Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №462/3665/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3665/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.,

при секретарі Свищо В.С.,

за участі представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у місті Львові у спрощеному позовному проваджені цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про зняття арешту з майна,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зняти арешт з об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 4813926, зареєстрований: 17.04.2007 10:03:59 реєстратором: Перша Львівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження - постанова АА 490545, 20.11.2002, ВДВС Залізничного РУЮ м. Львова.

Свої вимоги мотивує тим, що йому, його батькові ОСОБА_4 , матері ОСОБА_5 та сестрі ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить вказана квартира. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати. Отже, сторони є спадкоємцями після смерті їх батьків. Він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки на спірну квартиру накладено арешт на підставі постанови АА 490545, 20.11.2002, ВДВС Залізничного РУЮ м. Львова. Проте, виконавче провадження знищено, а записи про виконавче провадження та арешт в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задовольнити.

Суд ухвалив розглядати справу без участі відповідачки, яка будучи належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, до суду не з`явилася, проте подала заяву, в якій зазначила, що проти задоволення позову не заперечує.

Також, суд ухвалив розглядати справу без участі представника третьої особи, який до суду не з`явився, проте його неявка не перешкоджає розгляду справи..

28 квітня 2026 року ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання /а.с.19/.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Зі свідоцтва права власності на квартиру від 25 серпня 2005 року № 25048-3 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно убачається, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 /а.с.8,9/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 /а.с.10/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 /а.с.11/.

Отже, сторони є спадкоємцями після смерті їх батьків.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27 березня 2026 № 470224611 убачається, що на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження, а саме: арешт на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження № 4813926, зареєстровано: 17.04.2007 10:03:59 реєстратором: Перша Львівська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження - постанова АА 490545, 20.11.2002, ВДВС Залізничного РУЮ м. Львова. Власник – Пейзак Віктор Іванович. Заявник - Перша Львівська державна нотаріальна контора /а.с.14/

З метою захисту законних прав та інтересів ОСОБА_2 та усунення причин, які перешкоджають реалізації її права на спадок, шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину, 02 квітня 2026 року адвокат Мацієвська І.В. звернулася до Залізничного ВДВС у м. Львові ЛМУ МЮ щодо надання всієї наявної інформації про виконавче провадження, стан виконавчого провадження, чи є на виконанні таке виконавче провадження в рамках якого було накладено арешт, тощо, підстави зняття арешту на квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1 /а.с.ю15/.

13 квітня 2026 року Залізничним ВДВС у м. Львові ЛМУ МЮ надано відповідь № 32406/9 в якій зазначено, що записи про виконавче провадження та арешт в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні. Надати більш детальну інформацію не мають можливості, оскільки вищезазначене виконавче провадження знищене відповідно до пункту 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями № 1829/5 від 07 червня 2017 року передані до архіву органу державної виконавчої служби, справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Отже арешт може бути знятий за рішенням суду /а.с.15/.

Положеннями 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з усього майна боржника виконавцем. Відповідно до частини 5 статті 59 зазначеного Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року N 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відповідно до яких позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Отже, з позовом до суду про визнання права власності та зняття арешту з майна може звернутися власник/володілець майна, якщо він вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтями 1268-1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який у встановлений шестимісячний строк подав заяву про прийняття спадщини з часу її відкриття, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268) тобто з дня смерті спадкодавця (частина 2 статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд зазначає, що наявність арешту, накладеного на майно померлого ОСОБА_4 перешкоджає позивачу у визначений законом спосіб реалізувати своє право на оформлення спадкових прав.

Більше того, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15.

Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка не заперечує проти зняття арешту зі спірної квартири.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд враховує, що скасувати арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання, запис про арешт в автоматизованій системі відсутній. Отже, державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

З огляду на те, що позивач не просить у позові стягнути судові витрати з відповідачки, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись статтями, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження № 4813926, зареєстрований: 17.04.2007 10:03:59 реєстратором: Перша Львівська державна нотаріальна контора, підстава обтяження - постанова АА 490545, 20.11.2002, ВДВС Залізничного РУЮ м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_3 ).

Відповідачка: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКП: НОМЕР_4 ).

Суддя:

Оригінал рішення.