Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №607/4876/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2026 Справа №607/4876/26 Провадження №2/607/3732/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача, адвоката Кобрин С. Б.,

(в режимі відеоконференції)

представника відповідачки, адвокатки Вальчук М. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 35 473,80 грн та моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн, стягнення судових витрат.

В обґрунтування вказаного позову ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 , 22 січня 2025 року о 18 годин 05 хвилин в місті Тернополі на вулиці Богдана Хмельницького, 37, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Volt EV», державний номерний знак НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та її зміною, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який по інерції відкинуло у автомобіль марки «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, що стверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2025 року у справі № 607/1942/25.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.

Вартість завданого матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_1 , внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу становить 110 523,96 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , була застрахована за полісом № 225221857 у ПАТ «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», яка здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 75 050,16 грн.

Різниця між вартістю завданого матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_1 , внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, і виплаченим страховим відшкодуванням складає 35 473,80 грн, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Також діями ОСОБА_2 , позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 , після пошкодження належного йому автомобіля знаходився в емоційно пригніченому стані та зазнав сильних душевних переживань через пошкодження, автомобіля та необхідність витрачання коштів на його ремонт, у позивача порушився сон. ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватися належним йому автомобілем, що завдало йому суттєвих незручностей.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 20 000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 березня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

06 квітня 2026 року судом зареєстровано відзив на позов від представника відповідачки ОСОБА_2 – адвокатки Вальчук М. М., в якому вона не заперечувала щодо часткового задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву представник відповідачки посилалася на те, що позивач просить стягнути з її довірительки різницю між вартістю завданого матеріального збитку, спричиненого ОСОБА_1 , внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Проте позивачем не надано інформації щодо звернення до страхової компанії в межах ліміту страхового відшкодування про відшкодування йому цієї різниці, рішення страховика з приводу такого звернення, інформації про оскарження такого рішення чи Звіту про оцінку, згідно якого йому виплачена страхова виплата.

Отже, позивачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами відновлення транспортного засобу саме в розмірі, зазначеного у висновку судового експерта, а також представник відповідачки вважає, що згідно Закону № 3720-ІХ належним відповідачем у справі є страхова компанія, яка зобов`язана здійснити страхову виплату в межах страхового відшкодування за відновлювальний ремонт транспортного засобу без урахування фізичного зносу. Наведені обґрунтування відзиву адвокатка Вальчук М. М. вважає достатніми для відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю та безпідставністю.

Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що вона полягає в тому, що ОСОБА_1 після пошкодження належного йому автомобіля знаходився в емоційно пригніченому стані та зазнав сильних душевних переживань через пошкодження автомобіля та необхідність витрачання коштів на його ремонт, у нього порушився сон. Позивач був позбавлений можливості користуватися належним йому автомобілем, що завдало йому суттєвих незручностей. В результаті пошкодження належного позивачу автомобіля, його плани на відпочинок та можливе використання автомобіля були зіпсовані, умови життя значно погіршилися. У нього з`явилися роздратованість, постійне хвилювання, пов`язані з пошкодженням автомобіля, а також необхідність звернення до суду з метою захисту порушених прав та законних інтересів. У Позивача порушилися стосунки з оточуючим людьми через сильні душевні переживання, а тому моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 20 000,00 грн.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Так, ДТП викликає переживання і незручності, проте ці страждання не досягли такого рівня моральних страждань, оскільки усі учасники дорожнього руху повинні розуміти, що вони керують транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки та може призвести до виникнення небезпечних ситуацій на дорозі та відповідно бути морально готовим до такого.

Таким чином, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, сторона відповідача просить врахувати характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, стягнути з відповідачки на користь позивача 3 000,00 грн моральної шкоди.

Також з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, представник відповідачки просить про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, до розміру 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦПК України, відповідач ставить позивачу наступні запитання про обставини, що мають значення для справи: чи проведено позивачем на день підготовки позовної заяви до суду відновлювальний ремонт транспортного засобу марки «Кіа ЕУ6» з державним номерним знаком НОМЕР_4 .

13 квітня 2026 року судом зареєстровано відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 , яка подана через систему «Електронний суд». У цій заяві по суті позивач повідомив, що неодноразово звертався до страхової компанії відповідачки щодо отримання страхової виплати, надання калькуляції та перегляду розміру страхової виплати.

Водночас позивач в справі на власний розсуд обирає засоби доказування тих обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлений позовних вимог, зокрема подавати ті чи інші докази, в тому числі висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення від ОСОБА_1 від 22 квітня 2025 року № 43/25, та обґрунтовувати ним свої вимоги. Вказаний висновок експерта позивач вважає обґрунтованим і таким, що об`єктивно дає відповідь на питання щодо дійсної шкоди, яка завдана ОСОБА_1 , як законному володільцю транспортного засобу, а тому такий звіт береться судом до уваги при вирішенні спору, в той час, як відповідачем не доведено протилежного. Слід зазначити, що ні відповідачем ні його представником не надано висновку експерта, який би спростовував висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 22 квітня 2025 року № 43/25.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, не навів доводів та не обґрунтував їх належними та достатніми доказами, зокрема і в частині зменшення відшкодування моральної шкоди з 20 000,00 грн до 3 000,00 грн.

