Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №334/6586/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 21.07.2026

Справа № 334/6586/26

Провадження № 3/334/1627/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши матеріали, які надійшли від Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 року о 10 годині 00 хвилин громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в дворі, вчинив домашнє насильство по відношенню до матері ОСОБА_2 , а саме: висловлював словесні образи, висловлювався нецензурною лайкою в її бік, чим було завдано шкоди психічному здоров`ю постраждалої особи ОСОБА_2 , чим порушив п.12 ч.2 ст.3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Дане правопорушення зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №786074 від 27.06.2026 року.

ОСОБА_1 в судові засідання 07.7.2026 року та 21.07.2026 року не з`явився, причини неявки суду не повідомив, не надав письмових заперечень проти протоколу та клопотання про перенесення розгляду справи, про дату засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки у формі SMS-повідомлення на мобільний номер телефону, вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, а також на адресу зареєстрованого місця проживання, зазначену в протоколі, про що свідчать довідки про направлення СМС та конверти, які повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вжити якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Особі повинно бути відомо про час і місце розгляду справи, оскільки є можливість стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. З таким висновком погодився ЄСПЛ у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Суд враховує те, що рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" доставляються відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, а згідно п.991 згаданих Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Такі дії ОСОБА_1 суд розцінює як ухилення від явки до суду з метою затягування розгляду справи та неможливості прийняти рішення у строк, встановлений ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому суд не вбачає підстав відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не надав пояснень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов`язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою складено протокол, передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року № 2229-VIII (далі - Закон) передбачено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Відповідно до пункту 16 ст. 1 Закону терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Згідно ч. 1 ст.25 Закону терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Відповідно до ч. 3 ст.25 Закону під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення. Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 та його вина у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджуються:

1)складеним відносно нього 27.06.2026 року протоколом серії ВАД №786074, в якому викладені обставини вчиненого адміністративного правопорушення, а саме: 26.06.2026 року о 10 годині 00 хвилин громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в дворі, вчинив домашнє насильство по відношенню до матері ОСОБА_2 , а саме: висловлював словесні образи, висловлювався нецензурною лайкою в її бік, чим було завдано шкоди психічному здоров`ю постраждалої особи ОСОБА_2 ;

2)рапортом про реєстрацію НОМЕР_1 від 27.06.2026 року, з наступним змістом: «заявник - військовий, 26.06.2026 дядько ОСОБА_1 штовхнув бабусю ОСОБА_2 та зламав шийку бедра. 26.06.2026 року бабуся писала заяву. Бабуся у лікарні. Зараз потрібно забрати дядька, вчора його не забрали поліцейські, тому що він був дуже п`яний»;

3)рапортом про реєстрацію НОМЕР_2 від 26.06.2026 року, з наступним змістом: «годину тому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , побив син (обставин не знає, повідомили сусіди) ОСОБА_1 (син) 50 років, бабусю забрала швидка, заявник наразі цікавиться саме в яку лікарню доставлена його бабуся. Прохає зв`язатись з ним за телефоном. Адресу мешкання не надав. Повідомив що він військовослужбовець та наразі на службі»;

4)протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2 від 26.06.2026 року, згідно якої «26.06.2026 року у потерпілої стався конфлікт з сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого він вчинив психологічне насильство відносно неї, а саме: кричав, ображав, через побутові питання;

5)письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 26.06.2026 року, в яких зазначено, що вона тривалий час мешкає удвох із сином ОСОБА_1 , який постійно ображає її з побутових питань. Конфлікти у них постійні. 26.06.2026 року приблизно о 09-30 годині син зробив їй зауваження щодо приготування їжі, через що в них стався конфлікт, в ході якого вони сильно лаялись. Син перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння та ображав її словесно. Зазначає, що син постійно її ображає та вчиняє домашнє насильство. 26.06.2026 року конфлікт завершився тим, що вона, відходячи від сина, перечепилася на подвір`ї та впала, почала голосно кричати, на що сусіди викликали бригаду ШМД. Надалі її було було доставлено до хірургічного відділення МКЛ №9 в м. Запоріжжі. Просить органі поліції розібратися в домашній ситуації та посприяти тому, щоб син не вчиняв домашнього насильства та жив окремо від неї;

