Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №916/3683/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3683/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29)

секретар судового засідання (за доручення головуючої судді): Романенко Д.С.;

за участю представників сторін:

від прокуратури – Полубок-Грузінова Д.Ю.;

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради – Сметанюк І.М.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” – Байло Є.С.;

від Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради- Хворостовська О.О.;

від Одеської міської ради – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП”

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 про призначення експертизи та зупинення провадження (повний текст ухвали складено 10.06.2026)

по справі №916/3683/25

за позовом Керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідачів:

1) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП”;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії,

(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце прийняття ухвали: 05.06.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),

У вересні 2025 року Керівник Київської окружної прокуратури м. Одеси (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - Відповідач-1, Департамент) та Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” (далі - Відповідач-2, Товариство), в якому просив суд:

1) визнати недійсним Договір оренди штучного пляжу від 27.01.2020 №58/С, укладений між Департаментом та Товариством;

2) зобов`язати Товариство повернути територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради ділянку штучного піщаного пляжу площею 1200 кв.м, розташовану між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одеса.

В обґрунтування позову Прокурор посилався на те, що за результатами опрацювання отриманої від органів місцевого самоврядування інформації було встановлено, що, всупереч вимогам земельного законодавства, Департамент згідно спірного Договору передав, а Товариство отримало в оренду під виглядом берегозахисної споруди частину пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, без її формування як об`єкта цивільних прав (земельної ділянки) та без проведення земельних торгів. При цьому вказує, що ділянки піщаних пляжів фактично є земельними ділянками прибережних захисних смуг, а отже Договір оренди штучного піщаного пляжу є удаваним правочином, вчиненим для приховування іншого - Договору оренди землі, який повинен укладатися згідно з нормами земельного законодавства, після формування земельної ділянки, за результатами земельних торгів щодо права оренди.

Ухвалою суду першої інстанції від 25.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3683/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі - Третя особа, Управління).

Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, згідно яких заперечували проти задоволення позову. Третя особа підтримала позицію Відповідачів.

27.11.2025 представник Відповідача-2 подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи, зокрема, висновку експерта № 4416-34-25 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 21.11.2025. Висновок експерта судом було залучено до матеріалів справи.

На вирішення судового експерта було посталено питання: «Чи є штучний піщаний пляж площею 1200 кв.м, розташований між траверсами № 14 та № 15 в районі 16-ої станції Великого Фонтану берегозахисною спорудою?».

За результатами експертного дослідження судовий експерт Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Куцарева А. О. виснувала, що штучний піщаний пляж площею 1200 кв.м, розташований у межах траверсів № 14 та № 15 в районі 16-ої станції Великого Фонтану у м. Одеса класифікується як активний елемент комбінованої берегозахисної системи. Його функціональне призначення полягає у зниженні хвильового навантаження, акумуляції насосів, запобіганні розмиву берегової лінії та стабілізації прибережної смуги. Об`єкт не є самостійною земельною ділянкою, а входить до складу системи берегозахисних споруд, що перебувають на балансі комунальних інженерних структур. Його експлуатація здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, технічних нормативів та умов договору оренди споруди.

Ухвалою від 24.12.2025 справу №916/3683/25 прийнято до провадження суддею Волковим Р. В., розгляд справи постановлено здійснювати спочатку, підготовче засідання призначено на 28.01.2026.

