Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №550/838/26 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/838/26

Провадження № 3/550/271/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року селище Чутове

Суддя Чутівського районного суду Полтавської області Литвин В.В., розглянувши справу, що надійшла від СПД № 2 ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП у Полтавській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 126 КУпАП, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності раніше, протягом року, притягався за ч. 1 ст. 178 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 11.06.20226 серії ЕПР1 № 690417 11 червня 2026 року о 18 год 51 хв водій ОСОБА_1 в селищі Чутове, Полтавського району, Полтавської області по Полтавський Шлях керував транспортним засобом ВАЗ 21043, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, щодо якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом відповідно до постанови Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 77271293 від 07.11.2025, чим порушив вимоги статті 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність згідно з ч. 3 ст. 126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв чи клопотань від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суддя доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина третя статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

При цьому ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляється до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 цього Закону для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

Таким чином, склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 126 КУпАП передбачає умисну форму вини, а саме особа повинна усвідомлювати, що, будучи тимчасово обмеженою у праві керування транспортними засобами, умисно продовжує керувати транспортним засобом.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які б вказували на обізнаність ОСОБА_1 в існуванні щодо нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та, відповідно, наявність умислу останнього на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні докази того, що керуючи т/з у зазначений час, ОСОБА_1 усвідомлював (був обізнаним), що був тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами на момент зупинки т/з працівниками поліції.

Так, з відеозапису нагрудної бодікамери G23A5314 вбачається, що ОСОБА_1 не був обізнаний про встановлене щодо нього обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 77271293 від 07.11.2025, оскільки жодних повідомлень про застосування такого обмеження він не отримував.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин (правопорушення) був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений законодавством, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищевикладене, суддя доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, при розгляді справи встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає обов`язковому закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ч. 3 ст. 126, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя В.В. Литвин