Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №910/13142/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р. Справа№ 910/13142/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Михальської Ю.Б.

Кравчука Г.А.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.03.2026

у справі № 910/13142/25 (суддя М.О. Лиськов)

за позовом Комунального підприємства "Київкомунсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД"

про стягнення 42 951,42 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство "Київкомунсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" про стягнення заборгованість за договором №ВП-25974-Др/1 на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2022 у сумі 47 830, 18 грн. за період з 01.09.2023 по 31.01.2025, інфляційні втрати в розмірі 7 116,00, проценти за користування коштами 3% річних в розмірі 2 039,42 грн та пеню в розмірі 11 903,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобв`язань в частині оплати наданих послуг за договором №ВП-25974-Др/1 на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2022.

В процесі розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" на користь КП "Київкомунсервіс" заборгованість у сумі 23 915,09 грн за період з 01.09.2023-16.05.2024, інфляційні втрати в розмірі 4 798,84 грн, 3% річних в розмірі 1 337,76 грн, пеню в розмірі 12 899,73 грн, яку суд прийняв до розгляду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" суму основного боргу у розмір 23 915,09 грн, пеню у розмірі 439,35 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 798,84 грн, 3% річних в розмірі 1 337,76 грн. та судовий збір у розмірі 1719,65 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" за Договором №Вп-25974-Др/1 надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2022 у сумі 23 915,09 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" в частині стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" суми основного боргу у розмірі 23 915,09 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також суд, здійснивши власний розрахунок пені (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 439,35 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 4 798,84 грн та 3% річних в розмірі 1 337,76 грн, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 19.03.2026 у справі №910/13142/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що суд не з`ясував низку обставин, які є необхідними для встановлення факту одержання документів та факту надання послуг, а саме чи дійсно були доставлені вказані акти про надання послуг до електронного кабінету відповідача у системі M.E.Doc, чи мали місце фактичні дії щодо вивезення твердих побутових відходів. За твердженнням скаржника суд помилково застосував статтю 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", визнавши технічний статус "доставлено" у системі M.E.Doc достатнім доказом одержання документів відповідачем.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

25.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Позивач наголошує на тому, що рішення суду є законним і таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, за наслідками повного з`ясування всіх обставин справи, а доводи апелянта зазначені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і такими, що не дають підстав для скасування рішення суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги, заяв та клопотань

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2026 апеляційну скаргу у справі №910/13142/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

23.04.2026 матеріали справи №910/13142/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13142/25. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13142/25 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

13.05.2026 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13142/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

03 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФінекоІнвест" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" (орендар) уклали договір оренди № 03/02-22, нежитлового приміщення І в літері "А", площею 115,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, Оболонський район, вул. Маршала Тимошенка ( нова назва Левка Лук`яненка), 29. Приміщення належить Орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року № 3593.

Пунктом 1.3 вищезазначеного договору оренди зазначається, що цільове призначення об`єкта оренди: ведення орендарем господарської діяльності, а саме розміщення магазину роздрібної торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами, алкогольними напоями, тютюновими виробами та іншими продовольчими товарами.

Згідно п. 3.9 договору оренди № 03/02-22 від 03.02.2022 року, Сторони погодили, що Орендар має право самостійно укласти прямі договори на отримання комунальних послуг, інтернет, охорона, пожежна безпека, вивіз сміття, електропостачання, водопостачання, водовідведення та ін.

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (далі - Позивач, за договором - Виконавець) та ТОВ "Сахара ЛТД" (далі - Боржник, за договором - Замовник) укладено договір №Вп-25974-Др/1 на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.08.2022 року (далі - Договір).

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізація, захоронення) твердих побутових відходів (далі за текстом-ТПВ), що утворюються на об`єкті Замовника (прод.маг), що знаходиться за фактичною адресою: м. Київ, вул. М. Тимошенко,29, а Замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплачувати надані послуги.

Пунктом 1.2 договору, кількість (обсяг) побутових відходів, що підлягає вивезенню по факту утворення ТПВ згідно надання послуг з вивезення побутових відходів, становить 9,9 м3 в місяць.

Пунктом 2.1 договору тариф на послуги , які передбачені п. 1.1. цього договору та надаються КП "Київкомунсервіс", встановлено Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.03.2019 р. № 450 "Про внесення змін до тарифів на послугу з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення), що надає комунальне підприємство "Київкомунсервіс" як виконавець цих послуг. Тариф на послуги за цим договором становить: 234,22 грн. з ПДВ за 1 м3. В місяць - 2813,54 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.2 договору тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання Послуг за цим Договором з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому така зміна тарифів чи норм накопичення ТПВ не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні Послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.

Розпорядженням № 638 Київської Міської Військової адміністрації від 31.08.2022 року, внесено зміни до тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, утилізація, захоронення) виконавцю послуг - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської Міської Державної Адміністрації ) "Київкомунсервіс" для категорії інші споживачі встановлено тариф 284,20 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.3 договору, оплата послуг за цим договором, у розмірі, що вказаний у п.2.1 даного договору з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником щомісячно до 20го числа місяця наступного місяцем надання послуг.

Пунктом 3.9 договору, Замовник зобов`язується, здійснювати 100% оплату послуг на умовах, зазначених у п.2.3 та п.2.5. цього Договору.

Таким чином, спір у справі між сторонами виник з підстав того, що ТОВ "Сахара ЛТД" в порушення укладеного між сторонами Договору №Вп-25974-Др/1 надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2022 не у повному обсязі здійснило оплату за надані позивачем у період за період з 01.09.2023-16.05.2025 послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 23 915,09 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4 798,84 грн, 3% річних в розмірі 1 337,76 грн, пеню в розмірі 12 899,73 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

У ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем комунальних послуг з поводження з побутовими відходами є суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі зобов`язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування.

Послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 25 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи" поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Судом встановлено, що за період з 01.09.2023-16.05.2024 позивачем на умовах Договору №Вп-25974-Др/1 надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2022 були надані відповідачу послуги на загальну суму 23 915,09 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів надання послуг за спірний період, які направлялись відповідачу в системі електронного документообігу.

Також позивачем надано докази направлення відповідачу рахунків на оплату через програму М.Е.Dос з яких вбачається підтвердження факту отримання та час одержання електронного документа, статус документів - доставлено контрагенту і підтверджується одержання електронного документа відповідачем, а також документів які мають електронний цифровий підпис.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

До того ж, уклавши договір, сторони погодили використання електронного документообігу. Направлення актів через систему M.E.Doc із фіксацією статусу «Доставлено» свідчить про те, що документи надійшли в електронну сферу контролю відповідача.

Так, п. 2.5.1. Договору № ВП-25974-Др/1 від 01.08.2022 визначено, що сторони можуть фіксувати факти здійснення господарських операцій за Договором шляхом ведення первинних документів в електронному вигляді у зв`язку з чим Сторони визначають всі первинні бухгалтерські документи за договором в електронному вигляді, які були виконані, опрацьовані, відправлені, передані, отримані для зберігання, використання, знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності з підтвердженням факту отримання таких документів в процесі здійснення господарської діяльності Сторін через систему електронного документообігу M.E.Doc, поданих в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису(надалі іменується ЕПЦ), як оригінал. Передача Сторонам документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку та/або на електронних носіях здійснюється з дотриманням та у чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»., Закону України «Про електронну комерцію», «Вимогам у сфері електронних довірчих послуг» затверджених постановою КМУ № 992 від 07.11.2018 року, «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Наведеним вище спростовуються доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі про те, що технічний статус «доставлено» в системі M.E.Doc не означає фактичного одержання документів у розумінні ст. 11 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив оплату за надані позивачем у період з 01.09.2023-16.05.2024 послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 23 915,09 грн. Доказів протилежного суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, беручи до уваги положення укладеного сторонами договору № ВП-25974-Др/1 від 01.08.2022, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 23 915,09 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 12 899,71 грн пені за період з 21.09.2023 по 24.11.2025, 4 798,84 грн інфляційних втрат та 1 337,76 грн 3% річних.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 Договору №Вп-25974-Др/1 надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2022 за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, розмір пені у правовідносинах між позивачем та відповідачем за Договором №Вп-25974-Др/1 надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.08.2022 врегульований Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та не може перевищувати 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення.

Однак, як вбачається з розрахунку пені, долученого позивачем до позовної заяви, вказаних вимог позивачем дотримано не було, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, що за перерахунком суду становить 439,35 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за надані житлово-комунальні послуги, дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення 1 337,76 грн 3% річних та 4 798,84 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в цій частині.

Протилежні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.

Таким чином, дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 19.03.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/13142/25 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД".

Матеріали справи №910/13142/25 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.А. Кравчук