Вирок від 21 липня 2026 р. у справі №759/5122/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/5122/26

пр. № 1-кп/759/1012/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.06.2025 за № 62025100120000387, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської обл., українця, громадянина України, який здобув середню спеціальну вищу освіту, неодружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 14.03.2025 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки;

- 20.02.2026 Шевченківським районним судом міста Харкова за ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурори - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 (ВКЗ),

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений старший сержант ОСОБА_3 , будучи засудженим вироком Святошинського районного суду міста Києва від 14.03.2025 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 рік, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 год. 00 хв. 28.06.2025, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці придбав зіп-пакет, в середині якого знаходилася пігулка рожевого кольору, яка поділена на дві частини, три зіп-пакети з кристалоподібною речовиною білого кольору, зіп-пакет з порошкоподібною речовиною рожевого кольору, яка містить речовини білого кольору, та, впевнившись в тому, що вказані речовини є психотропними речовинами, а саме: амфетамін -психотропна речовина, обіг якої обмежено, загальною масою 0,673 г., та особливо небезпечними психотропними речовинами, обіг яких заборонено, МДМА, загальною масою 0,375 г., та 4-ММС, загальною масою 0,927 г., зберігав для власного вживання без мети збуту до моменту виявлення та подальшого вилучення слідчими ДБР на ст.м. «Академмістечко» КП «Київський метрополітен».

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме: незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вченого особою протягом року після засудження за цією статтею.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення та показав, що він 28.06.2025 він через Телеграм канал, шляхом закладки, придбав для власного вживання психотропні речовини амфетамін, МДМА та 4-ММС. Коли він перебував на ст.м. «Академмістечко» у м. Києві до нього підійшов працівник поліції, якому він повідомив, що має психотропні речовини та є військовослужбовцем. Після чого була викликана СОГ ДБР, яка в ході огляду його рюкзака вилучила вказані психотропні речовини. У вчиненому щиро кається, бажає продовжити військову службу. Також показав, що він психотропні речовини не вживає більше ніж пів року.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 не пізніше 18 год. 00 хв. 28.06.2025, перебуваючи на ст.м. «Академмістечко» КП «Київський метрополітен», незаконно придбав та зберігав психотропні речовини без мети збуту, протягом року після засудження за цією статтею, а тому його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та розкаянні; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше судимий та вчинив нове кримінальне правопорушення не відбувши призначене покарання.

Таким чином, за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України слід призначити у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 309 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Крім того, вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.03.2025 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 591 КК України, та вироком Шевченківського районного суду міста Харкова від 20.02.2026 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Вирішуючи питання про призначення остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує особливості сукупності попередніх вироків стосовно нього, а також положення ч. 4 ст. 70; ст. 71; 72 КК України та постанову Великої Палати Верховного Суду України від 24.06.2026 у справі № 607/9097/20, провадження № 13-51кс25.

Відповідно до п. 156 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду України якщо після постановлення вироку у справі (вирок 1) буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушень, одні з яких вчинено до постановлення вироку 1, а інші - після його постановлення, остаточне покарання призначається із застосуванням правил як ст. 70 КК, так і ст. 71 цього Кодексу в такій послідовності: 1) спочатку призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене до постановлення вироку 1; 2) далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених до постановлення вироку 1; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; 3) потім - призначається покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, вчинене після постановлення вироку 1; 4) далі - за правилами ч. 1 ст. 70 КК визначається покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, учинених після постановлення вироку 1; 5) після цього - за правилами ст. 71 КК визначається остаточне покарання за сукупністю вироків, а саме до покарання, визначеного в п.4, повністю або частково приєднується невідбута частина покарання, визначена у п.2.

Якщо стосовно особи було постановлено два вироки (вирок 1 та вирок 2) і буде встановлено, що нею вчинено кримінальні правопорушення до постановлення вироку 1 та після нього, а також після постановлення вироку 2, то покарання призначається з урахуванням дотримання вказаного вище порядку.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, після постановлення вироку Києво-Святошинським районним судом Київської області від 14.03.2025 та до постановлення вироку Шевченківським районним судом міста Харкова від 20.02.2026 року.

За таких обставин, враховуючи те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_3 вчинив до постановлення вироку Шевченківським районним судом міста Харкова від 20.02.2026, то суд вважає за необхідне спочатку призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Після цього, враховуючи те, що кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 вчинив після постановлення вироку Києво-Святошинським районним судом Київської області від 14.03.2025, то суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 71; ст. 72 КК України, а саме за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124, ч. 3 ст. 349, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим, призначеним вироком Шевченківського районного суду міста Харкова від 20.02.2026, призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 71; ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначену вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.03.2025, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду, та призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

У строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати строк відбування покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Харкова від 20.02.2026 року.

Речовий доказ: особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - 4-ММС, загальною масою 0,927 г., психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 0,673 г., особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - МДМА, загальною масою 0,375 г., які поміщені до спец. пакету № 3013865 та передані на зберігання до кімнати збереження речових доказів Бучанського РУП ГУ НП в у Київській області, - знищити.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат за проведення експертиз, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи, 12479 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн 60 к.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1