28.01.2026 від Прокурора надійшли заява із письмовими поясненнями щодо представленого Відповідачем-2 висновку експерта. Так, Прокурор наголошував, що у справі №916/3683/25 встановленню підлягає факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту - землі або споруди. Проте, як стверджував Прокурор, зазначений висновок експерта № 4416-34-25 не дає відповіді на основне питання, що повинне досліджуватися у справі: ділянка піщаного пляжу є землею чи спорудою. Судовий експерт у заключній частині висновку взагалі не визначив, яким конкретним об`єктом є штучний піщаний пляж (земля чи споруда), лише зазначив, що він класифікується як елемент комбінованої берегозахисної системи, не є самостійною земельною ділянкою, входить до складу системи берегозахисних споруд. Таким чином, судовий експерт навіть не надав відповідь на поставлене на вирішення експертизи питання: чи є штучний піщаний пляж берегозахисною спорудою. З огляду на зазначене, Прокурор вважав, що висновок експерта № 4416-34-25 не стосується обставин, які входять у предмет доказування у справі. Водночас, Прокурор зауважив, що у даному випадку доцільно було б проводити комплексну земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, яка у комплексі дослідила б обставини, що потребують доказування у справі, та визначила б належність ділянки піщаного пляжу до певного об`єкту.

Крім того, Прокурор зазначав, що оскільки до компетенції судового експерта, що проводить судову будівельно-технічну експертизу, не належить надання відповіді на питання чи є ділянка піщаного пляжу землею, натомість, відповідь на це питання може надати лише земельно-технічна експертиза, зробивши висновок про те, що об`єкт не є самостійною земельною ділянкою, а входить до складу системи берегозахисних споруд, то судовий експерт Куцарева А. О. вийшла за межі своєї компетенції як експерта, що проводив будівельно-технічну експертизу. Крім того, судовий експерт під час проведення судової будівельно-технічної експертизи використав матеріали, яких немає в матеріалах справи № 916/3683/25.

01.04.2026 представник Відповідача-1 подав до суду заяву зі своїми міркуваннями щодо питання про призначення у справі земельно-технічного експертного дослідження, де звертав увагу, що для призначення та проведення земельно-технічної експертизи в матеріалах справи відсутня необхідна для цього технічна документація із землеустрою, що унеможливлює проведення такої експертизи. Зауважує, що дане питання і є наріжним каменем даного спору, оскільки Прокурор наполягає, що об`єкт договору оренди в даній справі мав би передаватися з урахуванням вимог земельного законодавства, оскільки такий об`єкт є земельною ділянкою. Водночас, Відповідачі даний факт заперечують, оскільки ділянка піщаного пляжу штучно створена ще в минулому столітті за допомогою будівельної техніки та будівельних матеріалів та за своїм функціональним призначенням є берегоукріплюючою спорудою, яка не є земельною ділянкою, що, відповідно, виключає можливість її передачі в користування за земельним законодавством. Департамент наголошував, що сторонами не заперечується той факт, що ділянка штучного піщаного пляжу не сформована у встановленому законом порядку, а саме з визначенням меж такої ділянки, поворотних точок, внесення інформації щодо останньої до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номеру. З огляду на викладене, як зазначав Відповідач-1, у разі формування земельної ділянки у встановленому законом порядку, а також наявності підстав для проведення оцінки землі (рішення органу місцевого самоврядування чи договору) вбачається можливість проведення нормативно-грошової оцінки землі, що виключає необхідність ставити таке питання на розгляд експерта.

13.04.2026 Прокурор звернувся до суду з клопотанням про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання:

1) Чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, землею або нерухомим майном, а саме спорудою (інженерною, гідротехнічною, берегозахисною, берегоукріплювальною)?

2) Чи може бути проведена кадастрова зйомка ділянки піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, та внесена інформація про неї до Державного земельного кадастру?

3) Які фізичні характеристики має ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С (склад, конфігурація, площа) та який її фактичний порядок користування?

4) Чи втратила земля між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, природні (фізичні) характеристики землі внаслідок рефулювання на неї піску, а саме: приналежність її до поверхні суші, природний рельєф та місцерозташування? Якщо так, то чи свідчить це про втрату нею ознак землі як природного об`єкта?

Проведення експертизи Прокурор просив доручити експертам Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України, а оплату її вартості - покласти на Київську окружну прокуратуру міста Одеси.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 у справі №916/3683/25 клопотання Заступника керівника Київської окружної прокуратури про призначення експертизи у справі № 916/3683/25 задоволено частково; призначено у справі № 916/3683/25 комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання:

1) чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, земельною ділянкою (землею) чи спорудою?

2) чи можливе формування, винесення в натурі (на місцевості) меж ділянки та проведення кадастрової зйомки для визначення точних меж ділянки штучного піщаного пляжу, з фіксацією координат її поворотних точок, розташованої між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, та які фізичні характеристики має вказана ділянка штучного піщаного пляжу (склад, конфігурація, площа)?

3) у випадку, якщо ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м «Золотий берег» між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 №58/С, є спорудою, чи є вона нерухомим майном, інженерною спорудою, берегозахисною спорудою, чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)?

Проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8); зобов`язано керівника Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України визначити судових експертів для проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (за виключенням експерта Куцаревої А. О.); попереджено експертів, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків згідно зі ст. 384, 385 Кримінального кодексу України; якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експертам не були поставлені питання, зобов`язати та надати можливість експертам у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин; витрати з проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи покладено на Київську окружну прокуратуру міста Одеси; направлено матеріали справи №916/3683/25 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи; провадження у справі №916/3683/25 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення клопотання та призначення у даній справі комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, суд зазначив, що у даній справі необхідно встановити належність спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту землі або споруди.

Суд в цілому погодився із першим запропонованим Прокурором питанням, проте вважав коректним сформулювати його наступним чином: “Чи є ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м “Золотий берег” між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, земельною ділянкою (землею) чи спорудою?”.

Суд зазначив, що при визначенні саме такої редакції першого питання суд виходить з того, що при вирішенні даного спору належить встановити: пляж входить до системи споруд як споруда чи як земля. Водночас, головним питанням у даній справі, яке підлягає дослідженню і є: до якого фізичного об`єкту (землі або споруди) слід віднести спірну земельну ділянку?

Поставлення на вирішення експертизи другого та третього питання, які запропонував Прокурор, суд вважав також доречним та таким, що сприятиме повному дослідженню обставин справи. При цьому суд вважав за доцільне об`єднати ці питання в одне наступним чином: “Чи можливе формування, винесення в натурі (на місцевості) меж ділянки та проведення кадастрової зйомки для визначення точних меж ділянки штучного піщаного пляжу, з фіксацією координат її поворотних точок, розташованої між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м “Золотий берег” між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, та які фізичні характеристики має вказана ділянка штучного піщаного пляжу (склад, конфігурація, площа)?”.

Четверте питання, запропоноване Прокурором, суд відхилив, оскільки його формулювання вже заздалегідь пов`язує спірний об`єкт саме із землею. Разом з тим, суд вважав за доцільне поставити на вирішення експертизи ще одне питання: “У випадку, якщо ділянка піщаного пляжу між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одесі, яка зображена на схемі розміщення ділянки штучного піщаного пляжу площею 1200 кв. м “Золотий берег” між траверсами № 14 та № 15 другої черги протизсувних споруд, що є додатком до договору оренди штучного пляжу від 27.01.2020 № 58/С, є спорудою, чи є вона нерухомим майном, інженерною спорудою, берегозахисною спорудою, чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)?”.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Прокурора про призначення експертизи шляхом призначення у справі комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи із вирішенням викладених питань.

Доручаючи проведення експертизи саме Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, суд виходив з того, що об`єкт обстеження перебуває на території міста Одеса, що скоротить час проведення експертизи, спростить взаємодію між судом та експертною установою в питаннях проведення експертизи.

При цьому, суд звернув увагу на те, що ним не було надано правової оцінки висновку судового експерта ОНДІСЕ Куцаревої А.О., водночас виходив з того, що останньою вже надавалася оцінка спірним питанням, а тому, дійшов висновку про необхідність зобов`язання керівника ОНДІСЕ при визначенні останнім судових експертів для проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи виключити з їх кола Куцареву А.О.

