Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №638/26569/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2026 року

м. Харків

справа № 638/26569/25

провадження № 22-ц/818/3553/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2026 року, постановлене суддею Греюенюк В.В.

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованості у розмірі 24080 грн., з яких заборгованість по кредиту становить 8000,00 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 9920 грн., заборгованість за комісіями 720,00 грн., додатковими комісіями 1440 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Зазначає що відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора було підписано всі кредитні документи. Позивач до позовної заяви надав докази, в тому числі по рахунку 5168-74XX-XXXX-0079, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, надані позивачем документи у своїй сукупності доводять як факт виконання ТОВ «Споживчий центр» своїх зобов`язань за кредитним договором, так і факт невиконання відповідачем його зобов`язання щодо повернення кредиту.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимими доказами не надано виписки банківської установи за картковими рахунками (по кредитному договору), що є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором .

Такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 07.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 оформлено кредитний договір № 06.01.2025-100002882 (далі за текстом – Кредитний договір). Укладення даного договору відбулося акцептуванням (прийняттям) відповідачем оферти (пропозиції) позивача на укладеня кредитного договору. Документи підписано з боку позивача електронним підписаом, а відповідачем шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Е834, на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 07/01/2025;

2. Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 155 днів з дати його надання.

4. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.06.2025;

5. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

6.Комісія, пов`язана з наданням Кредиту дорівнює 720 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно договору, кредитодавець надає позивальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75ХХ-ХХХХ-0079 ( а.с.12).

Згідно довідки-розрахунку, складеної позивачем, заборгованість відповідача по кредитному договору від 06.01.2025 року становить 24080,00грн, та складається з наступного: тіло кредиту 8000,00 грн; залишок відсотків 9920,00 грн; комісії 2160,00 грн; залишок штрафів 4000,00 грн.

Також, в матеріалах наявна довідка про видачу 8000,00 грн за кредитним договором від 07.01.2025 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжний картку клієнту-5168-75ХХ-ХХХХ-0079 номером транзакції в системі iPay.ua -617429364 призначенням платежу: Видача за договором кредиту від 06.01.2025-100002882. (а.с.75)

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Позичальник під час укладення кредитного договору № 07.01.2025 100002882 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Заявка споживача ОСОБА_1 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 5168-75ХХ-ХХХХ-0079.

До матеріалів справи приєднано квитанцію про видачу 8000,00 грн. за кредитним договором №07.01.2025 100002882. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжний картку клієнту-516875*79 номером транзакції в системі iPay.ua -617429364 призначенням платежу : Видача за договором кредиту№07.01.2025-100002882.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Доказів, ненадходження грошових коштів на зазначений у кредитному договорі картковий рахунок матеріали справи не містять.

Тому висновок суду першої інстанції про недоведеність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 8000 грн є помилковим.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стягненню підлягають відсотки за користування кредитом у розмірі, узгодженому умовами договору.

Як убачається з матеріалів справи договір укладено на 155 днів, з 07.01.2025 по 10.06.2025 року отже відсотки за користування кредитом становлять 9920,00 грн.

Також стягненню підлягає комісія передбачена умовами договору кредиту за надання у сумі 720,00 грн п.8 договору.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту, судова колегія зазначає наступне.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказане узгоджується з висновками викладенмим Верховним Судом у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Таким чином судова колегія не вбачає підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту.

Також відсутні підстави для стягнення штрафу.

Ураховуючи вищевикладене, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 18640,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 9920,00 грн. та комісії 720,00 грн

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню, та стягненню з ОСОБА_1 підлягає заборгованості за кредитним договором у розмірі 18640,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Частиною 1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задовлення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у сумі 4687,34 грн.

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість у розмірі 18640,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 4687,34 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина