Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №705/2360/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2360/26

3/705/1032/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Леся Сергіївна, розглянувши матеріали, які надійшли з ВПД № 2 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 30.03.2026 року о 05 год. 00 хв. в с. Пугачівка по вул. Шевченка, повторно керував автомобілем ВАЗ 2105, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився на місці та у лікарні, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з?явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Цімоха Р.Р. в судове засідання не з?явився, однак подав на адресу суду письмове клопотання про визнання протоколу про адміністративне правопорушення неналежним та недопустимим доказом в якому зазначив, що в даній справі поліцейськими в процесі збору доказів було допущено грубі порушення приписів чинного законодавства, які в своїй сукупності суттєво впливають на можливість встановлення в діях його підзахисного ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП через обґрунтовані сумніви в допустимості наявних в матеріалах справи доказів. Частиною другою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність саме за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті. Отже, повторність є обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, яка підлягає належному та допустимому доказуванню. Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627556 від 30.03.2026 року не містить жодного належного підтвердження того, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, до протоколу не долучено рішення суду яке набрало законної сили, а також відсутні будь-які інші належні докази, а саме відеозапис, що підтверджує факт попереднього притягнення до адміністративної відповідальності. Саме по собі посилання у протоколі на повторність не є доказом її існування. За таких обставин відсутні належні та допустимі докази на підтвердження кваліфікуючої ознаки повторності, а тому інкримінування ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є безпідставним. Просить визнати наявні в матеріалах справи документи “протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 627556 від 30.03.2026 року” та всі похідні від нього матеріали недопустимими доказами в даній справі про адміністративне правопорушення.

Також, 21.07.2026 адвокат Цімоха Р.Р. подав до суду письмове клопотання в якому просив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення та зазначив, що в матеріалах справи та з наданого відеозапису відсутні жодні докази правомірності зупинки транспортного засобу. У працівників поліції були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, так як не було факту порушення Правил дорожнього руху України. Більше того, працівник поліції, здійснюючи зупинку транспортного засобу, не виконав покладених на нього законом обов`язків: не представився, не повідомив своє прізвище, посаду та спеціальне звання, не назвав конкретної причини зупинки транспортного засобу та не навів жодної законної підстави для її здійснення. Працівник поліції розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснюючи ОСОБА_1 його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також положення ст. 63 Конституції України, що є істотним порушенням прав особи. Працівниками поліції під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не було роз`яснено, які саме ознаки алкогольного сп`яніння нібито були у нього виявлені, що є істотним порушенням вимог Інструкції № 1452/735 та встановленої процедури проведення огляду на стан сп`яніння. Так, із відеозапису на проміжку часу 05:05:35 вбачається, що працівник поліції лише поцікавився, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, на що останній відповів «ні, не вживав» після чого, не здійснивши попереднього візуального огляду водія, не зазначивши жодної конкретної ознаки алкогольного сп`яніння та не навівши підстав для проведення огляду, одразу запропонував пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу. ОСОБА_1 не було роз`яснено, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння фактично несе аналогічні наслідки, що й об`єктивна сторона даного правопорушення, яка полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. Вважає, що відмова пройти огляд на стан сп`яніння була спровокована поліцейським, який не роз`яснивши наслідки такої відмови, в той час, як поліцейському достовірно були відомі наслідки, передбачені санкцією ч. 2 ст.130 КУпАП. Зазначені дії створили у ОСОБА_1 враження стосовно правомірності його дій, чим спонукали відмовитися від проходження огляду у встановленому законом порядку і спровокували вчинення ним адміністративного правопорушення. Вказані дії є неприпустимими для представника влади, оскільки поліцейський відповідно до покладених на нього завдань згідно з п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про національну поліцію» першочергово здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень. Із оглянутого відеозапису, також вбачається, що акт огляду на стан алкогольного сп?яніння не був складений працівниками поліції відносно ОСОБА_1 , а направлення на огляд водія з метою виявлення сп`яніння - було складено без його участі. Водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Винуватість ОСОБА_1 в суді підтверджена повністю зібраними на нього матеріалами адміністративної справи: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 627556 від 30.03.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп?яніння від 30.03.2026, направленням на медичний огляд від 30.03.2026, постановою Уманського міськрайонного суду від 03.09.2025, диском. Зокрема, з відеозапису вбачається, що 30.03.2026 о 05:00 год. по дорозі в населеному пункті рухається автомобіль ВАЗ, який з?їжджає з дороги на узбіччя та при цьому рухається, на проблискові маячки авто працівників поліції не реагує. Після зупинки транспортного засобу працівник поліції підійшов до водія, привітався, представився, зазначив, що ведеться відеофіксація та запитав куди їде водій, на що останній декілька разів відповів «нікуди, вообше нікуди», хоча, як зауважив поліцейський авто рухалось. Водій вказав, що посвідчення водія не має, воно вдома. На запитання працівників поліції ОСОБА_1 вказав, що алкогольні напої не вживав, тест на алкоголь проходити відмовляється. Після пред?явлення поліцейським водієві приладу Алкотест для продуття та поліцейський вказав, що можливо все пройде, останній відмовився та вказав «ти знаєш, що це не пройде», в лікарню їхати теж відмовився. Поліцейський вказав, що від водія відчутно запах спиртного, на що водій відповів, що вживав ввечері. Поліцейські перевірили документи водія по їх базі та водій не заперечував, що він позбавлений права керування, лиш зазначив, що це тимчасово. Водій вказав, що не має претензій до працівників поліції. Поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення та повідомив водієві де буде розглядатись справа.

В діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суддя дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

При визначенні виду стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його винуватості, наявність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Вбачаючи в діях громадянина ОСОБА_1 ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, суд вважає необхідним притягнути останнього до адміністративної відповідальності із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно з вимогами ст. 40-1 КупАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. 40-1, ст. 130 ч. 2, ст.ст. 283, 284 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 винниму вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривеньз позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена або на неї може бути внесено протест до Черкаського апеляційного суду, протягом десяти днів, з дня її винесення.

Суддя: Л.С. Годік