Також стороною відповідача не надано обґрунтованих контррозрахунків розміру правової допомоги, не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували такі контррозрахунки розміру правової допомоги, неспівмірність витрат на правову допомогу, завищення витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Кобрин С. Б. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у заявах по суті, просив їх задовольнити. Суду повідомив, що транспортний засіб, який пошкоджений з вини відповідачки у дорожньо-транспортній пригоді, позивачем відремонтований, однак підтверджуючі документи про вартість проведеного ремонту відсутні.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокатка Вальчук М. М. в судовому засіданні суду повідомила, що сторона відповідача визнає позов частково щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. В частині стягнення різниці між страховим відшкодування та звітом просить відмовити, оскільки транспортний засіб відремонтований, що сторона позивача визнала, однак не обґрунтувала вартість відновлюваних робіт, доказів вартості проведеного ремонту не надано.

Відтак, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 лютого 2025 року, справа № 607/1942/25, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Суд встановив, що ОСОБА_2 22 січня 2025 року о 18.05 год. в м. Тернополі на вулиці Б.Хмельницького, 37, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Volt EV», державний номерний знак НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та її зміною, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який по інерції відкинуло у автомобіль марки «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Згідно схеми місця ДТП, яка сталася 22 січня 2025 року о 18 год. 05 хв. в м. Тернополі вул. Б. Хмельницького, 37, транспортні засоби, серед яких є автомобіль марки «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , отримали механічні пошкодження.

Транспортний засіб «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_5 .

Відповідачка ОСОБА_2 , згідно відповіді на адвокатський запит С. Кобрина РСЦ СЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях № 31/34/48-аз-52-2026 від 26 січня 2026 року, станом на 23 січня 2026 року є власником автомобіля Chevrolet Volt EV, номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідальність транспортного засобу «Chevrolet Volt EV», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», що підтверджується Полісом № 225221857 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 грудня 2024 року, строк дії договору з 00:00 10 грудня 2024 року по 09 грудня 2025 року включно. Страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 гривень. Розмір франшизи - 0 гривень.

За змістом Висновку експерта ОСОБА_4 № 43/25 від 22 квітня 2025 року за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви звернення від ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку спричиненого власнику КТЗ «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яке мало місце 22 січня 2025 року, станом на час ДТП при зовнішньому візуальному обстежені (без проведення необхідних технологічних – інструментальних; діагностичних дефектовок деталей/механізмів/вузлів/агрегатів і вимірів), ймовірно становить «У» = 110 523 грн 96 коп.

Згідно листа ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № 09-02-17/6164 від 22 травня 2025 року, страховик відповідачки розглянув наданий ОСОБА_1 висновок експерта № 43/25 від 22 квітня 2025 року, проте не вбачає підстав доплати страхового відшкодування. Також ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомило ОСОБА_1 про порядок розрахунку страхового відшкодування та замовлення Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок ДТП від 22 січня 2025 року.

Листом за вих. № 09-01-04/3233 від 13 лютого 2026 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомила ОСОБА_1 , що страховою компанією було замовлено Звіт № 98-D/16/53 від 06 травня 2025 року, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок ДТП склав 86 340,14 грн. Страховиком було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 22 764,66 грн (86 340,14 грн – 11 290,02 грн (ПДВ) – 52 285,46 грн (сума попередньо сплаченого страхового відшкодування).

За вказаних обставин, до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми процесуального та матеріального права.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 21 травня 2024 року (далі – Закон №3720-IX) та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Частини 4 статті 2 Закону № 3720-IX передбачено, що у разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.

Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону №3720-IX є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 4 Закону №3720-IX Предмет та об`єкт договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

У п. 4 ч. 1 статті 31 Закону №3720-IX передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду страховика, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу, у тому числі електронну, для листування. Якщо водій з поважних причин не мав змоги виконати такі дії, він має підтвердити це документально.

Крім того, страховик (МТСБУ) за наявності документів, передбачених частиною третьою статті 32 цього Закону, та документів, що підтверджують витрати заявника, протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви повідомляє особу, зазначену в частині першій цієї статті, про прийняте за її заявою рішення про здійснення компенсації витрат або про відмову в компенсації витрат у випадках, передбачених статтею 30 цього Закону. (ч. 2 статті 35 Закону №3720-IX).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Відповідно до частини 1 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 4 статті 27 Закону №3720-IX передбачено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку. Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті. Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною. Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. У разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру. За згодою страховика (МТСБУ) відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу може здійснюватися на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх статутних документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи поза переліком, визначеним страховиком (МТСБУ). У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою (ч. 5 статті 27 Закону №3720-IX)

Пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика) передбачено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з ч. 2 статті 5 Закону №3720-IX страховик (МТСБУ) за наявності документів, передбачених частиною третьою статті 32 цього Закону, та документів, що підтверджують витрати заявника, протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви повідомляє особу, зазначену в частині першій цієї статті, про прийняте за її заявою рішення про здійснення компенсації витрат або про відмову в компенсації витрат у випадках, передбачених статтею 30 цього Закону.).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 22 січня 2025 року о 18.05 год. в м. Тернополі, на вулиці Б.Хмельницького, 37, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Volt EV», державний номерний знак НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою та її зміною, не вибрала безпечної швидкості руху, не дотрималася безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем марки «Honda CR-V», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який по інерції відкинуло у автомобіль марки «Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Власником автомобіля ««Kia EV6», державний номерний знак НОМЕР_3 , є ОСОБА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 є власником автомобіля Chevrolet Volt EV, номерний знак НОМЕР_1 .

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ««Chevrolet Volt EV», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», страхова сума за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 грн, розмір франшизи - 0 грн.

Відповідно до Висновку експерта Мазур М. С. № 43/25 від 22 квітня 2025 року, вартість матеріального збитку спричиненого власнику КТЗ «Kia EV6» державний номерний знак НОМЕР_3 в наслідок ДТП, яке мало місце 22 січня 2025 року, ймовірно становить = 110 523,96 грн.

Водночас страховиком було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 22 764,66 грн (86 340,14 грн – 11 290,02 грн (ПДВ) – 52 285,46 грн (сума попередньо сплаченого страхового відшкодування).

Тобто ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в загальному розмірі 75 050,12 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідачки різницю між розміром виплаченого страхового відшкодування – 75 050,12 грн та вартістю матеріального збитку, яка зазначена у висновку експерта № 43/25 від 22 квітня 2025 року -110 523,96 грн, що становить 35 473,84 грн

Водночас покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року, розмежувавши інститути регресу та суброгації.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14ц, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2019 року у цивільній справі №591/3152/16ц зроблено висновок, що факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів.

Це також підкреслено і в п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»: якщо особа після ДТП виконала роботи по ремонту, то відшкодування збитків відбувається на підставі тих документів, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів і саме ці витрати мають бути їй відшкодовані».

Оскільки позивач ОСОБА_1 на час звернення з позовом до суду відремонтував належний йому транспортний засіб та ним користується, що було встановлено в судовому засіданні, розмір збитків, які слід стягувати, з відповідачки ОСОБА_2 повинен перевищувати межі страхового відшкодування, обов`язок з виплати якого покладено на страхувальника ПАТ «НАСК «ОРАНТА», та повинен обґрунтовуватися документами, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів. З долученого до позовної заяви висновку № 43/25 від 22 квітня 2025 року, вбачається, що експертом встановлено лише вартість ймовірного матеріального збитку позивача, а не фактичні, або реальні витрати понесені ним для відновлення автомобіля, і їх сума в межах відповідальністю страховика, а не відповідачки у справі.

Отож, оскільки заявлена до стягнення позивачем сума матеріальної шкоди охоплена відповідальністю страховика, а витрати на ремонт автомобіля, їх розмір ОСОБА_1 не довів, як і не обґрунтував необхідність їх стягнення з ОСОБА_2 , суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог до відповідачки про відшкодування матеріальної шкоди.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної діями відповідачки, суд виходить з того, що через пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як власник, був позбавлений можливості використовувати цей транспортний засіб у власних потребах певний період часу. Це призвело до порушення звичного ритму життя позивача, переживань, змусило його докладати додаткових зусиль для відновлення свого становища, яке існувало до цього. Отож, враховуючи конкретні обставини справи, розмір, тривалість та характер заподіяних моральних страждань, й виходячи із засад розумності й справедливості, суд доходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Так, за змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір №2301/002 про надання правничої (правової) допомоги від 23 січня 2025 року; додаткову угоду № 1 від 23 січня 2025 року до договору № 2301/002 про надання правничої (правової) допомоги від 23 січня 2025 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2301/002-1 від 27 січня 2025 року; додаткову угоду № 2 від 31 січня 2025 року до договору № 2301/002 про надання правничої (правової) допомоги від 23 січня 2025 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2301/002-2 від 28 лютого 2025 року; додаткову угоду № 3 від 19 січня 2026 року до договору № 2301/002 про надання правничої (правової) допомоги від 23 січня 2025 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2301/002-3 від 26 січня 2026 року; додаткову угоду № 4 від 26 січня 2026 року до договору № 2301/002 про надання правничої (правової) допомоги від 23 січня 2025 року; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 2301/002-4 від 27 лютого 2026 року; детальний опис робіт; ордер серії АІ № 2115767, виданий ОСОБА_5 на підставі договору № 2301/002 про надання правничої (правової) допомоги від 23 січня 2025 року; свідоцтво Кобрин С. Б. про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9657/10, видане на підставі Рішення Ради адвокатів Київської області від 18 грудня 2020 року № 84.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 від 01 червня 2021 року, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 605,30 грн (5 000,00* 40 000 : 55 473,80), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Також згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 22256С1 від 02 березня 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 328,00 грн.

Відтак на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 832,00 грн (5 000,00* 3 328 : 20 000), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76–78, 83,206, 258–268, 273, 352–355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч),00 грн грошового відшкодування моральної шкоди, 832 (вісімсот тридцять дві),00 грн сплаченого судового збору та 3 605 (три тисячі шістсот п`ять),30 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Тернопільського

міськрайонного суду О. Герчаківська