Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №334/8679/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 20.07.2026

Справа № 334/8679/25

Провадження № 2/334/1747/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коломаренко К.А., за участю секретаря судового засідання Цілінко А.С., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Огійченко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2025 року Акціонерне товариства «ТАСКОМБАНК» звернулось до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» представником позивача – Попова Є.В. (діє на підставі Довіреності №1338 від 05.06.2025 р.) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 468,05 гривень, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2022 року між відповідачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» було укладено договір про надання фінансового кредиту №1025914907. 01.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги № 01/09/21 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» за плату належні йому права вимоги, а АТ «ТАСКОМБАНК» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права. Відповідно до Додатку № 1 від 23.08.2022 року до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 року, ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 154,77 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 20 154,77 грн. Станом на 01.05.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором №1025914907 від 22.08.2022 року становить 40 468,05 грн, з яких: 19 209,42 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 191,55 грн – заборгованість по річним відсоткам, 17 067,08 грн – заборгованість по щомісячним відсоткам. Посилаючись на вищезазначені обставини позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за кредитним договором не виконала.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 15.10.2025 року головуючим у справі визначено суддю Коломаренко К.А.

16 жовтня 2025 року судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України отримано інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.

Ухвалою Дніпровського міськрайонного суду від 16.10.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09.12.2025 Дніпровським районним судом міста Запоріжжя постановлено заочне рішення у справі 334/8679/25 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором № 1025914907 від 22.08.2022 року на загальну суму 40 468,05 гривень (сорок тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 05 коп.), з яких: 19 209,42 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 191,55 грн – заборгованість по річним відсоткам, 17 067,08 грн – заборгованість по щомісячним відсоткам; стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) судові витрати в розмірі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

09.01.2026 до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви зазначає, що не отримувала ухвалу суду про відкриття провадження у справі, при цьому факт укладення Договору про надання фінансового кредиту №1025924907 від 01.09.2021 заперечує та зазначає, що укладала інший договір з іншим номером та датою, з приводу якого наразі відбувається судовий розгляд справи в іншому складі суду.

У зв`язку з перебуванням судді Коломаренко К.А. у відпустці до 18.01.2026 (включно) – заява фактично передана судді 19.01.2026.

Ухвалою суду від 20.01.2026 заяву залишено без руху, визначено строк заявнику для усунення недоліків заяви.

Ухвалу отримано заявником 02.02.2026.

03.02.2026 (04.02.2026 - повторно) від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 04.02.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 18.02.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено, заочне рішення суду від 09.12.2025 року у вказаній справі – скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, визначено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

09 березня 2026 року до суду від представника відповідача – адвоката Огійченко Є.В. (діє на підставі Ордеру серії АР №1297459 від 18.02.2026р.) надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 16.03.2026 клопотання представника відповідача задоволено, судом витребувані у позивача АТ «ТАСКОМБАНК» для огляду у судовому засіданні та зобов`язати надати копії, належним чином оформлених документів, а саме: оригінал кредитного договору № 3055329751 від 31.03.2021 року на погашення заборгованості якого був укладений кредитний договір № 1025914907 від 22.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 ; оригінал повного комплекту документів кредитної справи, що підтверджує укладення та чинність кредитного договору № 3055329751 від 31.03.2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 ; оригінали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують надання кредиту та рух коштів за кредитним договором № 3055329751 від 31.03.2021 року (первинні документи/виписки/ордери, тощо); оригінал повного комплекту документів кредитної справи, що підтверджує укладення та чинність кредитного договору №1025914907 від 22.08.2022 року; первинні бухгалтерські/банківські документи, що підтверджують надання кредиту та рух коштів за кредитним договором №1025914907 від 22.08.2022 року (меморіальні ордери/платіжні документи/виписки з рахунків, реквізити рахунків/карток, дата і час операцій) за наявності.

02.04.2026 на адресу суду надійшли скеровані позивачем засобами поштового зв`язку витребувані докази.