Не погоджуючись з такою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 у справі №916/3683/25, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На переконання Апелянта, оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, зокрема частини 2 статті 98, частини 1 статті 99, статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України, а також без врахування правових позицій Верховного Суду.

Апелянт вважає, що усі питання, поставлені судом на вирішення комплексної експертизи, у своїй сукупності є питаннями правової кваліфікації об`єкта цивільних прав. Отже, для їх вирішення спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, не потрібні.

Крім того, у справі вже наявний висновок експерта № 4416-34-25 від 21.11.2025, виконаний належно атестованим судовим експертом державної спеціалізованої установи, який не містить дефектів методики, неповноти чи суперечностей і відтак не викликає обґрунтованих сумнівів у його правильності у розумінні пункту 2 частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України.

На думку Скаржника, призначення комплексної експертизи із зупиненням провадження у справі за відсутності для цього передбачених законом підстав та за наявності у матеріалах справи висновку експерта № 4416-34-25 від 21.11.2025, який не викликає обґрунтованих сумнівів, безпідставно затягне розгляд справи на тривалий період (з урахуванням специфіки комплексних експертиз щонайменше на декілька місяців). Окрім того, це призведе до невиправданих фінансових витрат прокуратури (а отже Державного бюджету України) на оплату експертизи, що суперечить принципу процесуальної економії.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/3683/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; призначено розгляд справи №916/3683/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 на 14.07.2026 року о 12-30 год.; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3683/25.

24.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3683/25.

30.06.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор не погоджується з доводами останньої, вважає її необґрунтованою, а ухвалу суду першої інстанції такою, що винесена з дотриманням вимог ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що наданий ТОВ “АТЛАНТ СИ-ГРУП” висновок експерта не дає відповіді на основне питання, що повинне досліджуватися у справі: ділянка піщаного пляжу є землею чи спорудою. Судовий експерт у заключній частині висновку взагалі не визначив, яким конкретним об`єктом є штучний піщаний пляж (земля чи споруда), лише зазначив, що він класифікується як елемент комбінованої берегозахисної системи, не є самостійною земельною ділянкою, входить до складу системи берегозахисних споруд. Таким чином судовий експерт навіть не надав відповідь на поставлене на вирішення експертизи питання: чи є штучний піщаний пляж берегозахисною спорудою?

Крім того, до компетенції судового експерта, що проводить будівельно-технічну експертизу, не належить надання відповіді на питання, чи є ділянка пляжу землею. Відповідь на це питання може надати виключно земельно-технічна експертиза.

Прокурор вважає, що місцевий господарський суд в ухвалі від 05.06.2026 обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення саме комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, зазначивши при цьому, що у даній справі необхідно встановити належність спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту - землі або споруди, при цьому, врахувавши протилежну позицію сторін стосовно зазначеного питання, а також висновок експерта за № 4416-34-25 від 21.11.2025 за результатами судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на замовлення Відповідача.

У своєму відзиві Прокурор окремо звертає увагу, що питання, поставлені Господарським судом Одеської області на вирішення комплексної судової експертизи, не спрямовані на отримання від експерта правової кваліфікації, а стосуються встановлення фактичних обставин, які входять до предмета доказування у справі, та які потребують спеціальних знань, зокрема: фізичних характеристик спірного об`єкта, його конструктивних особливостей, технічних параметрів, способу створення, можливості визначення меж та інших ознак, а також приналежності його до об`єкту нерухомого майна, інженерної споруди, берегозахисної споруди чи берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси.

З огляду на вказане, прокурор просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 у справі №916/3683/25, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Керуючись статтею 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом 2 частини 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, підпунктами 2.3.22, 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку з тим, що судді - учасники колегії Ярош А.І. та Діброва Г.І. з 06.07.2026 по 04.08.2026 відповідно до наказів від 22.06.2026 № 159-в, №160-в, перебувають у відпустках, розпорядженням керівника апарату суду №90 від 13.07.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3683/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.07.2026 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя – Принцевська Н.М., судді: Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 прийнято справу №916/3683/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуюча суддя – Принцевська Н.М., судді – Богацька Н.С., Савицький Я.Ф.

14.07.2026 у судове засідання, з`явився Прокурор, представники Відповідачів та представник Третьої особи. Представник Позивача – Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідач-1, Позивач та Третя особа своїм правом на подання відзиву не скористались, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника Позивача, який не з`явились у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1,2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників Відповідачів, Третьої особи та Прокурора, перевіривши наявні матеріали оскарження ухвали на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про призначення у даній справі комплексної земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи з метою встановлення належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі, в тому числі, у випадку призначення судом експертизи (п. 3 ст. 228).

За приписами ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Тобто, експертиза призначається, за сукупності декількох умов, а саме для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Згідно зі ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Приписами ст. 1 Закону України “Про судову експертизу” передбачено, що судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання – це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза – це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Пунктами 1.2.13 пункту 1.2 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 передбачено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Підпунктами 1.2.2 пункту 1.2 розділу І Інструкції, передбачено, що основними видами (підвидами) експертизи є Інженерно-технічна: інженерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна; оціночно-будівельна; земельно-технічна; оціночно-земельна; експертиза з питань землеустрою; пожежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інженерно-екологічна; електротехнічна; комп`ютерно-технічна; експертиза електронних комунікацій, електротранспортна експертиза; експертиза технічного стану ліфтів; інженерно-механічна; водно-технічна; авіаційно-технічна; теплотехнічна експертиза.

Будівельно-технічна експертиза - це процес дослідження об`єктів, явищ і процесів на основі спеціальних знань у галузі будівництва з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Предметом будівельно-технічної експертизи є коло питань у галузі будівництва, в тому числі ціноутворення у будівництві, вирішення яких належить до компетенції експертів будівельно-технічної експертизи.

Об`єктом будівельно-технічної експертизи в цілому є ті джерела відомостей про встановлювані факти, ті носії інформації, що піддаються дослідженню і за допомогою яких експерт пізнає обставини, що входять у предмет експертизи.

Пунктом 5.1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об`єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об`єктів нерухомого майна.

Пунктом 6.1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/18570/17, від 14.12.2021 у справі №910/9564/20, від 24.11.2021 у справі №914/1396/20, від 17.12.2020 у справі №910/7426/17.

Призначення судової експертизи віднесено до компетенції суду за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України, і таке призначення не може розцінюватися як порушення норм процесуального права. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №910/9564/20.

Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Дульський проти України” (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.

При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Предметом позову у даній справі є вимоги Прокурора визнати недійсним укладений між Відповідачами договір оренди та зобов`язати Товариство повернути територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради ділянку штучного піщаного пляжу площею 1200 кв.м, розташовану між траверсами № 14 та № 15 в районі 16 станції Великого Фонтану у м. Одеса.

В якості підстави позову Прокурор посилається на удаваність оспорюваного правочину, що приховує інший договір (оренди землі), який, на думку Прокурора, укладено усупереч вимогам статей 4, 85 Водного Кодексу України, ч. 4 ст. 59, ст. 79-1, ч. 1 ст. 116, ст. 123, ч. ч. 1, 2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” - без формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та без проведення земельних торгів.

В свою чергу, Відповідачі, заперечують проти доводів та вимог Прокурора, зазначаючи, зокрема, що об`єкт оренди є штучно створеною берегозахисною спорудою та не може ототожнюватися із земельною ділянкою; наполягають на тому, що цей об`єкт створений штучно як берегозахисна споруда у 1979 році, а тому може бути об`єктом оренди відповідно до норм Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Отже, Відповідачі мають протилежну позицію стосовно належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди).

Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення клопотання та призначення у даній справі комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, суд зазначив, що у даній справі йому необхідно встановити належність спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди).

Враховуючи суперечливий характер обставин, що мають значення для справи, предмет доказування у даній справі, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави призначити відповідну експертизу у даній справі, з метою визначення належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту (землі або споруди).

