Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №394/489/26 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

22.07.26

394/489/26

1-кп/394/52/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Новоархангельськ матеріали кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026122050000024 від 16.04.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області, проживає по АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, освіта середня спеціальна, одруженого, утриманців і пільг немає, стан здоров`я задовільний, невійськовозобов`язаного, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 незаконне проникнення до іншого домоволодіння особи, що порушує недоторканість житла громадян, за таких обставин:

25 березня 2026 року близько 22.50 години ОСОБА_4 прийшов на територію домоволодіння ОСОБА_6 , яке розташоване по АДРЕСА_2 та яке на праві приватної власності належить останньому. В той час, у ОСОБА_4 винник прямий умисел на незаконне проникнення до подвір`я домоволодіння ОСОБА_6 у пошуках місця для заряджання його мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, проник на подвір`я, яке огороджене парканом, та продовжуючи свої протиправні дії, направлені на незаконне проникнення до іншого володіння особи підійшов до вхідних дверей транспортного засобу ВАЗ 2109 із державним номером НОМЕР_1 та незаконно проник до салону, де підключив зарядний пристрій до телефону від вказаного автомобіля і в подальшому був виявлений законним володільцем. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, при обставинах викладених вище, визнав повністю. У вчиненому щиро розкаявся, зобов`язався подібного не вчиняти, зазначив, що готовий нести призначене судом покарання.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України доводиться зібраними у справі доказами, вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу.

Приймаючи до уваги, що всі учасники не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, прокурор запропонував досліджувати докази у кримінальному провадженні на підставі ч.3 ст.349 КПК України, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, суд, учасникам кримінального провадження роз`яснив положення зазначеної норми закону та визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, тому суд обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів, та що характеризують особу обвинуваченого.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд вважає показання обвинуваченого правдивими і достовірними, оскільки вони детально узгоджуються між собою та в повній мірі відповідають фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України і підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні іншими доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаної в суді обвинуваченого у суду немає.

При ухваленні вироку, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду, а саме: ст. 6 Конвенції, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також рішення ЄСПЛ "Коробов проти України", "Кобець проти України", де зазначається, що при оцінці доказів, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність випливає із достатньо переконливих, чітких, узгоджених між собою висновків.

Статтею 162 КК України передбачено відповідальність у виді виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Так, мінімальним покаранням є штраф в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який відповідно до ч. 1 ст. 26 КВК України засуджений зобов`язаний сплатити у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що подія кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , дійсно мала місце за обставин, викладених вище, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена «поза розумним сумнівом».

Органами досудового розслідування було вірно кваліфіковано дії обвинуваченого і суд погоджується з такою кваліфікацією за вказаною кримінально-правовою нормою, оскільки він вчинив незаконне проникнення до іншого домоволодіння особи, а саме до салону автомобіля, що порушує недоторканість власності.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з принципів законності справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації призначеного покарання, при цьому керується вимогами ст. 65 КК України, відповідно до якої особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, і й виправлення засудженого.

Суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо дискреції), де зазначено що самесуду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При цьому, враховуючи роз`яснення, які містяться у Постанові Пленуму ВС України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд враховує особу обвинуваченого, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення що згідно приписів ст.12 КК України є проступком.

Згідно ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшуючими покарання обставинами згідно обвинувального акту обвинуваченому є щире каяття. Обтяжуючих покарання обставин в обвинувальному акті не зазначено та судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи, характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, призначаючи вид і міру покарання, суд оцінюючи особу обвинуваченого, який не є суспільно небезпечною особою, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаявся, ставлення до вчиненого, позицію прокурора, тому суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 162 КК України.

Згідно зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69, 69-1 КК України, не встановлено.

Речові докази та процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався, клопотань прокурора щодо обрання запобіжного заходу до суду не надходило, а тому підстав для обрання запобіжного заходу з урахуванням відсутності клопотань прокурора та призначеної міри покарання, на даному етапі судом не вбачається.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 615 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Зобов`язати ОСОБА_4 сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це суд шляхом надання документа про сплату штрафу.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі, якщо було подано апеляційну скаргу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити учасникам судового провадження. Роз`яснити, що інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику, який не був присутній в судовому засідання, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя: