Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №910/266/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р. Справа№ 910/266/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;

за участю представників сторін:

від позивача: Журавльов П.В.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 (повний текст складено 30.04.2026)

у справі №910/266/26 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Будпостач"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд"

про стягнення 5 969 800,00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ Будпостач" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" 5 969 800,00 грн основного боргу, посилаючись на неналежне виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №05/1 від 14.05.2021 в частині повернення фінансової допомоги у вищезазначеному розмірі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/266/26 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Будпостач" 5 969 800 грн 00 коп. основного боргу та 89 547 грн 00 коп. судового збору.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо повернення грошових коштів, термін повернення яких настав, дійшов висновку про доведеність наявність в останнього зобов`язання з погашення основної суми заборгованості.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачем не було надано оригіналу Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.01.2025, а також жодних інших доказів, які могли б свідчити про її укладення між сторонами, суд не взяв до уваги дану копію угоди, долучену відповідачем до відзиву.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/266/26 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції фактично визнав доведеним існування заборгованості Відповідача виключно на підставі копії договору про надання поворотної фінансової допомоги від 14.05.2021 №05/1 у редакції, наданій позивачем, не дослідивши належним чином питання відповідності такої копії оригіналу та не надавши оцінки запереченням уідповідача щодо автентичності спірного Договору саме в редакції, покладеній в основу позовних вимог;

- відповідач послідовно зазначав, що оригінал договору у нього також відсутній, у тому числі з огляду на втрату частини документації внаслідок пожежі у приміщенні, де здійснювалося ведення діловодства підприємства, а тому встановлення змісту істотних умов договору, зокрема строку повернення поворотної фінансової допомоги, вимагало від суду особливо ретельного дослідження усіх наявних доказів у їх сукупності, чого фактично здійснено не було

- суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі характер взаємних фінансових правовідносин сторін, не надав належної оцінки банківським випискам, платіжним документам, доводам Відповідача щодо існування зустрічної заборгованості та можливості припинення взаємних однорідних вимог шляхом зарахування відповідно до статті 601 ЦК України;

- суд не врахував, що між сторонами була укладена угода від 06.01.2025, відповідно до пункту 1.1 якої зобов`язання сторін за спірним договором та договором від 26.02.2020 №2602-1 були припинені в частині на суму 5 969 800,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

- вже після ухвалення рішення суду першої інстанції відповідачем додатково було направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.05.2026 у порядку статті 601 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/266/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 27.05.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/266/26 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 107 456,40 грн.

Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.07.2026.

Позиції учасників справи

29.06.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти її доводів та вимог, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 14.07.2026 не з`явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги учасник справи повідомлявся належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

В той же час, 13.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що станом на дату судового засідання адвокати, які раніше здійснювали представництво апелянта, не матимуть належних правових підстав та повноважень для участі у розгляді справи від його імені у зв`язку із припиненням з 13.07.2026 дії додаткової угоди від 12.05.2026 №8 до договору про надання правової допомоги від 06.06.2025 № 06-06/25, предметом якої було надання Клієнту комплексної професійної правничої допомоги з представництва та захисту його інтересів у Північному апеляційному господарському суді у справі №910/266/26.

Також 14.07.2026 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для необхідності надання новому адвокату, з яким лише 13.07.2026 було укладено договір про надання правової допомоги, часу на ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції.

Колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотань про відкладення судового засідання з огляду на наступне.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Наведені відповідачем та його представником обставини в обґрунтування причин необхідності відкладення розгляду справи не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого Товариства, яке 13.07.2026, тобто за день перед судовим засіданням, розірвало договірні відносини із адвокатами, які надавали йому правничу допомогу у межах даної справи та уклало 13.07.2026 із новим адвокатом відповідний договір на надання правової допомоги.

Колегія суддів враховує, що у частині 2 ст. 202 та частині 11 ст. 270 ГПК України також відсутня така підстава для відкладення розгляду справи, як залучення нового представника учасника справи перед початком судового засідання.

Доводи відповідача про те, що особиста участь належним чином підготовленого представника апелянта має істотне значення для повного й ефективного викладення перед судом апеляційної інстанції підстав оскарження рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки ухвалою суду від 16.06.2026 обов`язковою явка представників учасників справи не визнавалась.

В той же час, колегія суддів враховує, що свою правову позицію щодо оскаржуваного рішення відповідачем було викладено у поданій апеляційній скарзі. Відповідач не зазначив, як відсутність його представника унеможливить розгляд справи, за наявності викладеної правової позиції останнього у поданій апеляційній скарзі.

Колегія суддів також враховує роз`яснення, викладені у пункті 2.3. Правил організації ефективного господарського судочинства, затверджених рішенням загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 5 від 29.05.2024, відповідно до яких не може бути визнано само по собі поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи, зокрема, заміна, за ініціативою сторони, представника за короткий проміжок часу до дати призначеного слухання та/або не передача новому представнику всіх матеріалів, необхідних для здійснення представництва.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), враховуючи рекомендації, викладені у пунктах 2.2., 2.3. Правил організації ефективного господарського судочинства, з огляду на те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 14.07.2026 за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вказує позивач, 14 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМ БУДПОСТАЧ» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС-БІЛД» (позичальник) було укладено Договір №05/1 про надання поворотної фінансової допомоги (Договір), за умовами якого позикодавець (позивач) надає на користь позичальника (відповідач), а позичальник приймає та зобов`язується повернути позикодавцю безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у розмірі 5 986 800 (п`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят шість) грн 00 коп. в строки і на умовах, що визначені сторонами в даному Договорі.

Згідно п. 1.5. договору фінансова допомога, що є предметом даного Договору, має бути перерахована Позикодавцем на рахунок Позичальника у строк до 31.12.2022.

Відповідно до п. 4.4. договору позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кошти, надані за даним договором, у строк до 31.12.2024.

На виконання умов вказаного правочину ТОВ "СМ Будпостач" було перераховано на користь ТОВ "МС-Білд"5 986 800,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться у матеріалах даної справи:

- №4 від 17.05.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №5 від 17.05.2021 на суму 120 000,00 грн;

- №21 від 28.05.2021 на суму 49 000,00 грн;

- №22 від 03.06.2021 на суму 15 000,00 грн;

- №24 від 07.06.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №25 від 07.06.2021 на суму 40 000,00 грн;

- №29 від 18.06.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №30 від 18.06.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №31 від 18.06.2021 на суму 120 000,00 грн;

- №32 від 22.06.2021 на суму 120 000,00 грн;

- №33 від 22.06.2021 на суму 52 000,00 грн;

- №36 від 25.06.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №38 від 02.07.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №39 від 02.07.2021 на суму 140 000,00 грн;

- №40 від 02.07.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №41 від 02.07.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №42 від 02.07.2021 на суму 122 800,00 грн;

- №49 від 06.07.2021 на суму 75 000,00 грн;

- №50 від 06.07.2021 на суму 60 000,00 грн;

- №51 від 07.07.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №52 від 07.07.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №53 від 07.07.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №54 від 07.07.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №55 від 07.07.2021 на суму 88 000,00 грн;

- №61 від 09.07.2021 на суму 155 000,00 грн;

- №62 від 12.07.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №63 від 12.07.2021 на суму 70 000,00 грн;

- №64 від 12.07.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №65 від 12.07.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №66 від 12.07.2021 на суму 130 000,00 грн;

- №67 від 12.07.2021 на суму 120 000,00 грн;

- №68 від 12.07.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №69 від 12.07.2021 на суму 70 000,00 грн;

- №71 від 14.07.2021 на суму 70 000,00 грн;

- №72 від 14.07.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №73 від 14.07.2021 на суму 144 000,00 грн;

- №96 від 28.07.2021 на суму 125 000,00 грн;

- №97 від 29.07.2021 на суму 140 000,00 грн;

- №98 від 29.07.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №99 від 29.07.2021 на суму 170 000,00 грн;

- №120 від 06.08.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №121 від 06.08.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №122 від 06.08.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №123 від 06.08.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №130 від 09.08.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №131 від 09.08.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №132 від 09.08.2021 на суму 150 000,00 грн;

- №133 від 09.08.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №161 від 16.08.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №162 від 16.08.2021 на суму 100 000,00 грн;

- №163 від 16.08.2021 на суму 80 000,00 грн;

- №170 від 20.08.2021 на суму 111 000,00 грн.

У призначенні платежів зазначено, що вказані кошти сплачені згідно Договору №05/1 від 14.05.2021.

Однак ТОВ "МС-Білд" було повернуто ТОВ "СМ Будпостач" лише 17 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3019 від 25.05.2021.

З метою досудового врегулювання спору, 22.09.2025 ТОВ "СМ Будпостач" звернулося до ТОВ "МС-Білд" з претензією №184/25 від 22.09.2025, в якій просило сплатити протягом 10 календарних днів заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №05/1 від 14.05.2021 у розмірі 5 969 800,00 грн.

Разом із цим вищевказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "МС-Білд" грошових зобов`язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №05/1 від 14.05.2021 в частині повернення всієї суми фінансової допомоги, ТОВ "СМ Будпостач" звернулося з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами договір про надання поворотної фінансової допомоги є договорами позики, згідно з якого в силу вимог ст. 1046 ЦК України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доводи скаржника про відсутність у нього оригіналу спірного договору та про неможливість встановлення умов вказаного правочину, зокрема в частині строку повернення фінансової допомоги правомірно відхилені судом першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що цей правочин вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до виконання Позичальником своїх за цим Договором.

Зі змісту Договору №05/1 від 14.05.2021 вбачається, що він підписаний: зі сторони Позивача директором Бортніком А.В., а зі сторони Відповідача директором Стуковим М.Г., а також скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до інформації, наявній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як на момент звернення до суду з даним позовом, так і на дату вказаного договору, Стуков М.Г. був керівником ТОВ "МС-Білд", а Бортніков А.В. керівником ТОВ "СМ Будпостач".

Також, за положеннями частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 ЦК України).

При цьому, приписи статті 1046 ЦК України передбачають, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "СМ Будпостач" було перераховано на користь ТОВ "МС-Білд" 5 986 800,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містяться у матеріалах даної справи, та в призначеннях яких зазначено, що вказані кошти сплачені згідно Договору №05/1 від 14.05.2021.

Більше того, ТОВ "МС-Білд" було повернуто ТОВ "СМ Будпостач" частину фінансової допомоги у розмірі 17 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3019 від 25.05.2021, у призначенні якої зазначено: повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору №05/1 від 14.05.2021.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

При цьому, посилання апелянта на можливість існування між сторонами договору з тими ж реквізитами, однак із іншими його умовами, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки на підтвердження вказаних тверджень відповідач не надав належних доказів, а саме доказів укладення іншого правочину з реквізитами "№05/1 від 14.05.2021", в якому сторонами були погоджені інші умови.

За змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1- 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

А тому, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач на підставі належних і допустимих доказів не довів існування між сторонами іншого договору з реквізитами «№05/1 від 14.05.2021», ніж того, копію якого надав позивач.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги №05/1 від 14.05.2021, копія якого міститься у матеріалах даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В пункті пункт 4.4. договору зазначено, що позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кошти, надані за даним договором, у строк до 31.12.2024.

Як вже було зазначено вище, відповідачем було повернуто позивачу лише частину фінансової допомоги у розмірі 17 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3019 від 25.05.2021. Інших доказів повернення грошових коштів у матеріалах справи відсутні.

При цьому, відхиляючи доводи апелянта про ненастання строку повернення позики судом першої інстанції вірно враховано, що 22.09.2025 ТОВ "СМ Будпостач" звернулося до ТОВ "МС-Білд" з претензією №184/25 від 22.09.2025, в якій просило сплатити протягом 10 календарних днів заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №05/1 від 14.05.2021 у розмірі 5 969 800,00 грн.

За приписами частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

А тому доводи апелянта про ненастання строку повернення поворотної фінансової допомоги є безпідставними.

Враховуючи викладене вище, зв`язку з неналежним виконанням ТОВ "МС-Білд" своїх зобов`язань за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №05/1 від 14.05.2021 щодо повернення грошових коштів у розмірі 5 969 800,00 грн (5 986 800,00 грн - 17 000,00 грн), термін повернення яких настав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в останнього основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.

Доводи скаржника, що зобов`язання щодо повернення спірної суми фінансової допомоги були припинені шляхом укладення між сторонами Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.01.2025 правомірно відхилені судом першої інстанції з наступних підстав.

За положеннями статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

За Змістом Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.01.2025, ТОВ "СМ Будпостач" (за текстом угоди - Сторона-1) і ТОВ "МС-Білд" (за текстом угоди - Сторона-2), маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі статті 601 ЦК України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами. 1.1. За договорами: а) про надання поворотної фінансової допомоги №05/1 від 14.05.2021.

Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 5 969 800 грн.; б) про надання поворотної фінансової допомоги №2602-1 від 26.02.2020.

Сторона-1 є боржником, а Сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов`язання в сумі 17 692 000 грн.