Судова колегія звертає увагу на те, що Апелянт не оспорює перелік питань, поставлених судом першої інстанції на вирішення судовим експертам, а наполягає лише на порушенні судом першої інстанції приписів ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даному випадку в матеріалах справи наявний висновок судового експерта №4416-34-25 судової будівельно-технічної експертизи від 21.11.2025, а тому, на переконання Апелянта, у суду були відсутні підстави для проведення у даній справі судової експертизи.

З огляду на таку позицію Апелянта, колегія суддів вказує, що з огляду на предмет та підстави позову у справі №916/3683/25 підлягає встановленню факт належності спірної ділянки піщаного пляжу до землі (як до фізичного, природного об`єкта та об`єкта права власності Українського народу), а не споруди (фізичного об`єкта, безвідносно до виду споруди).

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що виходячи з відповідної термінології, слід вказати, що земля – це частина земної поверхні, що розташована над надрами і називається ґрунтовим шаром, у межах території, на яку поширюється суверенітет держави. Характерними рисами землі як природного ресурсу є її незамінність, обмеженість у просторі, локальність за місцем розташування і нерухомість. Землі - природний компонент, не вилучений з довкілля, а органічно в нього вплетений, взаємодіючий з водами, лісами та іншими природними ресурсами. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

В свою чергу, споруда – це земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо); споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Отже, судова колегія вважає доречними доводи Прокурора відносно того, що у наданому Відповідачем-2 експертному висновку судовий експерт лише зазначив, що штучний піщаний пляж класифікується як елемент комбінованої берегозахисної системи, не є самостійною земельною ділянкою, входить до складу системи берегозахисних споруд.

З наведеного не зрозуміло: пляж входить до системи споруд як споруда чи як земля? Водночас, головним питанням у даній справі, яке підлягає дослідженню і є: до якого фізичного об`єкту (землі або споруди) слід віднести спірну земельну ділянку?

Отже, призначення судової експертизи у справі № 916/3683/25 свідчить про те, що у Господарського суду Одеської області виникли сумніви щодо правильності вищевказаного висновку експерта.

Судова колегія погоджується з позицією Прокурора відносно того, що до компетенції судового експерта, що проводить будівельно-технічну експертизі, не належить надання відповіді на питання, чи є ділянка пляжу землею, тому господарським судом і була призначена саме комплексна судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертизи, які повинні надати повні та конкретні відповіді (з урахуванням поставлених судом питань) на спірне та основне у даній справі питання.

Твердження Апелянта про те, що у матеріалах справи міститься сукупність доказів, необхідних для правильного та всебічного розгляду спору, колегія суддів вважає передчасним, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями у земельно-технічній та будівельно-технічній сфері, а надані сторонами докази та наведені ними обставини є взаємно суперечливими. Саме тому, суд першої інстанції не став розглядати справу по суті та здійснювати оцінку доказів, у тому числі висновку експерта №4416-34-25 судової будівельно-технічної експертизи від 21.11.2025.

Крім того, призначення господарським судом судової експертизи у справі та, відповідно, її проведення експертною установою зумовлюють неможливість проведення подальших процесуальних дій, тому Господарський суд Одеської області обґрунтовано скористався наданим йому п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України правом та зупинив провадження у справі до одержання результатів цієї експертизи.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів зазначає, що Апелянт не довів порушення судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни або скасування оскаржуваної ухвали.

Отже, призначення судом судової експертизи не суперечить чинному законодавству та сприятиме вирішенню питання, необхідного у даній справі для дослідження обставин, що входять до предмету доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тому, ухвала місцевого господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального права, а передбачені законом підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене та встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/3683/25 – без змін.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору Апелянту не відшкодовуються.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТ СИ-ГРУП” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/3683/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 по справі №916/3683/25 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено та підписано 21.07.2026.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Н.С. Богацька

Я.Ф. Савицький