Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №521/6800/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 06 липня 2026 р.

Справа: №521/6800/26

Суддя: Мазун І. А.

Справа № 521/6800/26

Провадження № 2/521/5733/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4546046 від 26.10.2019 року в загальному розмірі 18 018,00 грн., судові витрати у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4546046 від 26.10.2019 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 6000,00 грн. строком на 30 днів (п.1.3 Договору). Проценти за користування кредитом: 18 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки з а цим договором є фіксованим. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором (п.1.4 Договору).

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

31.01.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4546046 від 26.10.2019 року.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 18018,00 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 6 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 9018,00 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 0 грн, заборгованість по штрафах/пені – 3000,00 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов?язань, а саме: Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19456993/523 від 01.04.2026р.. Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплачує, представник позивача вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вирішено питання щодо витребування доказів.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

25 травня 2026 року відповідачем через систему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у зв`язку із пропуском строку позовної давності та врахувати відсутність належних доказів з боку позивача щодо існування боргу у заявленому розмірі. Зазначила, що не заперечує факту укладення кредитного договору у 2019 році.

25 травня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 до суду подана заява про застосування строку позовної давності. Одночасно в заяві зазначено, що Кредитний договір було укладено у 2019 році, а позов подано лише у 2026 році, тобто після спливу встановленого законом строку.

Просить суд відмовити в позовних вимогах.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 4546046 від 26.10.2019 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 6000,00 грн. строком на 30 днів (п.1.3 Договору). Проценти за користування кредитом: 18 грн, які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки з а цим договором є фіксованим. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідач ОСОБА_1 у наданому відзиві на позовну заяву не заперечувала факту укладання договору.

Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію в порядку та строки, визначені Договором (п.1.4 Договору).

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, про що свідчить платіжне доручення від 26.10.2019р. №2685240.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України - Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано: Договір про надання кредитного договору № 4546046 від 26.10.2019р., Додаток №1 до Договору про споживчий кредит № 4546046 від 26.10.2019р. року та платіжне доручення про перерахунок коштів.

Згідно п. 2.1 кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінету на сайті miloan.ua

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

31.01.2020 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4546046 від 26.10.2019 року.

Оскільки позичальник не виконав зобов`язання за кредитним договором у встановлені строки, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звертається до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів шляхом стягнення заборгованості.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, станом на дату закінчення строку кредитування загальна заборгованість Відповідача становить 18018,00 грн., а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту – 6 000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 9018,00 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 0 грн, заборгованість по штрафах/пені – 3000,00 грн.

Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов?язань, а саме: Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 19456993/523 від 01.04.2026р..

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит" і сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а в відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527,530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти на час звернення до суду не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 6000 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Відтак, ТОВ «МІЛОАН» мало право на нарахування процентів за 30 днів користування кредитом.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору Кредит надається загальним строком на 30 днів з 26.10.2019р. (дата надання кредиту) і закінчується 25.11.2019р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Дійсно, відповідно до п.2.3.1. кредитного договору Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії, передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, долучених позивачем до позовної заяви, нарахування процентів здійснювалось з 26.10.2019р. по 24.01.2020р..

Однак, строк нарахування відсотків перевищує строк, на який надавався кредит.

Суд наголошує, що за умовами договору про споживчий кредит № 4546046 від 26.10.2019 року сторони погодили строк його дії до 25.11.2019р., тому, починаючи із зазначеної дати, кредитодавець не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.

При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів, що позичальником було пролонговано строк кредитування.

Отже, суд вважає обгрунтованими вимоги в частині стягнення процентів за період з 26.10.2019р. по 25.11.2019р.. Нарахування відсотків за період з 27.11.2019р. по 24.01.2020р. суперечить вимогам законодавства та умовам договору.

Тому, суд дійшов висновку, що проценти за користування кредитом за період з 26.10.2019р. по 25.11.2019р.. в розмірі 18,00 грн., є обгрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оцінюючи доводи відповідача про сплив позовної давності, суд виходить із такого.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі та є підставою для відмови у позові лише у разі встановлення факту її спливу.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулось до суду із позовом 29.04.2026 року.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення до додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 02.04.2020 р.) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, у період 02.04.2020 р. до 30.06.2023 р. строк передбачений ст. 257 ЦК України був продовжений.

Крім того, відповідно до пункту 19 Перехідних положень Цивільного кодексу України (який діяв до 04.09.2025) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, на момент звернення позивача до суду строк позовної давності не сплив, а тому підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 267 ЦК України, суд не вбачає.

З огляду на це доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними та відхиляються судом.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.10.2019 року № 4546046 в розмірі 9 018 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 6000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить – 18 грн; штраф - 3000грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує наступним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 332,53 грн, виходячи з обрахунку: 9 018,00 грн (розмір задоволеного позову) х 2662,40 грн (розмір сплаченого позивачем судового збору згідно платіжної інструкції від 23 квітня 2026 року № 25671) : 18 018,00 грн (сума пред`явленого позову).

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, що підтверджуються письмовими доказами, а саме: договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, укладеного з Адвокатським об`єднанням «Апологет», свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29 вересня 2012 року № 2093, ордером адвоката Усенка М.І. на надання правничої допомоги від 20 жовтня 2025 року, актом наданих послуг правової (правничої) допомоги від 14 квітня 2026 року № Д/21426, детальним описом наданих послуг до акту від 14 квітня 2026 року № Д/21426 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 4 004,00 грн., виходячи з обрахунку: 9 018,00 грн. (розмір задоволеного позову) х 8000 грн. (розмір сплаченого позивачем гонорару) : 18 018,00 грн. (сума пред`явленого позову).

Керуючись ст. ст. 16, 525, 526, 530, 610, 611, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 263 - 265, 268, 272, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) суму заборгованості за Кредитним договором № 4546046 від 26.10.2019 року в розмірі 9 018 (дев`ять тисяч вісімнадцять) гривень, з яких:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 6000 (шість тисяч) гривень;

- прострочена заборгованість за сумою відсотків становить – 18 (вісімнадцять) гривень;

- штраф – 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) витрати на правову допомогу у розмірі 4 004 (чотири тисячі чотири) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) витрати по оплаті судового збору у сумі 1 332 (одна тисяча триста тридцять два) гривень 53 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua