Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №204/8871/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/8871/26

Провадження № 1-кп/204/991/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні у м. Дніпро за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 42026042000000127, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2026 року приблизно о 22 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у приміщенні кімнати спальні квартири АДРЕСА_3 , де на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, між ним та раніше знайомою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник конфлікт, у ході якого у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на спричинення легкого тілесного ушкодження останній.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , знаходячись у зазначений час та у зазначеному місці, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на спричинення легких тілесних ушкоджень, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень з мотивів особистої неприязності, знаходячись обличчям до потерпілої ОСОБА_4 , штовхнув її обома руками в ділянку тулуба, внаслідок чого потерпіла втратила рівновагу та вдарилася лівою лобною ділянкою голови об стіну та впала тулубом на ліжко, після цього ОСОБА_3 , не зупиняючись на досягнутому, перебуваючи над потерпілою, наніс не менше 15 ударів обома руками в ділянку обличчя, тулуба, лівої та правої руки, а також лівої та правої ноги потерпілої, періодично хапаючи потерпілу за руки та ноги та міцно стискаючи їх. Після чого ОСОБА_3 наніс ще один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя, а саме в область нижньої губи та схопивши потерпілу обома руками за ліву ногу, почав міцно її стискати.

Внаслідок спричинених ОСОБА_3 , тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичного експерта відділу комісійних судово-медичних експертиз та експертиз потерпілих, обвинувачених та інших осіб ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 2393 е від 08 липня 2026 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: двадцять шість синців обличчя, тулубу, кінцівок, крововилив та забійні рани нижньої губи, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі: п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України.

До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додана письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Також, до обвинувального акта була додана письмова заява потерпілої ОСОБА_4 , відповідно до якої вона не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими КПК України, з урахуванням положень параграфа 1 глави 30 КПК України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначена заява обвинуваченого є усвідомленою, відповідає його внутрішній волі, а його процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на нього.

Встановлені органом досудового розслідування обставини в даному кримінальному провадженні не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку - достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є проступком, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні нікого не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає: щире каяття обвинуваченого.

Відповідно до письмових пояснень потерпілої ОСОБА_4 від 07 липня 2026 року, остання пояснила, що у неї із ОСОБА_3 підтримуються близькі особисті стосунки (а.к.п. 28-31).

Як убачається із письмових пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 від 20 липня 2026 року, останній зазначив про те, що він приніс із собою до потерпілої ОСОБА_4 пляшку алкогольного напою «бренді», та вподальшому він разом із потерпілою вжили алкогольний напій.

Відповідно до п. 6-1, п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, при призначенні покарання обставинами, які обтяжують покарання, визнаються: вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у близьких відносинах, а також вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Між тим, обвинувальний акт не містить посилання на обтяжуючі обставини вчиненого кримінального правопорушення.

У свою чергу, суд не вправі погіршувати становище особи, а тому судом не враховується такі обставини, як – вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у близьких відносинах, а також вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , обвинувальний акт не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 57 КК України покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарань у вигляді штрафу або ж виправних робіт, оскільки відповідно до відповіді № 3061372 від 21 липня 2026 року з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_3 не отримує доходів, тобто не є працевлаштованим. Крім цього, вказані покарання не будуть відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 56 КК України покарання у вигляді громадських робіт полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт.

Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде ефективним і дієвим з метою профілактики подальшої асоціальної поведінки обвинуваченого.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369-370, 373-374, 381-382, 395 КК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у вигляді громадських робіт строком на 100 (сто) годин.

Речові докази:

- диск DVD-R на якому міститься відеозапис слідчого експеременту за участі потерпілої, який зберігається у матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- чотири фотознімки, на яких зафіксовано зовнішній вигляд потерпілої та спричинені їй тілесні ушкодження, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його отримання в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, через Чечелівський районний суд міста Дніпра, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1