Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №438/477/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 438/477/26 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 33/811/1178/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушниці ОСОБА_1 – адвоката Потічної Наталії Юріївни на постанову судді Бориславського міського суду Львівської області від 17 червня 2026 року,

з участю прокурора – Павленка Р.І.,

захисника правопорушниці ОСОБА_1 - адвоката Потічної Н.Ю.

в с т а н о в и в:

даною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП та накладено стягнення: за ч.1 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень; за ч.2 ст. 172-7 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

На підставі ст. 36 КУпАП остаточнонакладено на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, встановленої за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, а саме у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень .

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст.172-7 КУпАП по епізодам вчинення адміністративних правопорушень 10 травня 2024 року – закрито, на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», та працюючи за сумісництвом вчителем математики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні керівника вищезгаданого навчального закладу ОСОБА_2 , 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року, не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів, який виник у неї під час готування/підписання відповідей заявникам, щодо можливих порушень нею чи ОСОБА_2 , тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, являючись, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , працюючи за сумісництвом вчителем математики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні керівника вищезгаданого навчального закладу ОСОБА_2 , не вжила заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями готуючи/ підписуючи відповіді заявникам щодо можливих порушень нею чи ОСОБА_2 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, являючись, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , працюючи за сумісництвом вчителем математики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні керівника вищезгаданого навчального закладу ОСОБА_2 , поставила резолюцію «Не заперечую» на заяві ОСОБА_3 - сина ОСОБА_2 про зміну умов трудового договору від 12 травня 2025 року, які надійшли їй, як начальнику відділу освіти , та не повідомила у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту, який виник у неї під час підписання даних заяв, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи начальником відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області, являючись, згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-7 КУпАП, суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , працюючи за сумісництвом вчителем математики Бориславського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №8 Бориславської міської ради Львівської області, перебуваючи у прямому підпорядкуванні керівника вищезгаданого навчального закладу ОСОБА_2 , не вжила заходів щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями поставши резолюцію «Не заперечую» на заяві ОСОБА_3 - сина ОСОБА_2 про зміну умов трудового договору від 12 травня 2025 року, які надійшли їй, як начальнику відділу освіти, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, тобто вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник правопорушниці ОСОБА_1 – адвокат Потічна Н.Ю. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою, оскільки прийнята за умови неповноти та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи, в їх сукупності, неправильної оцінки наявним в матеріалах справи доказів, а отже не відповідає фактичним обставинам справи. Вважає, що у протоколах про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 не зазначено в чому конкретно полягав приватний інтерес ОСОБА_1 та яка суперечність існує між приватним інтересом та її службовими повноваженнями, яка впливає на об`єктивність вчинення дій чи прийняття рішень, тобто не відображено всіх істотних ознак складу правопорушення. Зазначає, що особою, яка складала протоколи самостійно здійснено заходи щодо доведення суб`єктивної та об`єктивної сторони правопорушення. Вважає, що висновки суду грунтуються виключно на припущеннях, оскільки при розгляді справи не здобуто жодного доказу, який би свідчив про отримання ОСОБА_1 певних благ, не здобуто доказів про існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дружніх, родинних чи інших близьких відносин. Звертає увагу на те, що суддею місцевого суду не звернуто увагу на покази міського голови та посадову інструкцію начальника відділу освіти ОСОБА_1 в частині, що пряме підпорядкування у ОСОБА_1 є за посадою заступнику міського голови.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.,1,2 ст. 172-7 КУпАП, тобто на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши виступ захисника правопорушниці ОСОБА_1 адвоката Потічну Н.Ю. про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора про залишення постанови суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Диспозицією ч. 1 ст.172-7 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Ч. 2 ст.172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з п. 2 та п.3 ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

В силу змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомісті.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколами про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією №381 та №382 від 7 травня 2026 року; поясненнями даними в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими наявними в матеріалах справи доказами,яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі містять фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні.

Наявні в матеріалах справи протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією №381 та №382 від 7 травня 2026 року складені щодо ОСОБА_1 за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, містять у собі усі необхідні дані щодо обставин вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП та особи-порушниці.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те. що ОСОБА_1 не вчиняла правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі вищепереліченими доказами, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, а невизнання правопорушницею своєї вини у скоєному, суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинені правопорушення, та відхиляє їх.

Так, відповідно до розпорядження міського голови Бориславської міської ради від 15 квітня 2016 року за №88-ос, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу освіти міської ради (посада віднесена до 5 категорії посад). Відповідно на ОСОБА_1 розповсюджувалася дія Закону України «Про запобігання корупції».

При цьому, апеляційний суд вважає, що суддя районного суду вірно встановив та зазначив у постанові про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника відділу освіти Бориславської міської ради Львівської області та одночасно за сумісництвом працюючи вчителем математики ЗЗСО І-ІІІ ст. №8 Бориславської міської ради, перебувала у прямому підпорядкуванні як працівник у працедавця директора навчального закладу - ОСОБА_2 , здійснювала розгляд звернень громадян, в яких оскаржувались дії її керівника та її дії, як начальника відділу освіти, готувала/підписувала відповіді заявникам, 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року, 24 грудня 2025 року.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вжила заходів, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, чим вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів при прийнятті рішення під час готування/підписання відповідей заявникам 26 вересня 2024 року, 28 січня 2025 року, 20 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 24 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 17 квітня 2025 року, 29 квітня 2025 року, 19 грудня 2025 року та 24 грудня 2025 року та накладенні резолюції «Не заперечую» на заяві ОСОБА_3 - сина ОСОБА_2 про зміну умов трудового договору від 12 травня 2025 року.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» пряме підпорядкування визначено як відносини прямої організації або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контроль за їх виконанням.

Відповідно методичних рекомендацій щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції станом на 03.02.2025: Дискреційні повноваження – повноваження осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначати повністю або частково зміст чи обсяг рішення, яке приймається органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або обирати на власний розсуд один із кількох варіантів рішень, передбачених проектом акту, встановлювати строки, підстави та порядок прийняття рішень (Методологія проведення антикорупційної експертизи, затверджена наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 18.05.2023 № 109/23 «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи Національним агентством з питань запобігання корупції»).

Таким чином,на думку апеляційного суду, місцевим судом вірно зазначено про те, що ОСОБА_1 , у зв`язку із перебуванням у прямому підпорядкуванні у керівника навчального закладу ОСОБА_2 , в силу Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язана вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Крім цього, у разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства та лише у разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона вправі була не повідомляти про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника чи не вжила заходів, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, при наявності суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 повідомляла у встановленому законом порядку щодо наявності у неї реального конфлікту інтересів, чи зверталася за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства.

Апеляційний суд відхиляє доводи адвоката Потічної Н.Ю. про відсутність у ОСОБА_1 реального конфлікту інтересів, оскільки остання у зв`язку із перебуванням у прямому підпорядкуванні у керівника навчального закладу ОСОБА_2 та одночасно маючи у прямому підпорядкуванні керівника навчального закладу ОСОБА_2 , в силу Закону України «Про запобігання корупції» не вжила заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, не повідомила про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, не вчинила дій не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, з огляду на вищенаведене, на думку апеляційного суду, місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушеннях, при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а її дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.172-7 КУпАП - як неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, та за ч.2 ст.172-7 КУпАП - як вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому, з матеріалів справи вбачається що на момент розгляду справи Бориславським міським судом Львівської області від 17 червня 2026 року по епізодах вчинення ОСОБА_1 10 травня 2024 рокуадміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП, відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що суддя районного суду підставно закрив провадження в цій частині у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення

апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Відтак, доводи апеляційних скарг адвоката Потічної Н.Ю. не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

У зв`язку з вищенаведеним, апеляційний суд вважає постанову місцевого суду законною і обґрунтованою та не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, –

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушниці ОСОБА_1 - адвоката Потічної Н.Ю. - залишити без задоволення, а постанову судді Бориславського міського суду Львівської області від 17 червня 2026 року відносно ОСОБА_6 – без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.