Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №368/1113/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1113/26

2/368/1206/26

Рішення

Іменем України

"17" липня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

за участю секретаря Назаренко А.І.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши під час підготовчого судового засідання в залі суду м. Кагарлик цивільну справу загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та просила припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , передати транспортний засіб Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частки у спільному майні в розмірі 91 869,50 грн., і стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 24 331,20 грн., з яких: судовий збір - 1 331,20 грн., витрати на правову допомогу - 23 000,00 грн., обґрунтовуючи позов наступним.

У 2023 році між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Кагарлицьким відділом реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області.

Рішенням суду від 11.09.2025 шлюб між ними розірвано.

За час спільного подружнього проживання сторони набували майно за спільні кошти в інтересах сім`ї.

У 2025 році між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 3242/2025/5185759 від 05.03.2025 року, згідно з яким у власність покупця було передано транспортний засіб: Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 , колір чорний, об`єм двигуна 2198 см3, тип пального - бензин або газ, кількість місць - 7, легковий універсал. Зазначений транспортний засіб зареєстровано на ім`я позивача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданим ТСЦ 3245.

Оскільки транспортний засіб придбано під час шлюбу у 2025 році за спільні кошти подружжя та до розірвання шлюбу 11.05.2025, він є об`єктом спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, на ім`я кого з подружжя зареєстрований.

Відповідач раніше звертався до суду з вимогами щодо поділу зазначеного транспортного засобу, фактично визнаючи його об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Після припинення сімейних відносин транспортний засіб перебуває у фактичному володінні та користуванні відповідача, який використовує його для власних потреб. Позивач транспортним засобом не користується та не має наміру користуватися надалі, у зв`язку з чим вважає доцільним залишити транспортний засіб відповідачу з виплатою їй грошової компенсації вартості належної частки.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 24.12.2025 у справі № 368/1526/25 позов ОСОБА_2 про стягнення компенсації половини вартості спільного майна подружжя було залишено без розгляду, ухвала набрала законної сили 09.01.2026.

Таким чином спір щодо поділу спільного майна між сторонами не вирішено та залишається неврегульованим до теперішнього часу, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду.

За час перебування у шлюбі сторони мають у спільній сумісній власності наступне майно: транспортний засіб - Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 , колір чорний, об`єм двигуна 2198 см3, легковий універсал, зареєстрований на ім`я позивача, ринкова вартість якого відповідно до наявних ринкових пропозицій щодо аналогічних транспортних засобів становить 183 739,00 грн.

Оскільки між сторонами виник спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, позивач змушена звернутися з даною позовною заявою до суду.

За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його па шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина і чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

За змістом частини 4 ст. 71 СК України згода на отримання компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі надається тим із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки.

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Ринкова вартість транспортного засобу Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 , відповідно до наявних ринкових пропозицій щодо аналогічних транспортних засобів, складає 183 739,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Ціну позову складає сума:

183 739,00 грн. : 2 = 91 869,50 грн.

1% від ціни позову становить 918.70 грн., однак відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру не може бути меншим за 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн., відповідно мінімальний розмір судового збору складає: 3 328,00 х 0,4 = 1 331,20 грн.

Отже, судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1 331,20 грн.

Витрати, пов`язані з розглядом справи

За правилами ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На день подання цього позову витрати, пов`язані з розглядом справи, у позивача складають 23 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Розмір оплати за надану правову допомогу, згідно з договором про надання правової допомоги/юридичних послуг, становить 23 000,00 грн. 00 коп.

Правова допомога позивачу була надана належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг.

Позивач ОСОБА_1 погоджується із сумою ринкової вартості колісного транспортного засобу Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_2 , за експертизою проведеної відповідачем ОСОБА_2 та просить стягнути частину вартості автомобіля в розмірі 55 141 грн.. 00 коп. Також не заперечує щодо стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач ОСОБА_2 просив врахувати при поділі майна вартість транспортного засобу по висновку про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобі. Також він визнає позовні вимоги позивача щодо поділу спільного майна подружжя та визнає витрати на правничу допомогу позивачу в сумі 12 000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.09.2023 року був укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований Кагарлицьким відділом державної реєстрації актів цивільного станув Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 129.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 11.09.2025 року у справі № 368/1210/25 шлюб між сторонами було розірвано.

Під час шлюбу сторін було придбано автомобіля Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_2 , який було зареєстровано на позивача.

Сторонами не оспорюється, що вказаний транспортний засіб набутий сторонами по справі під час шлюбу, придбаний під час перебування у шлюбі автомобіль, що підлягає обов`язковій державній реєстрації, сторони оформили на позивача.

Частиною третьою статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норми статті 60 СК України закріплюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 29 червня 2021 року в справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Частинами першою, другою статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) Велика Палата Верховного Суду вказувала, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Відповідно до висновку оцінювача ТОВ «Клевер експерт» від 11.07.2026 року № 286/07-26 вартість автомобіля Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_2 , станом на час проведення експертизи становить 110 281 грн. 91 коп.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з нормами СК України та правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15 (провадження № 61-9018сво18).

Як зазначено вище, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Згідно статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Оцінюючи надані сторонами докази на підтвердження вартості автомобіля суд враховує, що висновок оцінювача ТОВ «Клевер експерт» О.О. Баранкова відповідає вимогам статті 106 ЦПК України, оцінювачем був проведений безпосередній огляд спірного автомобіля.

За такого суд вважає, що саме висновок про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу дозволяє з найбільшою ймовірністю встановити дійсну вартість майна на час розгляду справи, що підлягає поділу у даній справі.

Таким чином розмір грошової компенсації 1/2 вартості автомобіля, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 55 141 грн.. 00 коп. та припиняє право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_2 і необхідності передачі транспортного засобу Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з зазначеним вище, суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 грн.. 60 коп., та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в сумі 665 грн.. 60 коп.

Окрім того суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті витрат на правничу допомогу в розмірі 12000 грн.. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Сімейним кодексом України, ст.ст. 4, 76-89, 141, 258 -273, 352, 354 - 355 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортний засіб Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_2 .

Передати транспортний засіб Opel Zafira, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN: НОМЕР_2 у власність ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) грошову компенсацію вартості її частки у спільному майні в розмірі 55 141 (п`ятдесят п`ять тисяч сто сорок один) грн.. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) понесені судові витрати у розмірі 12 665 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп., з яких: судовий збір – 665,60 грн., витрати на правову допомогу - 12 000,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) з Державного бюджету України 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн.. 60 коп. судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 8418-3518-8270-6603 від 15.06.2026 р.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 22.07.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко