Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №742/3215/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 742/3215/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/549/26

Категорія - ч. 2 ст. 309 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

головуючого-суддіОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали об`єднаного кримінального провадження за № 12025270330000498 від 26.05.2025, № 12025270330000760 від 07.09.2025 за апеляційною скаргою прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Бердянськ Запорізької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої 31.01.2025 Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 309 КК України із призначенням покарання у виді 2 років пробаційного нагляду, 18.08.2025 Прилуцьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі,

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_8 до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.08.2025 та призначено остаточне покарання у виді 1 року 4 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_8 - не обирався.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь держави в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертизи у даному кримінальному провадженні в сумі 4011 (чотири тисячі одинадцять) грн. 30 коп.

Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_8 , 26.05.2025 близько 17 години, будучи особою, засудженою вироком Прилуцького міськрайонного суду від 31.01.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України, йдучи зі сторони розміщення мікрорайону Військове Містечко в м. Прилуки, перебуваючи на перехресті вулиць Алгазіна та Європейська, зайшла до прилягаючого поруч лісу, з метою прогулянки, під час чого помітила на землі згорток у зеленій ізострічці, всередині якого виявила пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком, що містив порошкоподібну речовину білого кольору. Зрозумівши, що дані речовини можуть містити психотропну речовину, оскільки остання уже вживала подібну психотропну речовину, даний пакет із його вмістом помістила до передньої лівої кишені своїх штанів, у які була одягнена на той час, тим самим незаконно придбала та незаконно розпочала зберігати психотропні речовини, після чого пішки попрямувала у своїх особистих справах.

Таким чином, ОСОБА_8 виконала усі дії, які вважала за необхідне, для досягнення своєї протиправної мети щодо незаконного придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту.

Цього ж дня, близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_8 , прямуючи в напрямку провулку, який прилягає до вулиці Алгазіна, в м. Прилуки, була зупинена працівниками поліції, після чого добровільно видала з передньої лівої кишені штанів 1 згорток у зеленій ізострічці, всередині якого виявлено пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком, що містив порошкоподібну речовину білого кольору, яку вона зберігала для власного вживання без мети збуту.

Згідно з висновком експерта Чернігівського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/125-25/7604-НЗПРАП від 04.06.2025 надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору, що знаходиться в спеціальному полімерному пакету Національної поліції України з номером CRL1145728, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-он) загальною масою PVP в речовинах 0,1631 г.

Таким чином, ОСОБА_8 вчинила незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене особою протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

Крім того, ОСОБА_8 , будучи раніше засудженою вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 31.01.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України та 18.08.2025 за ч. 2 ст. 309 КК України, 06.09.2025 близько 18 години, точного часу встановити не вдалося, маючи злочинний умисел направлений на незаконне придбання та подальше зберігання без мети збуту наркотичної речовини, перебуваючи в селищі Сухополова Прилуцького району по вулиці Макаренщина, поблизу будинку №56, а саме: неподалік від лісу знайшла дикорослу рослину роду коноплі, яку сприймала як наркотичний засіб, обіг якого обмежено, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними», розуміючи, що вона знайшла дикорослу рослину, яка містить у своєму складі заборонену в обігу наркотичну речовину каннабіс, ОСОБА_8 вирішила залишити її собі з метою зберігання за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 для подальшого власного вживання без мети збуту, та зірвала гілки й листя з виявленої нею дикорослої рослини коноплі, задля подальшого висушування та власного вживання, та склала їх у поліетиленовий пакет чорного кольору. Тим самим незаконно придбала наркотичний засіб.

