Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №947/43281/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/43281/25

Провадження № 2/947/810/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. за участю секретаря Кондратенко Ю.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Одеси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги Позивач – ОСОБА_1 , обґрунтовує тим, що вона є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що може бути підтверджено свідоцтвом про народження.

17.05.2023 року Позивачка звернулася до державногонотаріуса Київської державної нотаріальної контори – Савицької Олени Юліанівни із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з метою видачі їй у подальшому як єдиному спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом.

Натомість у зв`язку з тим, що на цей час у розпорядженні Позивачки відсутні документи, які є необхідними для отримання вищевказаного свідоцтва про право на спадщину, отримання Позивачкою вищевказаного свідоцтва про право на спадщину є неможливим. Тобто, Позивачка позбавлена можливості за допомогою інших засобів підтвердити наявність у неї права власності на спадкове майно.

Окрім цього, нотаріусом було повідомлено про наявність складеного, проте не реалізованого заповіту на користь ОСОБА_6 , який є сином померлого подружжя та, відповідно, дядьком ОСОБА_1 .

За наявною інформацією, ОСОБА_6 ще до початку повномасштабного вторгнення покинув територію України і ймовірно перебуває на території рф, у зв`язку з чим він не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та не реалізував своє спадкове право.

Внаслідок цього, ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до суду про визнання права власності в порядку спадкування єдиним можливим способом захисту своїх невизнаних майнових прав та законних інтересів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року головуючим у справі № 947/43281/25 визначено суддю Київського районного суду м. Одеси Бескровного Я.В.

Ухвалою суду від 21.11.2025 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року було частково задоволено заяву представника Позивачки про витребування доказів та витребувано від державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори Савицької Олени Юріївни належним чином посвідчені копії спадкових справ №389/2023, яка відкрита щодо майна померлого ОСОБА_5 та №388/2023 відкритої після смерті ОСОБА_4 , а також було витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Степанової Інесси Анатоліївни належним чином посвідчену копію договору купівлі-продажу частини квартири від 03.10.2011р., реєстровий №2634.

У задоволенні клопотання в іншій частині було відмовлено.

18.03.2026 року з вих. № 875/01-16 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю. було надано суду копію спадкової справи №388/2023, заведеної Київською державною нотаріальною конторою у м.Одеса щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та копію спадкової справи №389/2023, заведеної Київською державною нотаріальною конторою у м.Одеса щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

26.03.2026 року з вих. №18/01-16 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Степанова Інесса Анатоліївна було надано суду копію договору купівлі-продажу частини квартири від 03.10.2011р., реєстровий №2634.

Ухвалою суду від 08.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач Одеська міська рада у судове засідання свого представника не направила, про дату, час і місце судового засідання був повідомлена у встановленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив, відзиву на позов не надав.

Суд у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з`явився, у порядку заочного розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи за правилами загального позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши зміст позовної заяви, а також з`ясувавши обставини, на які Позивачка посилалась як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх поданими доказами, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 09.09.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області та підписаним завідуючою відділом запису актів цивільного стану ОСОБА_7 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно із наявним у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян реєстраційним записом про народження № 1824 від 04.07.1964 року, здійсненого Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, був сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2011 року, р. 2634, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – Степановою І.А., набув право власності на частку у розмірі 1/2 у квартирі АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не було залишено заповіту, спадкоємцями першої черги за законом станом на 03.04.2012 року були Позивачка, яка не досягла повноліття на момент смерті батька, її бабуся ОСОБА_4 та дідусь ОСОБА_5 .

11.02.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Галиною Леонідівною було видано свідоцтво про право на спадщину, що складається із 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , відповідно до якого:

1) Позивачка є спадкоємицею 1/3 частки спадщини;

2) ОСОБА_4 є спадкоємицею 1/3 частки спадщини, у тому числі з урахуванням 1/3 частки спадщини, від якої відмовився батько спадкодавця, ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_4 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_4 отримала право власності на 2/6 частини вищевказаної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 781, виданого 05.04.2013 року приватним нотаріусом Пашичевою Г. Л.

28.09.2022 року ОСОБА_4 помирає, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , повторно виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 19.05.2023 року.

