Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №149/2010/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/2010/26

Провадження № 33/801/786/2026

Категорія: 307

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О.

Доповідач: Ковальчук О. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Ковальчука О. В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Виноградського Антона Павловича на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. Також стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із постановою суду захисник ОСОБА_1 – адвокат Виноградський А. П., подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.

В апеляційній скарзі зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено форму вини, мотив і мету вчинення правопорушення, а також спричинені наслідки, що свідчить про некоректність викладення суті правопорушення, порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки позбавляє її можливості організувати ефективний захист.

Стверджує, що єдиним доказом вини ОСОБА_1 є протокол про вчинення адміністративного правопорушення та пояснення ОСОБА_2 , яка заінтеросована у розгляді справи. Матеріали справи не містять пояснень інших осіб, фото - та відеодоказів або ж медичних документів заподіяння ОСОБА_1 шкоди потерпілій.

Звертає увагу на те, що потерпіла ОСОБА_2 18.12.2025 постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173- 2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі захисник також заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 був відсутній під час розгляду справи по суті, а копію оскаржуваної постанови отримав 30.06.2026. Після цього він невідкладно звернувся до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для призначення адвоката, якого призначено лише 03.07.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову ухвалено 26.06.2026, її копію ОСОБА_1 отримав 30.06.2026, що підтверджується розпискою (а.с. 35). Апеляційну скаргу подано 06.07.2026 через підсистему «Електронний суд» (а.с.36), тобто в межах десятиденного строку на оскарження.

Таким чином, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає розгляду, оскільки строк на апеляційне оскарження постанови не пропущено.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з огляду на таке.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Дійшовши висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч.1, 2 ст. 173 -2 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 171985 від 30.05.2026; протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР № 171984 від 30.05.2026; протоколом прийняття заяви від 30.05.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; копією термінового заборонного припису та іншими матеріалами справи.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР № 171985 від 30.05.2026 зазначено, що 30.05.2026 біля 13:00 год. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав її, чим завдав психологічних страждань. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а. с.1).

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ГР № 171984 від 30.05.2026 зазначено, що 30.05.2026 біля 13:00 год. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав її в присутності малолітньої дитини від спільного шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (а. с. 10).

Разом з тим, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 ст. 173-2 КупАП містить кваліфікуючу ознаку вчинення домашнього насильства, а саме вчинення його стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

При цьому норми ст. 173-2 КУпАП є бланкетними, тому аби повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були вчинені.

Так, ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено наступне:

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п. 3);

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14).

З аналізу наведених норм убачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За змістом статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості особи у справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У даному випадку у протоколах про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення діянь психологічного характеру стосовно дружини ОСОБА_2 , а саме те, що він за епізодом, який кваліфіковано за ч.1 ст. 173 – 2 КУпАП, ображав потерпілу словесно чим завдав психологічних страждань, та за епізодом, який кваліфіковано за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, ображав потерпілу словесно в присутності малолітньої дитини від спільного шлюбу.

Разом з тим, чинна редакція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП із 22 травня 2024 року передбачає, що внаслідок вчинення діянь фізичного, психологічного характеру потерпілому обов`язково має бути завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю.

Завдання такої шкоди у даному випадку потерпілій ОСОБА_1 матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджено.

Крім того, вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для складання стосовно ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення була заява ОСОБА_2 від 30.05.2026 (а.с. 2).

У протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.05.2026 зазначено, що ОСОБА_2 просила прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_1 , який 30.05.2026 в 13 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно неї, а саме ображав словесно у присутності малолітньої дитини (а.с. 2).

Разом із тим, факт написання ОСОБА_2 заяви про вчинення правопорушення автоматично не утворює склад правопорушення у виді домашнього насильства психологічного характеру.

Так, у письмових поясненнях від 30.05.2026 ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 30.05.2026 близько 13 год.35 хв. без її відома прийшов до неї додому за адресою АДРЕСА_1 , почалася словесна перепалка на тлі побутових питань, оскільки він не забезпечує спільну дитину. При працівниках поліції ОСОБА_1 почав її ображати (а.с. 5).

У той час, ОСОБА_1 у письмових поясненнях від 30.05.2026 зазначив, що 30.05.2026 близько 13 год. 30 хв. приїхав до дитини, привізши продукти та памперси, за адресою АДРЕСА_1 , куди згодом приїхала ОСОБА_2 із якою він на стадії розлучення. ОСОБА_2 почала його словесно ображати, забравши дитину, виганяла із прибудинкової території, висловлювалася нецензурною лайкою, шарпала за одяг, вибила з рук телефон, який у результаті розбився (а.с. 4).

Таким чином, із письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вбачається, що між ними триває сімейний конфлікт у зв`язку із розлученням та утриманням спільної дитини. Цей конфлікт супроводжується взаємними сварками, які провокують як дружина, так і чоловік. При цьому наявність такого конфлікту не є беззаперечним доказом вчинення домашнього насильства.

З огляду на викладене, наявні в матеріалах справи інші докази, а саме: рапорт поліцейського від 30.05.2026 та форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.05.2026, є недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства.

Будь-яких інших доказів неправомірних дій ОСОБА_1 , які завдали шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, а сам по собі факт певної конфліктної ситуації не свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 283 КпАП у постанові місцевого суду мають бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків та інших осіб, пояснення яких можуть сприяти встановленню істини у справі, тощо.

У даній справі суд першої інстанції розглядаючи справу та визнаючи ОСОБА_1 винним, не вжив усіх заходів для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки наявним доказам, а лише формально зазначив суть вчинених правопорушень, зазначених у протоколах, тому оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.

За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст. 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що постанову суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у цій справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу вказаних адміністративних правопорушень у його діях.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 247, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Виноградського Антона Павловича задовольнити.

Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року скасувати та постановити нову постанову.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. ч.1, 2 ст.173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу вказаних правопорушень.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ковальчук