Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №707/2988/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

№707/2988/26

1-кп/707/681/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження № 62024100140000035 від 16.01.2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сороки, Республіка Молдова, громадянин України, військовослужбовець, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ), у військовому званні «сержант», інспектор прикордонної служби 2 категорії – навідник третьої групи мінометів вогневого відділення третього відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 4 ст. 409 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні «сержант», на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії – навідника третьої групи мінометів вогневого відділення третього відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування, діючи з прямим умислом, з мотивів не виконувати обов`язки військової служби та з метою ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, в умовах воєнного стану, шляхом обману, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, до 26.10.2023 для проходження військово-лікарської комісії до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, розташованого за адресою: вул. Ягідна, 58, м. Київ не прибув, та 26.10.2023 до 18 год. 00 хв. до 15 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), що дислокується в АДРЕСА_2 не повернувся, а вільний час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби, повідомляючи командування завідомо неправдиву інформацію про проходження ним військово-лікарської комісії у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України. Тим самим, в період з 26.10.2023 по 17.11.2023 ухилився від виконання обов`язків військової служби, а весь вільний час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у 15 мобільний прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ), що дислокується в АДРЕСА_2 , за наявності реальної можливості до цього.

Вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує, за ч.4 ст. 409 КК України, як ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 діючи з прямим умислом з корисливих мотивів, шляхом обману, протягом періоду з 26.10.2023 по 17.11.2023 обов`язки військової служби за місцем дислокації НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), що дислокується в АДРЕСА_2 , не виконував, для проходження військово-лікарської комісії до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, не прибув, та до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) не повернувся, а завдяки обману, що створював у командування уявлення про поважність причин його відсутності на службі та проходження ним військово-лікарської комісії у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України, протиправно ухилявся від військової служби та проводив час на власний розсуд, не вживаючи заходів для повернення на військову службу за наявності можливості для цього та як наслідок, у період з 26.10.2023 по 17.11.2023 фінансово-економічним відділом НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) останньому безпідставно виплачено грошове забезпечення на загальну суму 30 370,15 гривень, чим завдав державі в особі НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду на вказану суму.

Вказані дії ОСОБА_4 суд кваліфікує, за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 ч. 4 ст. 409 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті визнав повністю. В скоєному щиро кається.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, сторона обвинувачення не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд вважає недоцільним дослідження доказів у справі, оскільки дані обставини ніким не оспорюються й у суду немає сумнівів у добровільності позиції сторін кримінального провадження та приймає рішення щодо проведення судового розгляду в даному кримінальному провадженні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, вимоги якої роз`яснені сторонам кримінального провадження.

Суд, прийнявши до уваги показання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи обставини кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю доведена.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого передбачені ст. 66 КК України суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України судом не встановлено.

Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого.

Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії проступку та тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, посередньо характеризується за місцем служби, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за ст. ч. 1 ст. 190 КК України покарання у вигляді обмеження волі, за ст.. 409 ч.4 у виді позбавлення волі в межах санкції передбаченою даною статтею та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Водночас, враховуючи наявність обставин що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність поранень отриманих під час виконання військового обов`язку пов`язаному із захистом Батьківщини, суд вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, та на підставі ст.75 КК України можливо звільнити його від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків відповідно до п. п.1,2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст.ст.69, 69-1 КК України, судом не встановлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.4 ст.409 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 409 України виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він на протязі іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1