22.04.2026 від представника відповідача – адвоката Огійченко Є.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування посилається на те, що позовні вимоги АТ «Таскомбанк» є недоведеними належними та допустимими доказами, а подані позивачем матеріали не підтверджують ані належного переходу до нього права вимоги саме у заявленому обсязі, ані правильності визначення суми заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача 40 468,05 грн, посилаючись на кредитний договір № 1025914907 від 22.08.2022, укладений між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачем, а також на договір про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021 та витяг з реєстру прав вимоги. При цьому до позову заявлено: 19 209,42 грн тіла кредиту, 4 191,55 грн річних процентів та 17 067,08 грн щомісячних процентів. Позивач не довів належним чином перехід до нього права вимоги саме щодо всього спірного зобов`язання: Із наданих матеріалів вбачається, що позивач обґрунтовує вимоги лише останнім кредитним договором № 1025914907 від 22.08.2022 та реєстром прав вимоги від 23.08.2022, у якому зазначено саме цей договір, суму кредиту 20 128,50 грн та ціну договору за кредитом 20 154,77 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2026 року у справі № 334/8679/25 клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено та витребувано у позивача, зокрема, копію кредитного договору № 3055329751 від 31.03.2021 року, повний комплект документів кредитної справи за цим договором, первинні бухгалтерські документи щодо надання кредиту та руху коштів, а також повний комплект документів кредитної справи за кредитним договором № 1025914907 від 22.08.2022 року та первинні бухгалтерські, банківські документи щодо надання кредиту і руху коштів за ним. На виконання вказаної ухвали позивачем подано пакет документів. Однак з поданих позивачем матеріалів вбачається посилання не лише на кредитний договір №1025914907 від 22.08.2022 року та договір № 3055329751 від 31.03.2021 року, а й на інший кредитний договір від 28.12.2020 року, який відсутній у справі. За таких обставин для належного доведення права вимоги позивач мав підтвердити суду не лише існування договору від 22.08.2022, а й повний та безперервний ланцюг правонаступництва і трансформації заборгованості, якщо саме за рахунок попереднього кредиту було сформовано нове зобов`язання. Натомість у матеріалах справи відсутні належні докази того, що права вимоги за попередніми договорами, з яких фактично походить спірна заборгованість, також були передані позивачу або правомірно включені до нового зобов`язання, яке стало предметом позову. Сам договір відступлення прямо вимагає оплату ціни договору, а належних доказів такої оплати позивач не надав. Договір про відступлення права вимоги № 01/09/21 прямо передбачає оплатний характер переходу права вимоги. Сам по собі договір і витяг з реєстру ще не підтверджують набуття позивачем статусу нового кредитора, якщо відсутні належні та допустимі докази підписання відповідного реєстру і, головне, докази зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок Первісного кредитора. Тобто сам договір встановлює, що перехід права вимоги не є автоматичним і не настає лише через підписання рамкового договору або формування витягу з реєстру. Для набуття статусу нового кредитора необхідні дві обов`язкові умови одночасно підписання відповідного реєстру прав вимоги та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора. При цьому в матеріалах справи хоч і згадується “копія платіжної інструкції за Витягом з Реєстру прав вимог”, однак сам по собі факт додавання документа до позову не означає доведеність належного виконання умов договору відступлення. Позивач мав надати суду такий доказ, який би безсумнівно підтверджував що платіж стосується саме реєстру від 23.08.2022, що він охоплює саме право вимоги щодо відповідача, що кошти були зараховані первісному кредитору в порядку, передбаченому договором, що перехід права вимоги відбувся саме після такого зарахування. Отже, за відсутності належних доказів оплати ціни договору позивач не довів належним чином сам факт набуття ним права вимоги у спосіб, визначений договором № 01/09/21. Подана виписка не підтверджує належним чином заявлений розмір боргу, а лише відображає внутрішньобанківські облікові операції: Виписка по особовим рахункам за договором № НОМЕР_2 формально подана за період з 22.08.2022 по 01.05.2025, однак ключові облікові операції, які фактично сформували позовну суму, відбулися 25.12.2024. Саме цього дня банк списав заборгованість за рахунок резерву; відобразив її на позабалансових рахунках; сформував суми 19 209,42 грн, 17 067,08 грн та 4 191,55 грн, які заявлені у позові. Зокрема, у виписці прямо зазначено: 19 209,42 грн – оприбуткування на позабалансі заборгованості, списаної за рахунок резерву; 17 067,08 грн – оприбуткування на позабалансі заборгованості по відсотках, списаної за рахунок резерву; 4 191,55 грн – оприбуткування на позабалансі заборгованості по відсотках, списаної за рахунок резерву. Тобто заявлена позовна сума фактично є не самостійно підтвердженим залишком реальної поточної заборгованості, а результатом внутрішньобанківського резервного списання. Окремо зазначає, що право вимоги позивача у цій справі не може вважатися належно доведеним доти, доки не встановлено дійсність та укладеність тих договорів, з яких позивач виводить саме виникнення спірного зобов`язання. Відповідач заперечує факт укладення кредитних договорів від 31.03.2021 та 22.08.2022, заперечує належність їй підписів на цих документах, подання заяв, анкет, оферт, акцептів та отримання кредитних коштів. При цьому сам позивач фактично пов`язує договір від 22.08.2022 із попередніми зобов`язаннями, тобто заявлене ним право вимоги не існує ізольовано, а виводиться з ланцюга правочинів, дійсність яких відповідачем оспорюється. Отже відповідач заперечує отримання коштів та укладення як договору від 22.08.2022, так і попереднього договору від 31.03.2021, а позивач водночас пов`язує останній договір із попередніми зобов`язаннями, тобто на позивача покладається обов`язок довести існування і дійсність усього цього договірного ланцюга. За відсутності такого доведення відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло належне право вимоги до відповідача. Таким чином, до з`ясування питання про належність підписів відповідачу, дійсність та укладання договорів від 31.03.2021 та 22.08.2022, а також до встановлення факту реального виникнення права вимоги за ними, позовні вимоги АТ «Таскомбанк» є недоведеними, оскільки позивач не підтвердив належної правової підстави виникнення ані первісного зобов`язання, ані свого похідного права вимоги як нового кредитора.

