлено товарно-транспортні накладні, а позивачем складено також і податкові накладні, копії яких, квитанції про реєстрацію, подано в справу.

Договір між сторонами з боку позивача виконано повністю - товар передано у відповідності до домовленостей сторін, однак оплату товару відповідач здійснив лише частково, внаслідок чого залишок боргу на час звернення позивача до суду склав 99 999,41 грн.

Доказів повної сплати залишку основного боргу ні суду першої інстанції, ні в апеляційний суд, відповідачем не подано.

Відповідач наявність основного боргу та настання строку його повної сплати на час вирішення спору визнав.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Оскільки відповідач доказів повного розрахунку за поставлений товар не надав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для примусового стягнення з відповідача на користь позивача 99 999,41 грн залишку основного боргу за поставлений товар.

Отже, наявність простроченого до сплати основного боргу, як підстави для нарахування коштів за правилами ст. 625 ЦК України, судом першої інстанції належним чином було встановлено та доведено.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано інфляційні втрати за прострочення розрахунків за товар в період з 01.05.2025 по 28.02.2026 у розмірі 4795,85 грн та 3 % річних за період з 24.04.2025 по 16.03.2026 у розмірі 2517,82 грн., які відповідачем не заперечені. Контррозрахунку зазначених сум відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав. Здійснений позивачем розрахунок визнається судом апеляційної інстанції арифметично правильним та таким, що відповідає нормам законодавства і обставинам справи.

Положеннями ст. 625 ЦК України кредитор за будь-яким грошовим зобов`язанням вправі скористатися незалежно від того, чи передбачена така умова про нарахування на суму боргу інфляційних втрат та мінімум 3% річних договором між сторонами, оскільки така відповідальність за прострочення грошового зобов`язання встановлена законом.

В апеляційній скарзі, як і у відзиві на позовну заяву, відповідач на заперечення проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних, вказує, що у зв`язку зі складною фінансово-економічною ситуацією в країні, мобілізаційними заходами, повітряними обстрілами рф та тривалими відключеннями електроенергії, води й тепла у приміщеннях, де він провадить господарську діяльність, у нього періодично була відсутня об`єктивна можливість виконати зобов`язання у встановлений строк, а такі обставини здійснення господарської діяльності виходять за межі "нормального ризику".

Правомірність та обґрунтованість таких доводів позивач заперечує, з чим погоджується колегія суддів.

З боку відповідача суду не подано доказів, що на час досягнення домовленості сторін про поставку товару за спірними видатковими накладними, сторонами на користь відповідача було окремо погоджено обставини, які будуть підставою для звільнення його від майнової відповідальності перед позивачем за прострочення розрахунків. Оплату товару відповідач не ставив в залежність від будь-яких обставин.

Воєнний стан та всі супутні економічні проблеми нинішнього часу в однаковій мірі поширюються на обох сторін спору та не можуть бути виключними лише для відповідача.

Сторони не погоджували, що обов`язок провести повний розрахунок за прийнятий товар для відповідача є чинним лише за відсутності будь-яких труднощів ведення ним своєї господарської діяльності і залежить від її позитивних результатів.

Відповідно до ч.1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Положеннями статті 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, при цьому відсутність у боржника необхідних коштів випадком не вважається.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виконання відповідачем зобов`язання із своєчасного розрахунку за поставлений товар у відносинах сторін, саме через форс-мажорні обставини, викликані воєнним станом.

Зокрема, в справу відповідачем не подано Сертифікат Торгово-промислової палати України, який би був виданий щодо спірних відносин сторін по поставці риби та конкретного простроченого зобов`язання.

Сертифікат підтверджує наявність форс-мажорних обставин у розумінні статті 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні".

Саме лише посилання відповідача на загальновідомий факт запровадження в Україні воєнного стану не звільняє відповідача від виконання саме спірного грошового зобов`язання перед позивачем, оскільки воєнний стан, відключення електроенергії, інші спричинені ними економічні труднощі - не знаходяться у прямому причинному зв`язку із неможливістю відповідача провести розрахунки за основним боргом.

Здійснення підприємницької діяльності в умовах воєнного стану однаковою мірою та негативно впливає на обох учасників справи, а відповідач, вступаючи у договірні правовідносини під час воєнного стану та наявності інших негативних факторів, вочевидь усвідомлював всі ризики та добровільно прийняв на себе відповідні зобов`язання, тому не може бути звільнений від їх виконання та наслідків прострочення сплати боргу.

Поряд з цим колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із позицією суду першої інстанції та позивача, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму основного боргу за ст. 625 ЦК України не є штрафною санкцією. За своєю правовою природою ці нарахування є способом мінімального відшкодування кредитору матеріальних втрат від знецінення заборгованих йому грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та для отримання в такий спосіб компенсації з боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Тому з огляду на правову природу цих сум та мету визначення законодавцем права кредитора на такі нарахування, наведені відповідачем обставини, пов`язані з воєнним станом, відключеннями електроенергії, іншими труднощами ведення господарської діяльності, не можуть бути підставою для звільнення його від права кредитора нарахувати на суму простроченого основного боргу інфляційні втрати та 3% річних та стягнути ці кошти.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 99999,41 грн залишку основного боргу, 4795,85 грн інфляційних втрат та 2517,82 грн 3 % річних, нараховані на прострочений борг, є доведеними зібраними у справі доказами та встановленими обставинами спору.

Належними і допустимими доказами доводи позивача у спорі відповідачем не спростовані, підстав для звільнення відповідача від сплати на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних при наявності несплаченого та простроченого основного боргу за товар, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться лише до незгоди із висновками з оскарженого рішення суду першої інстанції, без належних та допустимих доказів у відповідача на їх спростування.

У зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду рішень мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду як такого. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни судових рішень, що підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, однак їх наявність у цій справі відповідачем належно та аргументовано не доведена.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи і доказів в їх сукупності, доводів та заперечень сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування вірних висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 29.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Стор" на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2026 у справі № 911/732/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2026 у справі № 911/732/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.07.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді С.А. Гончаров

П.В. Горбасенко