Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №691/957/25 — Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/957/25

провадження № 2/691/223/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

за участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії, визначеної на підставі акту про порушення №010057 від 03.03.2025 року,-

встановив:

В провадженні Городищенського районного суду Черкаської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії, визначеної на підставі акту про порушення №010057 від 03.03.2025 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву позивач посилається на те, що АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» є постачальником універсальних послуг на території Черкаської області згідно додатку 3 до постанови НКРЕКП від 26 жовтня 2018 року №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території». 05 липня 2016 року між АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго», як постачальником електричної енергії, та ОСОБА_2 , як споживачем, укладений договір про користування електричною енергією №38-23-055 за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати електричну енергію за адресою АДРЕСА_1 . 03 грудня 2025 року за об`єктом побутового споживача, адреса: АДРЕСА_1 представниками оператора системи розподілу АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» було проведено обстеження та виявлено порушення передбачене пп.6п.8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії у виді самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі у точці ТП84, Л-1, ОП-29, а саме накид дротів навантаження на лінію електропередачі поза лічильником для електроспоживання житлового будинку, мідь 2,5. Споживач ОСОБА_1 не забезпечив доступу для складання переліку всіх струмоприймачів, але підписав акт про порушення. 03 квітня 2025 року відбулося засідання комісії з розгляду актів про порушення, про що складено протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення, споживач на засідання не з`явився, належно повідомлений. Комісія прийняла рішення що акт про порушення складено правомірно і обсяг та вартість не облікованої енергії складають 8650 кВт / год на суму 77385,64 грн.. Про прийняте рішення споживач повідомлений, але дій для сплати розміру шкоди не вчиняє, тому є необхідним звернутися до суду (а.с.1-4).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 17 липня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову (а.с. 20).

07 жовтня 2025 року ухвалою суду, в цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд з участю сторін.

У судовому засіданні представник позивача АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» Батурін Ю.В. позовну заяву підтримав, посилаючись на її зміст, та просив задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи вчасно та належним чином повідомленим про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання судових повісток, розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://gd. ck. court. gov. ua., у судове засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи то клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду. Місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 встановлено та підтверджується довідкою виконавчого комітету Мліївської сільської ради від 28 липня 2025 року (а.с.23).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, заслухавши представника позивача, належне повідомлення відповідача про виклик до суду, дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Спір між сторонами виник з приводу надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії. За особовим рахунком споживача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 спожито електричну енергію в розмірі 8650 кВт / год на суму 77385,64 грн.. До предмету доказування у цивільній справі належать обставини виникнення цивільних відносин між сторонами, обставини, які свідчать про дотримання чи порушення нормативних приписів при обстеженні стану споживання електричної енергії та оформленні його результатів, а також правильності проведеного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, стаття 525 ЦК України.

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До зазначеного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», споживачами електроенергії є суб`єкти господарської діяльності та фізичні особи, які використовують енергію для власних потреб на підставі договорів про її продаж та купівлю. Відповідно до статті 26 Закону споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 78 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII, розподіл електричної енергії – транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії. Частиною 1 статті 45 вказаного закону, встановлено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Згідно з частиною 4 статті 46 Закону № 2019-VIII, оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про електроенергетику», правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

На час звернення позивача із позовом до суду, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, регулюються Законом України № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку 4 електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312.

Відповідно до п. 7 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умов надання рахунку постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Відповідно до пункту 1.2.8 Правил, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно пункту 7 Постанови, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

В ході судового розгляду із досліджених судом доказів та пояснень сторін, встановлено, що згідно до договору №38-26-055 від 05.07.2016 року такий укладений між АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» та ОСОБА_2 за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати електроенергію за адресою АДРЕСА_1 . Із ОСОБА_1 позивач АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» такого договору на обслуговування не укладало.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який діє на підставі статуту та відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.09.2018 № 1092. Відповідно п.2.1. за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. 2.2. Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу передачі електричної енергії. 3.1. Умови надання універсальних послуг споживачу повинні передбачати наступне: ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору. Відповідно п.5.1. споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, ціни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): 1) достроково розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання електропостачальнику письмової заяви споживача про незгоду неприйняття змін протягом 5 робочих днів з дня отримання такого повідомлення, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до зазначеної в повідомленні дати зміни умов договору; постачальником - якщо споживач не надав 2) зміненим на запропонованих умовах постачальнику письмову заяву про незгоду неприйняття змін у встановлений цим пунктом термін. Згідно п.5.2. спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. 5.6. Інформація про діючу ціну на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування. 5.7. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів). 5.8. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. 5.10. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або у спосіб, зазначений в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. 8.1. Постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об`єкта споживача від електроживлення у випадку порушення споживачем строків оплати за спожиту електричну енергію за цим договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості, а також порушення строків оплати коригуючого платежу за обсяги, спожиті побутовим споживачем або споживачем, що купує електричну енергію у постачальників універсальних послуг за фіксованою ціною, на непобутові потреби (на потреби, для яких застосування фіксованої ціни на електричну енергію не передбачено), за об`єктом, за яким виявлено порушення. Згідно п.8.2. припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за спожиту електричну енергію за цим договором. 9.1. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (а.с.10-14).

Відповідно до витягу з картотеки за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_2 заборгованість станом на 02 квітня 2025 року становить 77385,64 грн. (а.с.12). Згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 жовтня 2018 року №1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території» АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» наділена функцією постачальника універсальних послуг на території Черкаської області (а.с.16-17). Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана вимога про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, відправлення якої позивач підтверджує копією поштового відправлення (а.с.24-25).

Згідно досліджених судом доказів відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються згідно до договору №38-26-055 від 05.07.2016 року укладеного між АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» та ОСОБА_2 за умовами якого постачальник бере на себе зобов`язання надійно постачати електроенергію за адресою АДРЕСА_1 . Суд звертає увагу, що при проведенні нарахування, позивачем не повідомлено споживача за договором ОСОБА_2 щодо невиконання договірних зобов`язань і необхідність проведення розрахунку за спожиту електричну енергію Розрахунок вартості не облікованої електроенергії на підставі некоректних вихідних даних є безумовною підставою, навіть єдиною, для визнання рішення енергопостачальника незаконним (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/585/17).

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Така позиція узгоджується із судовою практикою Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції. Зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Розглянувши позовні вимоги позивача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з відповідача у визначеному розмірі. Суд звертає увагу, що АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» є професійним учасником ринку надання послуг постачання електричної енергії, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні надання таких послуг та обслуговування. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення надання послуг позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Позивач не довів суду обгрунтованість звернення з позовом до відповідача ОСОБА_1 ..

За загальним правилом цивільного процесу, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідати завданню цивільного судочинства, і справедливим. Суд не вправі відступити від жодної вимоги та зобов`язаний дотриматися їх при постановленні рішення у справі. Вирішуючи спір між сторонами, та приймаючи рішення у справі, суд, вважає, що дотримався таких вимог, визначених ст.263 ЦПК України, остільки забезпечив позивачу і відповідачу у справі, гарантовані Конституцією України права і свободи людини, зафіксувавши це судовим рішенням.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати, у виді сплати судового збору відповідно до платіжної інструкції №6080 від 25 червня 2025 року, на підставі п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, покладаються на позивача, без відшкодування відповідачем.

Керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 526, 714 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Законом України «Про електроенергетику», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позовної заяви АТ «Черкасиобленерго» в особі Городищенської філії відокремленого структурного підрозділу «Черкаські районні енергетичні мережі» Акціонерного Товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електричної енергії, визначеної на підставі акту про порушення №010057 від 03.03.2025 року – відмовити.

Копію рішення суду направити сторонам у справі, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Суддя О. М. Савенко