22.04.2026 від представника відповідача адвоката Огійченко Є.В. надійшло клопотання про призначення експертизи, в якому представник відповідача просив призначити у цивільній справі № 334/8679/25 за позовом АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експертів поставити наступні питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі кредитного договору № 1025914907 від 22.08.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , саме ОСОБА_1 чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в оригіналі кредитного договору № 3055329751 від 31.03.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , саме ОСОБА_1 чи іншою особою

Вказане клопотання протокольною ухвалою суду від 02.06.2026 залишено без розгляду за клопотанням представника відповідача про залишення без розгляду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача – адвокат Огійченко Є.В. в задоволенні позовних вимог просили відмовити з урахуванням доводів. Викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 серпня 2022 року між відповідачкою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» було укладено кредитний договір №1025914907 (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору, тип кредиту, мета кредиту – на будь-які цілі, сума кредиту – 20 128,50 грн., строк кредиту - 48 місяців, порядок та умови надання кредиту - безготівковим шляхом, або готівкою, протягом трьох банківських дній від укладення договору, процентна ставка – фіксована та не підлягає зміні протягом строку кредитування.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З досліджених в судовому засіданні оригіналів кредитного договору №1025914907 від 22.08.2022 та паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5914907 вбачається, що договір та паспорт споживчого кредиту власноруч підписані ОСОБА_1 в ході розгляду справи сторона відповідача, заперечуючи факт укладення договору, посилалась на те, що відповідач кредитний договір №1025914907 від 22.08.2022 та паспорту кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5914907 не підписувала.

Оцінюючи доводи відповідача у вказаній частині, суд виходить з такого.

У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідач, заявивши клопотання про проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, в подальшому, розпорядившись своїми правами на власний розсуд, просив вказане клопотання залишити без розгляду, при цьому не спростував належними та допустимими доказами обставини укладання договору.

Таким чином, суд доходить висновку, що кредитний договорі підписаний саме ОСОБА_1 .

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості позивачем було долучено виписку по особовим рахункам кредитного договору № НОМЕР_3 , зі змісту якої вбачається, що відповідачу були видані кредитні кошти, якими вона користувалася, вбачається рух грошових коштів.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» свої зобов`язання з надання відповідачу кредитних коштів виконало в повному обсязі.

01 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги № 01/09/21 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» за плату належні йому права вимоги, а АТ «ТАСКОМБАНК» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права.

Сторони погодили , що ТОВ «ФК «ЦФР» має право щоденно передавати (відступати) свої права вимоги до Позичальників, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованості Позичальників.

За приписами п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Право вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» обґрунтовує договором про відступлення права вимоги №01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передало банку право вимоги до ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір № 01/09/21 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та строки, встановлені цим договором (пункт 2.1).

