Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №357/4203/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4203/26

1-кп/357/711/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111030000285 від 14.02.2026 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Ком`яти, Виноградівського району, Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, раніше судимого 10.11.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі п`ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

у с т а н о в и в:

05.05.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, за результатами розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП винесено постанову у справі № 357/561/25, яка набрала законної сили 15.05.2025 та відповідно до якої ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Однак ОСОБА_3 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, якою останній позбавлений права керування транспортними засобами, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, умисно підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 09.10.2025 близько 16 години керував автомобілем марки «BMW 520D», з номерним знаком НОМЕР_1 , та рухався по вул. Героїв Крут, м. Біла Церква, Київської області, де був зупинений працівниками поліції на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

В подальшому, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2025 по справі № 357/18031/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Однак, ОСОБА_3 , будучи особою раніше судимою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та продовжуючи умисно не виконувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2025, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 13.02.2026 близько 18 години керував автомобілем марки «BMW 520D», з номерним знаком НОМЕР_1 , та рухався по вул. Героїв Крут, м. Біла Церква, Київської області, де був зупинений працівниками поліції на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію».

Тим самим, ОСОБА_3 13.02.2026 діючи з мотивів зневаги до судової постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2025, яка набрала законної сили та будучи раніше судимим за злочин, передбачений ст. 382 КК України, умисно не виконує постанову суду, якою останнього позбавлено права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

ОСОБА_3 , обвинувачується в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчиненому особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 382 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України

16.07.2026 у кримінальному провадженні №12026111030000285 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.02.2026 від між обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 та прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, яка скріплена підписами сторін.

Відповідно до угоди ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Згідно із п. 2 угоди сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 382 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами на строк 2 роки зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В зазначеній угоді передбачені та роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, наслідки її невиконання.

Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні також просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди щодо визнання винуватості, пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Просить затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною 2 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

За умовами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом установлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а він має права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом; права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.

Вислухавши сторони кримінального провадження, оцінюючи викладені обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що укладена сторонами угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України, та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Аналізуючи та оцінюючи обставини кримінального провадження та всі докази в їх сукупності, пояснення обвинуваченого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 , слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 382 КК України, умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, особою раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Вид та міра покарання, на яку обвинувачений погоджується, обрана з урахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України. Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, є тяжким злочином.

Обставинами, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття.

Обставини, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Окрім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.314, 368-370, 373, 374, 472-475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16 липня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні за №12026111030000285 від 14.02.2026 по обвинуваченню ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання за ч. 3 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Речовий доказ :

автомобіль марки «BMW 520D», державний номерний знак НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , залишити у останнього.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому.

Суддя: ОСОБА_7