6)протоколом опитування ОСОБА_2 від 26.06.2026 року, в яких зазначено, що вона мешкає удвох із сином ОСОБА_1 , 26.06.2026 року призлибно о 10-00 син з невідомих причин почав поводити себе агресивно, словесно ображав та погрожував фізичною розправою. Під час вчинення сином домашнього насильства, вона почала вибігати з будинку перечепилась та впала, тому зламала праву шийку бедра. Від написання заяви категорично відмовляється;

7)Письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.06.2026 року, в яких він зазначив, що мешкає разом з матір`ю ОСОБА_2 тривалий час. 26.06.2026 року між ними стався конфлікт з матір`ю ОСОБА_2 , в ході якого він вчинив відносно неї психологічне насильство, а саме: кричав, ображав, через побутові питання, провину свою винає;

8)формою оцінки ризиків домашнього насильства, згідно якої за показниками відповідей на запитання ризик вчинення домашнього насильства оцінюється як високий рівень небезпеки.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, доказів, наданих суду, в їх сукупності т кожного окремо, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно своїми діями вчинила домашнє насильство відносно потерпілої, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого правопорушення, у зв`язку з чим підлягає адміністративній відповідальності.

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.

Частиною 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. Враховуючи обставини та характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити йому стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень.

Крім того, суддя враховує, що 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України №3733-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» №3733-ІХ. Стаття 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення згідно вказаного Закону доповнена новою частиною: «Постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 39-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Згідно ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника - це комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, не агресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

В даному випадку суддя вважає за доцільне направити ОСОБА_1 на проходження відповідної програми для осіб, які вчинили домашнє насильство, враховуючи таке.

За оцінкою уповноваженого працівника поліції, ризик вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_2 - високий.

Так, з форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної за результатами спілкування з постраждалою особою - ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 :

- раніше погрожував застосувати або застосовував зброю або інші предмети, які можуть спричинити шкоду життю та здоров`ю постраждалій особі;

- раніше погрожував вбити постраждалу;

- раніше постраждала допускає, що кривдник може спробувати її вбити;

- залякував, переслідував постраждалу чи погрожував їй;

- нападав на постраждалу особу поза межами домашнього середовища;

- утримував постраждалу проти її волі в певному місці / будь-яким чином обмежував їх свободу, у тому числі свободу в спілкуванні;

- поведінка кривдника вплинула на безпеку постраждалої;

- має алкогольну залежність / зловживає алкогольними напоями;

- має фінансові проблеми;

-були випадки, коли кривдник покидав на тривалий час (не менше 10 діб) сім`ю без причини та пояснень;

- виганяв постраждалу особу з місця проживання, погрожував такими діями;

Встановлений високий рівень оцінки ризиків свідчать про ймовірність повторної агресивної поведінки ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 ..

Беручи до уваги характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, а також високий рівень ризику повторного вчинення домашнього насильства (відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства), з метою припинення вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в подальшому, зміни його поведінки, формування нової неагресивної психологічної моделі поведінки у стосунках зі своєю матір`ю, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, суддя вважає за необхідне направити правопорушника для проходження програми для кривдників, яка передбачена Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на шість місяців.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 173-2, 283, 284, 287-289 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 коп).

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП (не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення), постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308КУпАП, стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Роз`яснити потерпілій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її право на самостійне звернення до Виконавчого комітету Запорізької міської ради для проходження, за їх власним бажанням, Типової програми для постраждалих осіб, для чого Виконавчий комітет Запорізької міської ради має забезпечити та організувати проходження такої програми.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направити на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на шість місяців.

Для проходження програми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно звернутися до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206).

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі неявки для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині виконання правопорушником програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, після набрання нею законної сили направити до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206).

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою суд вирішив направити порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється до суб`єкта, який згідно із законом відповідальний за виконання таких програм.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Коломаренко К. А.