У подальшому, 06.09.2025 о 19 год. 47 хв. ОСОБА_8 зупинили співробітники поліції неподалік вул. Піщана, буд. 4 в м. Прилуки, Чернігівської області, у ході спілкування з якими ОСОБА_8 повідомила, що має при собі заборонену в обігу наркотичну речовину, та в подальшому вона добровільно видала співробітникам поліції наявний у неї поліетиленовий пакет чорного кольору із вмістом дикорослої рослини коноплі, яку було вилучено в ході проведення огляду 06.09.2025 в період часу з 20 год. 13 хв. по 20 год. 38 хв. та поміщено до спец. пакету НПУ №WAR 1563579.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-25/12361-НЗПРАП від 12.09.2025, надані на експертизу верхівкові частини з листям речовини рослинного походження у вигляді фрагментів гілок з верхівковими частинами та листям, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено каннабісом. Масса каннабісу в перерахунку на висушену речовину становить 114,3 г, що не є великим розміром, відповідно до Таблиці № 1 Наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу».

Таким чином, ОСОБА_8 вчинила незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту протягом року після засудження за цією статтею.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду у зв`язку з не правильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (в частині кваліфікації дій обвинуваченої) та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 КК України, кваліфікувавши її дії за епізодом вчинення кримінального правопорушення від 26.05.2025 як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, за епізодом від 06.09.2025 як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинених протягом року після засудження за цією статтею та засудити її до покарання, призначеного судом першої інстанції. В решті вирок суду залишити без змін.

Не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність вини обвинуваченої, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (в частині кваліфікації дій обвинуваченої).

Зазначає, як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд фактичні обставини незаконного придбання та зберігання психотропної речовини, вчиненого ОСОБА_8 26.05.2025, протягом року після засудження за цією статтею, виклав згідно обвинувального акту та визнав їх доведеними.

Зокрема, суд зазначив, що обвинувачена помітила на землі згорток у зеленій ізострічці, всередині якого виявила пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, зрозумівши, що він може містити психотропну речовину помістила його до кишені своїх штанів. В подальшому, її зупинили працівники поліції, яким обвинувачена добровільно видала зазначений згорток.

Обвинувачена у місцевому суді надала зізнавальні показання щодо обсягу обвинувачення, зазначеного в обвинувальних актах, тим самим, погодившись із кваліфікацією дій інкримінованих їй правопорушень.

В той же час, судом дії ОСОБА_8 по епізоду від 26.05.2025 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту, вчинене особою протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

При цьому, судом за цим епізодом безпідставно не вказано одну з наявних в діях обвинуваченої кваліфікуючої ознаки, передбаченої ст. 309 КК України «незаконне зберігання психотропної речовини», яка була зазначена в обвинувальному акті.

Будь – яких причин виключення кваліфікуючої ознаки «незаконне зберігання психотропної речовини», встановленої органом досудового розслідування в діях обвинуваченої, в порушення ст. 374 КПК України, суд першої інстанції у вироку не зазначив. Прокурором в ході судового розгляду обвинувачення не змінювалось

За таких обставин судом першої інстанції допущено неповну кваліфікацію дій обвинуваченої, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та зменшення обсягу обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинувачену ОСОБА_8 , яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 КК України, а також міра призначеного покарання, прокурором не оскаржуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Однак, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано не у повному обсязі.

Із тексту оскарженого вироку та матеріалів провадження вбачається, що розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 відбувався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження. Також, було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд першої інстанції з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В цьому контексті колегія суддів приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №756/5578/15-к (провадження №13-3зво18), відповідно до якої право на оскарження рішення суду з підстави неправильної кваліфікації дій КПК України не обмежується, тобто норми КПК України не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК України та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Суд обґрунтовує вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у сукупності судом відповідно до ст. 94 КПК України, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення свого рішення.

Так, абз. 1 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

У судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_8 свою провину у висунутому органом досудового розслідування обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309 КК України визнала в повному обсязі за фактичних обставин, викладених в обвинувальних актах, на підставі чого суд здійснив судовий розгляд кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження будь-яких інших доказів, за виключенням проведення допиту обвинуваченої, що свідчить про те, що суд погодився із викладом формулювання обвинувачення стороною обвинувачення.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, аналогічне змісту формулювання обвинувачення, викладеного у обвинувальних актах стосовно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309 КК України.