Після смерті бабусі Позивачки – ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді належної їй частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, а саме 2/6. Її спадкоємцями за законом були чоловік – ОСОБА_5 (дідусь Позивачки), син – ОСОБА_6 (дядько Позивачки) та Позивачка, яка є дочкою померлого сина спадкодавиці ОСОБА_2 і має право на спадкування за правом представлення.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, станом на день звернення до суду не встановлено.

За положеннями ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У свою чергу, за змістом ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У постанові від 1 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 КЦС ВС нагадав, що відповідно до статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти (трансмітент), право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців-трансмісарів (спадкова трансмісія).

Спадкоємцями першої черги були чоловік померлої – ОСОБА_5 , її син – ОСОБА_6 та Позивачка, яка є дочкою померлого раніше іншого сина спадкодавця ОСОБА_2 і, відповідно, має право на спадкування за правом представлення.

Таким чином, кожному з трьох спадкоємців належало по 1/9 частки від 2/6 часток. Відповідно, Позивачка має право на 1/9 частку після смерті бабусі – ОСОБА_4 у порядку спадкування.

Звернувшись до державного нотаріуса Савицької О.Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , Позивачку листом з вих. №5525/02-14 від 13.10.2023 року було повідомлено про те, що ОСОБА_4 за життя було складено заповіт не на користь Позивачки.

Державний нотаріус Савицькою О.Ю. з метою отримати копії заповітів, складених за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , направила запити приватному нотаріусу Пашичевій Г.Л. з вих. №1952/02-14 та №1950/02-14 від 17.05.2023 року.

Так, спадкоємця за заповітом було повідомлено належним чином, шляхом розміщення оголошення в газеті "Україна Центр" від 31.08.2023 року №35 (1552) про відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Однак, спадщину за заповітом жодна особа не прийняла.

Окрім цього, ОСОБА_6 (син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк та не вчинив інших дій, які б свідчили про її прийняття. Відтак, відповідно до вимог цивільного законодавства він вважається таким, що не прийняв спадщину.

За таких обставин право на спадкування після смерті ОСОБА_4 реалізували лише Позивачка та ОСОБА_5 . Враховуючи неприйняття спадщини ОСОБА_6 , кожен із зазначених спадкоємців набув право на 1/6 частку квартири у порядку спадкування за законом.

Таким чином, частка кожного з них збільшилася з 1/9 до 1/6 частки квартири. Відтак, Позивачка набула право на 1/6 частку у праві власності на квартиру в результаті спадкування після смерті своєї бабусі, ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 також помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_3 серії НОМЕР_2 , повторно виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 19.05.2023 року.

Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина, що складалася з належної йому на момент смерті 1/6 частки у праві власності на квартиру. Його спадкоємцями за законом є син – ОСОБА_6 та Позивачка, яка має право на спадкування за правом представлення замість свого померлого батька – ОСОБА_2 . Відтак, кожному з них належить по 1/2 часток від 1/6 часток, тобто по 1/12 частки квартири.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Савицької О.Ю. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 09.10.2025 року, ОСОБА_5 прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після своєї дружини - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернувшись до державного нотаріуса Савицької О.Ю. із заявою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , Позивачку листом з вих. №5526/02-14 від 13.10.2023 року було повідомлено про те, що ОСОБА_5 за життя було складено заповіт не на користь Позивачки.

Як вже було встановлено судом, спадкоємця за заповітом було повідомлено належним чином, шляхом розміщення оголошення в газеті "Україна Центр" від 31.08.2023 року №35 (1552) про відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Як вбачається з отриманих копій спадкових справ № 388/2023, заведеної Київською державною нотаріальною конторою у м.Одеса щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та № 389/2023, заведеної Київською державною нотаріальною конторою у м.Одеса щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , то дядько Позивачки – ОСОБА_6 (син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) не подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері та пропустив встановлений для цього строк. З огляду на те, що ОСОБА_6 не прийняв спадщину, право на спадкування після смерті ОСОБА_4 реалізували лише ті спадкоємці, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку.

За таких обставин Позивачка є єдиною особою, яка набула право на спадкування після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Таким чином, загальний розмір частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , на яку Позивачка має право в результаті спадкування після смерті бабусі – ОСОБА_4 та дідуся – ОСОБА_5 , становить 2/6.

Судом встановлено, що постановами від 09.10.2025 року з вих. №3790/02-31 та з вих. №3789/02-31 державним нотаріусом Савицькою О.Ю. було відмовлено Позивачці у видачі свідоцтв на право власності на частки квартири після смерті бабусі та дідуся у зв`язку з тим, що у спадковій справі відсутні документи, що підтверджують право власності ОСОБА_4 на 2/6 частки у праві спільної часткової власності.

Відповідно до п.4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Так, державному нотаріусу для оформлення спадщини необхідно надати наступні документи:

?свідоцтво про смерть;

?документи, що підтверджують родинні зв`язки померлої особи зі спадкоємцями;

?правовстановлюючі документи на майно, яке належало спадкодавцю (приватизаційні свідоцтва, договори купівлі-продажу нерухомого майна, договори дарування нерухомого майна, свідоцтва про право на спадщину, державні акти, ощадні книжки, тощо).

При цьому, у матеріалах справи наявні докази, що Позивачка повідомила державного нотаріуса, що документ, який підтверджує право власності ОСОБА_4 на вищевказане майно, у неї відсутній, знаходиться у сторонніх осіб, які його не повертають, і тому надати його нотаріусу для видачі свідоцтва про право на спадщину неможливо.

Отже, Позивачка за відсутності у неї правовстановлюючого документа на право власності на частку спірної квартири, позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права у зв`язку із чим звернулася до суду із позовом.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Оскільки єдині родичі за попередньою чергою померли, а саме – дідусь ОСОБА_1 – ОСОБА_5 та батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , а єдиний син померлого подружжя, що залишився - ОСОБА_6 не прийняв спадщину за заповітом, то Позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті своєї бабусі - ОСОБА_4 та дідуся - ОСОБА_5 , однак, вона не має можливості оформити свої спадкові права у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на 2/6 квартири, що належала спадкодавцю – ОСОБА_4 .

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Окрім цього, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2020 року у справі № 350/1850/17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє права на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі № 691/1237/20 зазначено, що після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивач звернулася до державної нотаріальної контори для прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно спадкодавця та відсутністю документального підтвердження родинних стосунків померлих як дочки і матері.

Так, відповідно до п.п. 1, 4 глави 13 розділу 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. При цьому нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з пунктом 3 глави 13 розділу 1 Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Дана позиція висвітлена в постанові Верховного Суду у справі №472/605/18 від 04.06.2020 року.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1267 ч.1 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, суд прийшов до висновку, з урахуванням того, що обидва заповіти залишилися нереалізованими, спадкоємець за заповітом ( ОСОБА_6 ) спадщину не прийняв, інших спадкоємців, які подали би заяви про прийняття спадщини, не встановлено, то Позивачка своєчасно звернулася з відповідними заявами до нотаріуса, право на спадкування за правом представлення закріплено ст. 1266 ЦК України,

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею майна як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_5 , що підтверджується матеріалами спадкових справ, відповідями нотаріуса, оголошеннями про виклик спадкоємців та відсутністю заяв інших осіб.

Відтак, суд доходить висновку, що саме Позивачка має право на визнання за нею права власності у порядку спадкування на частки квартири АДРЕСА_1 , що у сукупності становлять 2/6 частини, набуті після смерті її бабусі та дідуся.

При таких обставинах та з огляду на те, що Позивачка позбавлена можливості оформити спадщину після смерті своєї бабусі – ОСОБА_4 та свого дідуся - ОСОБА_5 в нотаріальному порядку через відсутність документів, які є необхідними для отримання вищевказаного свідоцтва про право на спадщину, суд вважає вимоги ОСОБА_1 доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачкою було зроблено заяву, відповідно до якої вона просила витрати по сплаті судового збору залишити за нею.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 271,280-289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий органом 5112 від 24.10.2022 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий органом 5112 від 24.10.2022 року, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду м. Одеси. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Я. В. Бескровний