Відповідно до пункту 2.2. вказаного сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього Договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні Реєстри прав вимог є невід`ємною частиною цього договору. Передача Кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно Реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому Реєстрі до цього договору. Реєстр прав вимог складається сторонами в паперовому та електронному вигляді (у форматі .xls). Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін. Реєстр прав вимог на електронному носії (з додатковою інформацією за кредитними договорами) передається Первісним кредитором Новому кредитору і повинен повністю відповідати Реєстру прав вимог на паперовому носії в частині основної інформації за кредитними договорами, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі прав вимог на паперовому носії та Реєстру прав вимог на електронному носії перевагу має інформація Реєстру прав вимог на паперовому носії.

Кожний Реєстр прав вимог, який передається Первісним кредитором, повинен містити права вимоги, які відповідають наступним параметрам/критеріям: позичальниками є громадяни України - резиденти (фізичні особи); вік позичальника повинен бути не менше, ніж 21 рік та не більше ніж 71 років; місце фактичного проживання позичальника не повинно знаходитись у АР Крим, в зоні проведення ООС; типи фінансових кредитів: споживчі кредити; строк кредиту не повинен бути менше за 1 місяць або більше за 65 місяців; сума кредиту не повинна бути менше за 400 гривень або більше за 1 000 000 гривень.

Права та обов`язки за кредитними договорами не можуть бути передані (відступлені) Первісним кредитором та прийняті Новим кредитором у разі невідповідності позичальників та кредитних договорів вище зазначеним вимогам.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов`язань за договорами забезпечення. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором).

Банком надано копію платіжної інструкції №1010081719 від 23 сепня 2022 року про сплату АТ «Таскомбанк» на рахунок ТОВ «ФК «ЦФР» 1 724 060,63 грн, призначення платежу перерахування коштів згідно договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, без ПДВ.

Також позивачем долучений Реєстр прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 року за 23.08.2022 року, який містить інформацію про набуття АТ «ТАСКОМБАНК» прав вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №1025914907 від 22.08.2022 року, розмір заборгованості – 20 154,77 грн.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

Вказаний Договір про відступлення права вимоги є рамковою угодою та підтверджує згоду його сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, зокрема, протягом 1 (одного) календарного року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.2 Договору про відступлення прав вимоги № 01/09/21).

Тобто, приписи договору про відступлення прав вимоги діють не лише під час його укладення, а й протягом усього періоду строку дії такого правочину.

Відтак, права вимоги за кредитним договором, який було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, однак в межах однорічного строку, визначеного п. 9.2 Договору №01/09/21, можуть бути відступлені у порядку, визначеному таким договором факторингу у спосіб підписання відповідних Реєстрів прав вимог, які є невід`ємною частиною Договору.

Також, суд зауважує, що договір про відступлення права вимоги, внаслідок укладення якого позивач набув права вимоги до відповідачки у справі, є чинним та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсним не порушувалося.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, а тому до АТ «ТАСКОМБАНК», перейшло право вимоги за кредитним договором №1025914907 від 22 серпня 2022 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 .

У порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, доказів протилежного суду не надала.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як вбачається з доводів позовної заяви відповідачка свої зобов`язання за договором позики не виконала, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування ним позичальнику не сплатила, у зв`язку з чим, станом на 01.05.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором №1025914907 від 22.08.2022 року перед АТ «ТАСКОМБАНК», як правонаступника ТОВ «ФК «ЦФР», становить 40 468,05 грн, з яких: 19 209,42 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 191,55 грн – заборгованість по річним відсоткам, 17 067,08 грн – заборгованість по щомісячним відсоткам.

Розмір заявленої банком заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та відповідає умовам вказаного договору.

Відповідач контррозрахунку суми заборгованості суду не надав.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачкою, позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в межах суми заявлених позовних вимог у сумі 40 468,05 грн, з яких: 19 209,42 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 191,55 грн – заборгованість по річним відсоткам, 17 067,08 грн – заборгованість по щомісячним відсоткам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором №1025914907 від 22.08.2022 року підлягає задоволенню на загальну суму 40 468,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № 2162663338 від 12.08.2022 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Враховуючи вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 422,40 грн..

На підставі викладеного та, керуючись ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за кредитним договором № 1025914907 від 22.08.2022 року на загальну суму 40 468,05 гривень (сорок тисяч чотириста шістдесят вісім грн. 05 коп.), з яких: 19 209,42 грн – заборгованість по тілу кредиту, 4 191,55 грн – заборгованість по річним відсоткам, 17 067,08 грн – заборгованість по щомісячним відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) судові витрати в розмірі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя: Коломаренко К. А.