Натомість, суд в оскарженому вироку, всупереч викладеному формулюванню обвинувачення, визнаного доведеним, кваліфікував дії ОСОБА_8 за епізодом від 26.05.2025 року за ч. 2 ст. 309 КК України, як вчинення незаконного придбання, психотропної речовини, без мети збуту протягом року після засудження за цією статтею, тобто не інкримінував одну з частин об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення «зберігання», що було викладено у вироку при викладені формулювання обвинувачення.

При цьому колегія суддів не погоджується з твердженням прокурора в апеляційній скарзі про те, що місцевим судом безпідставно не вказано саме наявної в діях обвинуваченої кваліфікуючої ознаки передбаченої ст. 309 КК України «незаконне зберігання психотропної речовини».

Частиною другою статті 309 КК України встановлена кримінальна відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.

У теорії кримінального права під кваліфікуючими ознаками розуміють передбачені законом притаманні частині кримінальних правопорушень відповідного виду суттєві обставини, що відбивають типовий, значно змінений порівняно з основним складом кримінального правопорушення ступінь суспільної небезпечності вчиненого й особи винного та вплив на законодавчу оцінку вчиненого й міру відповідальності. Кваліфікуючі ознаки використовуються у кримінальному праві як засіб диференціації кримінальної відповідальності для конструювання більш небезпечного виду діянь і відповідно для визначення у законі нових меж караності порівняно з тими, які передбачені за вчинення основного складу злочину.

Таким чином «незаконне зберігання психотропної речовини» є однією з альтернативних дій об`єктивної сторони основного складу злочину передбаченого ст. 309 КК України, а не його кваліфікуючою ознакою.

Отже, за епізодом від 26.05.2025 року за ч. 2 ст. 309 КК України, місцевий суд допустив неповну кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_8 , що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та зменшення обсягу обвинувачення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.

Відтак, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції – скасуванню в частині кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309 КК України, з ухваленням нового вироку.

Згідно з ч. 1 ст. 421 КПК України, в якій закріплено правило недопустимості погіршення правового становища обвинуваченого, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

У постанові від 24 червня 2026 року у справі № 607/9097/20 Велика Палата Верховного Суду сформулювала новий підхід до застосування статей 70 та 71 КК України та відступила від попередніх правових висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду.

Велика Палата зазначила, що питання кримінально-правової кваліфікації тотожних кримінальних правопорушень і питання призначення покарання за їх вчинення не є однаковими за своїм змістом. У частині 4 ст. 70 КК законодавець визначив правила безвідносно до того, чи охоплюються скоєні діяння однією частиною статті Особливої частини КК чи різними частинами (статтями), чи є вони тотожними, однорідними або різнорідними.

Отже, при визначенні остаточного покарання важливе значення має час вчинення кримінальних правопорушень - до чи після постановлення попереднього вироку. Положення ч. 4 ст. 70 КК мають застосовуватися незалежно від того, чи є тотожними кримінальні правопорушення, частина з яких була вчинена до постановлення попереднього вироку, а інша - після його постановлення.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 вчинила одне кримінальне правопорушення до ухвалення вироку Прилуцького міськрайонного суду від 18.08.2025, а інше - після його ухвалення. Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_8 слід було б призначити із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 КК України.

Разом із цим скасування вироку в частині призначення покарання та застосування правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання, безумовно розглядається як «поворот до гіршого».

У своїй апеляційній скарзі прокурор наводить доводи лише про необхідність зміни правової кваліфікації дій обвинуваченої, але не вказує про неправильне призначення покарання із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 цього Кодексу .

Таким чином, колегія суддів позбавлена можливості виправити допущену судом першої інстанції помилку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_9 – задовольнити.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 – скасувати в частині кваліфікації кримінального правопорушення.

Ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 309 КК України: за епізодом вчинення кримінального правопорушення від 26.05.2025 як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, без мети збуту, вчиненому особою протягом року після засудження за цією статтею; за епізодом від 06.09.2025 як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому особою протягом року після засудження за цією статтею та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.08.2025 року та за сукупністю вироків призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженою, що тримається під вартою, - в той самий строк, з дня отримання копії вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5