Вказані вище зобов`язання за вищезазначеними договорами припиняються в частині на суму 5 969 800 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У решті зобов`язання Сторін зберігають свою чинність відповідно до умов зазначених договорів. 2. З моменту набрання чинності цією Угодою Сторони не є зобов`язаними за договорами, зазначеними в п. 1 цієї Угоди, в частині, що передбачена цією Угодою 3. Підписання цієї Угоди Сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій Сторін одна до одної виключно в частині зобов`язань, припинених відповідно до п. 1 цієї Угоди. 4. Усі правовідносини, що виникають з цієї Угоди або пов`язані з нею, у тому числі пов`язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цієї Угоди, тлумаченням її умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Угоди, регулюються цією Угодою та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.01.2025 вбачається, що вона містить підписи: зі сторони Позивача директора Бортнікова А.В., а зі сторони Відповідача директора Стукова М.Г., а також скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Однак у своїх заявах по суті справи позивач заперечив факт укладення вищезазначеної угоди, наголошував що така не підписувалася уповноваженим представником Позивача. У зв`язку з цим Позивач у порядку частини 6 статті 91 ГПК України просив витребувати у відповідача оригінал письмового доказу - Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.01.2025.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Поряд з тим, в силу положень частини шостої статті 91 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19).

В той же час, оригіналу Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.01.2025 відповідачем надано не було.

У своїх заявах по суті справи відповідач повідомляв суд про неможливість надання оригіналу зазначеної угоди, оскільки внаслідок масованого ракетного обстрілу 04.07.2025 у п`ятиповерховій адміністративно-виробничій будівлі, розташованій за адресою: місто Київ, вулиця Пшенична, будинок 2, офіс 408, виникла пожежа у зв`язку з чим первинна документація не була збережена.

Однак суд першої інстанції правомірно відхилив такі пояснення відповідача, оскільки останнім не було надано ані договору оренди чи договору про право власності на вказане приміщення, ані жодного іншого документу, на якій правовій підставі відповідач використовував згадане приміщення, ані документів на оплату орендних платежів та оплату комунальних та інших послуг по утриманню вказаного об`єкта нерухомого майна. Не надано відповідачем також і належних документів на підтвердження того, що було пошкоджено саме офісне приміщення, в якому у Відповідач знаходилися первинні та інші документи.

Крім цього, з наданих відповідачем договорів оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України №123/24/А від 17.06.2024, та договору оренди приміщень №10/04 від 10.04.2024 вбачається, що відповідач користувався іншими приміщеннями, розташованими за адресами: місто Київ, вулиця Радистів, 76, та місто Київ, проспект Академіка Палладіна, 32, 4 поверх, кімната №413.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не було надано оригіналу Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.01.2025, а також жодних інших доказів, які могли б свідчити про її укладення між сторонами, з урахуванням приписів абзацу 2 частини 6 статті 91 ГПК України суд першої інстанції правомірно не прийняв як доказ копію Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.01.2025.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідач посилається на направлення після ухвалення рішення суду заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.05.2026 № 15/05/26-1, копію якої було долучено до матеріалів справи.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи».

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Відповідачем не наведено причин, що об`єктивно не залежали від нього, та з яких він не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення.

Більше того, заява про зарахування зустрічних однорідних вимоги від 15.05.2026 № 15/05/26-1, копію якої було долучено до матеріалів справи, взагалі не існувала не момент ухвалення оскаржуваного рішення, що унеможливлює її прийняття до розгляду за правилами статей 80, 269 ГПК України.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип «рівної зброї» («equality of arms»), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені відповідачем до апеляційної скарги нові докази (які взагалі не існували на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

При цьому посилання апелянта на факт наявності зустрічної заборгованості, за відсутності належних доказів її зарахування в порядку, передбаченому законодавством, не впливає на вирішення спору, оскільки наявність зустрічних вимог сама по собі не свідчить про припинення зобов`язань сторін, якщо таке припинення не відбулося у спосіб, визначений законом або договором.

З цих підстав суд першої інстанції правомірно не досліджував обставини наявності заборгованості ТОВ "СМ Будпостач" перед ТОВ "МС-Білд" за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №2602-1 від 26.02.2020. Так, у випадку наявності заборгованості позивача перед відповідачем, останній не позбавлений права на звернення до суду з окремим позовом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

А тому, оскільки відповідач, в порушення вищезазначених норм закону та умов договору, неналежним чином виконав своє зобов`язання з повернення позики, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5 969 800,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі № 910/266/26 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі № 910/266/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі № 910/606/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/266/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 20.07.2026

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко