Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №211/924/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2019/26 Справа № 211/924/26 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю захисника Касьяна М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Касьяна М.С. на постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови, 24 січня 2026 о 10.10 год, в м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по вул. Нікопольське шосе, 5Б, водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На законну вимогу працівників поліції погодився та пройшов огляд на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора ДРАГЕР Алкотест 6820 , тест № 1462, результат 1,03 проміле, з результатом ОСОБА_1 не згоден, на законну вимогу працівників поліції пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі захисник Касьян М.С. просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що суд допустив спрощений підхід під час розгляду справи та не всебічно з`ясував всі обставини справи. Зазначає, що на момент складання протоколу направлення на огляд у закладі охорони здоров`я не складалось. Зауважує, що жодних свідків на місце зупинки транспортного засобу не запрошувалось. Наголошує, що в період часу з 10:18 до 10:35 відеозйомка на боді-камери не проводилася, що є порушенням КУпАП та Інструкції щодо безперервності відеозапису. Звертає увагу на упереджене ставлення працівників поліції. Вказує на відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння та безпідставність вимоги для проходження огляду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 736282 від 24 січня 2026 року, згідно якого 24.01.2026 о 10:10 год. в м. Кривому Розі у Довгинцівському районі по вул. Нікопольське шосе, 5Б, водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора ДРАГЕР Алкотест 6820, тест № 1462, результат 1,03 проміле, з результатом ОСОБА_1 не згоден. Від проходження огляду в медичному закладі відмовився на встановлення стану алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозаписом до протоколу, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , факт проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора ДРАГЕР Алкотест 6820, тест № 1462, зафіксовано результат огляду, який становить 1,03 ‰, факт незгоди ОСОБА_1 з результатом огляду та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Результат огляду на стан сп`яніння – 1,03 ‰, із яким ОСОБА_1 не погодився.

Роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою «Alcotest Drager 6820», прилад № ARНЕ-0216 тест № 1462 від 24.01.2026 року, з якої вбачається, що 24 січня 2026 року о 10:37 годині протестовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого виявлено 1,03 ‰. ОСОБА_1 з результатом не згоден.

Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Роз`ясненням про відсторонення від права керування транспортним засобом.

Рапортом працівника поліції від 24.01.2026 року, згідно якого під час несення служби, згідно ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у останнього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, тест № 1462, результат позитивний та склав 1,03 ‰, з результатом не згоден. Від проходження огляду в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився. Складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсторонено від керування, доведено явку до суду.

Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, оскільки він, після незгоди з результатом огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп`яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.

Долучений до протоколу відеозапис надає можливість об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги, що відеозапис не є безперервним, апеляційний суд також не приймає, оскільки вимогами «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС № 1026 від 18.12.2018 року, передбачено саме ведення безперервного запису, а не долучення такого відеозапису до матеріалів справи.

Є логічним, що у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП інтерес представляє певний проміжок часу з відображенням фактичних обставин справи, та також є логічним недоцільне дослідження судом всього часу несення чергування працівниками поліції від початку увімкнення відеореєстратора до завершення чергування, коли мова йде тільки про час огляду особи на стан сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне.

На відеозапису відображено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , зафіксовано факт проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, тест № 1462, зафіксовано результат огляду, який становить 1,03 ‰ та факт незгоди ОСОБА_1 з цим результатом, а також зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

Оглянутим відеозаписом також спростовуються доводи апеляційної скарги про упереджене ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння на увагу не заслуговують, оскільки виявлення таких ознак покладається на працівника поліції та відбувається за оцінкою поліцейського під час спілкування з водієм та в подальшому може слугувати підставою для пропонування пройти відповідний огляд.

Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції повідомив його про те, що від нього чутно запах алкоголю, вбачається тремтіння пальців рук та поведінка останнього не відповідає обстановці та запропонував пройти огляд для визначення стану сп`яніння.

Доводи про відсутність свідків на місці огляду, на увагу не заслуговують, оскільки присутність таких є необхідною у разі, якщо немає можливості застосування технічних засобів відеозапису, на що вказує ст. 266 КУпАП. Однак така можливість була реалізована працівниками поліції, оскільки під час огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмови останнього від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, застосовувались технічні засоби відеозапису. Матеріали вказаного відеозапису долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Твердження захисника про те, що на момент складання протоколу направлення на огляд у закладі охорони здоров`я не складалось, що свідчить про порушення процедури, не можуть бути взяті до уваги, оскільки це не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу, так як наявність такого направлення має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Касьяна М.С. залишити без задоволення.

Постанову судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя