Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №708/390/26 — Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа №708/390/26

Провадження № 1-кп/708/49/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м.Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026255330000200 від 20.03.2026, за яким:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси Черкаської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, та

ВСТАНОВИВ:

Підсудний (обвинувачений) ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення (проступок) за наступних обставин.

ОСОБА_4 в порушення вимог статей 27, 38 Закону України «Про тваринний світ», Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», пункту 2.3 додатку до Правил любительського рибальства, які затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19 вересня 2022 року № 700, (зі змінами, внесеними, внесеними згідно із Законом № 700 від 28.06.2024), згідно якого встановлений термін заборони на добування (вилов) щуки у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) на території України в період з 15 лютого до 31 березня, тобто у період, в який заборонений вилов (добування) риби виду щука, в період часу з 18 години 18 березня 2026 року до 16 годину 20 березня 2026 року за допомогою рибальської мисинової сітки, яка згідно акту дослідження знарядь лову від 26.03.2026 відноситься до сіткових знарядь добування (вилову) та являється забороненим відповідно пункту 1 розділу IV Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та Міністерства юстиції України 16 листопада 2022 року за № 1412/38748, без належного дозволу, в заборонений час (період заборони добування (вилову) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частини) на території України у визначені строки) здійснив вилов з річки Тясмин в адмінмежах с. Медведівка Медведівської ТГ Черкаського району Черкаської області за координатами 49.18938 Пн; 32.35914 Сх., риби, а саме виду щука в кількості 1 шт вартість 3 468,00 гривень за штуку на суму 3 468,00 гривень, чим заподіяв згідно повідомлення інституту рибного господарства № 189/-03/26 від 27.03.2026 внаслідок незаконного зайняття рибним добувним промислом істотної шкоди рибному господарству України через вилов риби в заборонений період на загальну суму 3468 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, визнав повністю, від дачі показань відмовився на підставі статті 63 Конституції України. Додатково пояснив суду, що зробив для себе відповідні висновки та у майбутньому планує не порушувати вимоги закону. Також зазначив, що завдані збитки відшкодував у добровільному порядку, надавши суду відповідну квитанцію.

За згодою учасників судового провадження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом з`ясовано, що він правильно розуміє зміст цих обставин, суд переконався у добровільності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення доведена повністю, і його умисні дії, які виразилися у незаконному зайнятті рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду, підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 249 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд ураховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, тяжкість скоєного злочину.

Відповідно до ст. 12 КК України зазначене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 249 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Також суд ураховує відомості про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та/або психіатра не перебуває, раніше не судимий, вину у вчиненні інкримінованого йому проступку визнав у повному обсязі.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Оскільки обвинувачений не працює, не має заробітків, суд вважає, що призначення покарання у вигляді штрафу є недоцільним.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставини вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити в межах санкції ч. 1 ст. 249 КК України у виді пробаційного нагляду.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дане покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого під час досудового розслідування даного кримінального провадження не обирався, підстави для його застосування за наслідком ухвалення вироку судом не встановлена.

Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373-374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- рибу виду «щука» загальною кількістю 1 шт, вагою 2,5 кг, що передана на зберігання ТОВ «Комбінат-Черкаси», - конфіскувати в дохід держави;

- рибацьку мисинову сітку довжиною 20 м, висотою 1,5 м, з розміром (кроком) вічка 65х65 мм, яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області - конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Копію повного тексту вироку вручити прокурору і обвинуваченому негайно після проголошення.

Копія вироку не пізніше наступного дня після його проголошення направити учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_6