Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №646/5826/26 — Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 646/5826/26

Провадження № 2-о/621/79/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 липня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Вельможної І.В.,

секретаря судового засідання – Лацько А.В.,

заявник – ОСОБА_1 ,

представник заявника ОСОБА_2 ,

заінтересована особа – Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ништик Людмила Олександрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ништик Людмила Олександрівна про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

21.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Основ`янського районного суду міста Харкова з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в якій просила встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , як падчерки та вітчима, не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 , зазначила, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , яка 05.09.2003 уклала шлюб з ОСОБА_3 .

З 10.02.2004 заявник почала спільно проживати з матір`ю ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

28.07.2008 заявник за власним бажанням змінила прізвище ОСОБА_6 на прізвище ОСОБА_7 , щоб уся родина мала єдине прізвище.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати заявника – ОСОБА_5 .

Після смерті матері ОСОБА_1 продовжила проживати разом з ОСОБА_3 , останні вели спільне господарство, мали спільний бюджет. ОСОБА_1 піклувалася про вітчима ОСОБА_3 купувала ліки та продукти харчування, сплачувала комунальні послуги. ОСОБА_3 ставився до ОСОБА_1 , як до рідної дочки

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на яку заявник має право як спадкоємець четвертої черги.

Разом з тим, нотаріусом було відмовлено заявнику у оформленні спадкових справ за відсутністю документів, які б підтвердили родинний зв`язок між нею та спадкодавцем, що стало підставою для звернення до суду з цією заявою.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 01.06.2026 справу направлено за територіальною підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області та 29.06.2026 справа надійшла до канцелярії Зміївського районного суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу суд 06.07.2026 для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І. В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.07.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, призначено судове засідання на 22.07.2026.

22.07.2026 належним чином повідомлені учасники в судове засідання не прибули.

Представник заявника ОСОБА_2 до канцелярії суду надав заяву, відповідно до якої просив проводити судовий розгляд за відсутності заявника та її представника, на задоволенні заяви наполягав.

Заінтересована особа приватний нотаріус Ништик Л. О. в судове засідання не прибула, будь - яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень частини 2статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Суд дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно положень статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно копій Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 28.03.2008, Свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , актовий запис про народження №912 від 18.12.1981 (а. с. 8, 9).

05 вересня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу змінено з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ", актовий запис № 327 (а. с. 11)

Відповідно до копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 18.10.2022, ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 64 років в м. Харків, померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а. с. 14).

З копій паспорту громадянина України НОМЕР_4 виданого19.01.2013, Витягу х реєстру територіальна громади (Харківська міська територіальна громада) № 2026/006548309 від 24.04.2026, паспорту громадянина України серії НОМЕР_5 виданого 29.07.2014, Довідки про реєстрацію місця проживання № 03-37873-2019, вбачається, що заявник ОСОБА_1 зареєстрована з 23.03.1999 за адресою в АДРЕСА_1 та за вказаною адресою з 10.02.2004 був зареєстрований ОСОБА_3 (а. с. 4-6, 10, 15, 18).

ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 64 років в м. Харків помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 3983 від 17.10.2025 (а. с. 17).

З копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.04.2026 № 18/02-31, вбачається, що ОСОБА_1 у встановлений, відповідно до статті 1270 Цивільного кодексу України строк, звернулася до приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу Ништик Л. О., з заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та фактично прийняла спадщину, однак в матеріалах спадкової справи відсутні документи, що підтверджують родинні зв`язки між спадкодавцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зв`язку з чим приватним нотаріусом Ништик Л. О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину з законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 40).

Судом досліджено квитанції про сплату від імені ОСОБА_1 комунальних послуг наданих за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , особові рахунки за якими оформлені на ім`я ОСОБА_3 , а також сімейні фотографії (а. с. 19-33, 35-38).

З копії Договору-замовлення № 187 на організацію та проведення поховання вбачається, що замовником організації та поховання померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_1 (а. с. 39).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості, пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що під час розгляду справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець у справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, у частині другій статті 318 ЦПК України) (постанова Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 569/4466/23).

Згідно зі статтями 1216 та 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга – це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).

За змістом частини другої статті 1259 Цивільного кодексу України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У статті 1264 Цивільного кодексу України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України необхідне встановлення двох юридичних фактів: (а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; (б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодеку України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 18.09.2023 у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період не менше ніж п`ять років.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25.03.2024 у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23).

Згідно п. 4.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років, про встановлення факту родинних відносин та інше.

Частиною 1 статті 319 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

На підставі зазначених вище доводів заявника ОСОБА_1 , викладених у заяві, поданої до суду та письмових доказів судом достовірно встановлено, що заявниця постійно проживала однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_11 , як відчим та падчерка, за адресою: АДРЕСА_1 , з 10.02.2004 по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, п. 1 ч. 1 ст. 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Заяву задовольнити.

Встановити факт проживання падчерки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із спадкодавцем – вітчимом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю не менше, як п`ять років, починаючи із 10 лютого 2004 року та на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного рішення суду - 22 липня 2026 року.

Заявник – ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ,

Заінтересована особа – Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ништик Людмила Олександрівна, адреса місцязнаходження: АДРЕСА_4 .

Головуючий: