Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №156/632/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/632/26

Провадження № 1-кп/156/90/26

В И Р О К

Іменем України

22 липня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Іваничі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026030520000251 від 18.05.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Грибовиця, Іваничівського району, Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм Нововолинського відділу Володимирської філії Волиньобленерго, інваліда 3 групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , 18 травня 2026 року близько 07 год. 40 хв. по провулку Березовому, Володимирського району Волинської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ» моделі «21011» із р.н.з. НОМЕР_1 , який був зупинений працівниками наряду Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «ВОЯЖ ГОР-1» поліцейським СРПП ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 , інспектором СРПП Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 та заступником начальника СПД № 1 (сел. Локачі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 , які перебували на добовому чергуванні відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яке заступили 18.05.2026.

Під час спілкування з водієм у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим працівниками поліції у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, від чого ОСОБА_3 відмовився.

В подальшому, ОСОБА_3 перебуваючи на задньому пасажирському сидінні службового автомобіля марки «Renault» моделі «Duster», р.н.з. НОМЕР_2 , розташованому на узбіччі проїзної частини по провулку Березовому в селі Будятичі, Володимирського району Волинської області, усвідомлюючи, що він керував транспортним засобом, будучи в стані алкогольного сп`яніння, а також, усвідомлюючи, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим, щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, сп`яніння, а також усвідомлюючи, що поруч з ним знаходяться працівники Національної поліції, які перебувають в однострої поліцейського із відповідними знаками розрізнення, реалізовуючи свій єдиний умисел, направлений на невчинення службовою особою дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, з метою не складання працівниками Володимирського РВП ГУНП у Волинській області протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, звернувся до поліцейського СРПП ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , інспектора СРПП Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 та заступника начальника СПД № 1 (сел. Локачі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 з пропозицією надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, на що одразу отримав відмову та був неодноразово попереджений про кримінальну відповідальність.

Після цього, близько 07 год. 52 хв. 18.05.2026, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на втілення своїх злочинних дій, направлених на надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою дій з використанням наданої їй влади чи службового становища в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, ОСОБА_3 , перебуваючи у салоні службового автомобіля марки «Renault» моделі «Duster», р.н.з. НОМЕР_2 , розташованому на узбіччі проїзної частини по провулку Березовому в селі Будятичі, Володимирського району Волинської області, поклав на заднє сидіння службового автомобіля, грошові кошти в сумі 3000 гривень - 6 купюрами номіналом по 500 гривень кожна з серійними номерами: ЛЕ2488998, ЛЕ2488999, ЛЕ2488996, ХД4665691, ЛЕ2488997, ЛЕ2488995, тим самим надавши вищевказаним службовим особам неправомірну вигоду.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України, а саме пропозиція та надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Ствердив, що дійсно 18.05.2026 року він їхав на автомобілі на роботу, однак його зупинили працівники поліції та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він відмовився. Задля уникнення адміністративної відповідальності, він залишив на сидінні службового автомобіля працівників поліції грошові кошти в розмірі 3000 грн. Наголосив, що шкодує про вчинене, розкаюється та просив суд призначити йому мінімальне покарання у вигляді штрафу з можливістю його оплати частинами, оскільки розмір його заробітку є незначним, він є інвалідом 3 групи .

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 , що надані в судовому засіданні, послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вирішити питання про долю речових доказів у встановленому законом порядку, щодо розстрочення сплати штрафу не заперечив.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Потерпілі у кримінальному провадженні, відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого, як особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у пропозиції надання та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, доведена повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.369 КК України.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений ОСОБА_8 не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, відсутні.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, наявність обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання, дані про особу винного, який вину у вчиненому визнав, раніше не судимий, одружений, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та до лікаря-психіатра не звертався, інвалід 3 групи.

Таким чином, беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді штрафу в межах санкцій ч.1 ст.369 КК України, що на думку суду є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Відповідно до ч.4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 просив суд призначити йому покарання у виді штрафу та розстрочити виплату такого, мотивувавши свою заяву скрутним матеріальним становищем. Разом з тим обвинувачений запевнив суд, що має змогу сплачувати штраф частинами. Прокурор, у разі призначення судом обвинуваченому покарання у виді штрафу, щодо його розстрочення не заперечив.

Таким чином суд дійшов переконання про наявність підстав для розстрочки виплати штрафу

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 21.05.2026 арешт на майно, відповідно до ст.174 КПК України, слід скасувати.

При вирішенні питання щодо долі речових доказів, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів у вигляді грошових коштів в кількості 6-ти купюр номіналом по 500 гривень кожна з серійними номерами: ЛЕ2488998, ЛЕ2488999, ЛЕ2488996, ХД4665691, ЛЕ2488997, ЛЕ2488995, котрі було поміщено до сейф-пакету НПУ № ICR 0235174 та передано на зберігання у Департамент регіональної каси перерахунку у м. Луцьк - на підставі ст.ст 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Долю інших речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України, а саме: оптичні диски з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП, які долучені до матеріалів цього кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.100, 174, 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд –

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 (однієї тисячі п"ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., стягнувши його в дохід держави.

На підставі ч.4 ст.53 КК України розстрочити сплату призначеного ОСОБА_3 штрафу в розмірі 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., на строк 5 (п`ять) місяців, шляхом його сплати рівними частинами, встановивши суму виплати штрафу в розмірі 5 100 (п`ять тисяч сто) гривень щомісячно, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами він зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу він має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

Згідно з ст.26 КВК України у разі несплати чергового платежу штрафу, призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати, суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 21.05.2026 на грошові кошти в кількості 6-ти купюр номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЛЕ 2488998, ЛЕ 2488999, ЛЕ 2488996, ХД 4665691, ЛЕ 2488997, ЛЕ 2488995, котрі поміщено до спец.пакету НПУ ICR 0235174 та передано на зберігання у Департамент регіональної каси перерахунку у м. Луцьк.

Речові докази, а саме:

-два оптичні диски з відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейських Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яких зафіксовано надання неправомірної вигоди; оптичний диск з відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейських ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП, які приєднані до матеріалів кримінального провадження № 12026030520000251 від 18.05.2026 року - залишити при матеріалах кримінального провадження;

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України, речові докази, а саме грошові кошти в кількості 6-ти купюр номіналом по 500 гривень з серійними номерами: ЛЕ 2488998, ЛЕ 2488999, ЛЕ 2488996, ХД 4665691, ЛЕ 2488997, ЛЕ 2488995, котрі поміщено до спец.пакету НПУ ICR 0235174 та передано на зберігання у Департамент регіональної каси перерахунку у м. Луцьк - конфіскувати у власність держави.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. При цьому, вирок відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1