Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №634/480/26 — Сахновщинський районний суд Харківської області

Суд: Сахновщинський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 20 липня 2026 р.

Справа: №634/480/26

Суддя: Єрьоміна О. В.

Справа № 634/480/26

Номер провадження 2/634/376/26

Категорія 40

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року сел. Сахновщина Харківська область

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Єрьоміної О.В.,

при секретарі: Литвиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 69520,54 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 12.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 30 днів із встановленою процентною ставкою.

У подальшому 21.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 3400 грн.

Окрім цього:

06.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 250 грн.

15.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 5 днів, починаючи з 12.07.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

15.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 28 днів, починаючи з 17.07.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

30.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 100 грн.

04.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 150 грн.

17.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 30 днів, починаючи з 14.08.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

21.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 7 днів, починаючи з 13.09.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

23.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 250 грн.

25.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 1500 грн.

30.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 3600 грн.

23.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 30 днів, починаючи з 20.09.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

23.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 3 днів, починаючи з 20.10.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

22.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 29 днів, починаючи з 23.10.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

20.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 29 днів, починаючи з 21.11.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Кредитор виконав своє зобов`язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Відповідач, у свою чергу, не виконує належним чином зобов`язання за кредитним договором, що укладений між ним та ТОВ "Манівео", в результаті чого виникла заборгованість.

28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого у подальшому був продовжений рядом Додаткових угод, за умовами якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», що підтверджується витягом Реєстру прав вимоги № 118 від 26.01.2021 року

05.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого у подальшому був продовжений рядом Додаткових угод, за умовами якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», що підтверджується витягом Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року.

11.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року.

Таким чином, за відповідачем по укладеному кредитному договору наявна заборгованість на загальну суму 69520,54 грн., яка складається із.:

- заборгованості за кредитом у розмірі 17641,65 грн.;

- заборгованості за відсотками у розмірі 51878,89 грн.

Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив слухати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з"явився, повідомлявся належним чином про час, дату та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомив. Відзив до суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позов частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн, строком на 30 днів із встановленою процентною ставкою.

Сторонами погоджено графік розрахунків, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

При цьому, сторонами погоджено графік розрахунків, який є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Окрім цього:

При цьому, сторонами погоджено графік розрахунків, який є невід`ємною частиною додаткової угоди.

15.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 28 днів, починаючи з 17.07.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

При цьому, сторонами погоджено графік розрахунків, який є невід`ємною частиною додаткової угоди.

23.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.06.2020 року, за умовами якої сторони домовилися продовжити строк дії кредитного договору на 3 днів, починаючи з 20.10.2020 року. На дату укладення цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Із інформаційної довідки АТ КБ «ПриватБанк», яка надійшла до суду 22.05.2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у банку було емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також емітувалися й інші картки. Мобільний телефон НОМЕР_4 не був/не є фінансовим номером клієнта, та не знаходився/знаходився в його анкетних даних. Номери телефонів, які знаходяться/знаходилися в анкетних даних ОСОБА_1 є НОМЕР_5 , НОМЕР_6 . Надано інформацію про зарахування грошових коштів по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ): 12.06.2020 року - 5000 грн, 21.06.2020 року - 3400 грн, 06.07.2020 року - 250 грн, 30.07.2020 року - 100 грн, 04.08.2020 року - 150 грн, 21.08.2020 року - 7100 грн, 23.08.2020 року - 250 грн, 25.08.2020 року -150 грн, 30.08.2020 року - 3600 грн.

Згідно розрахунку позивача за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 69520,54 грн., яка складається із.:

- заборгованості за кредитом у розмірі 17641,65 грн.;

- заборгованості за відсотками у розмірі 51878,89 грн.

Правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, а також Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, а саме, що кредитний договір 12.06.2020 року та додаткові угоди до нього укладено їх сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі на Веб-сайті позикодавця із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, контактних відомостей, реквізитів карткового рахунку, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), яка відповідачу не належить (зокрема, відсутні докази звернення позичальниці до правоохоронних органів, кредитодавця, подання позову про визнання Договору недійсним), приходжу до висновку про доведеність факту його укладання.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, я склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1080 ЦК України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Частиною 1 ст. 1081 ЦК України визначено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом».

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивачем в підтвердження боргу надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Звертаючись до суду з позовом, позивач надав розрахунок заборгованості, згідно якої заборгованість відповідача складає 69520,54 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 17641,65 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 51878,89 грн.

Між тим, щодо суми заборгованості, що підлягає стягненню, суд виходить з такого.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, що містяться у матеріалах справи, позичальнику нараховувались відсотки за користування кредитом у розмірі, що неодноразово змінювався.

На погашення заборгованості відповідачем здійснювалися платежі на загальну суму 20066 грн.

Згідно умов додаткових угод від 15.07.2020 року, 17.08.2020 року, 21.08.2020 року, 23.09.2020 року, 22.10.2020 року, 20.11.2020 року сторони погодили, що продовжують строк дії кредитного договору від 12.06.2020 року, при цьому позичальник на дату укладення цієї додаткової угоди сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Отже, сплачені відповідачем грошові кошти на загальну суму 20066 грн є платою за фактично нараховані проценти за користування кредитом на дату укладення додаткових угод.

Згідно умов кредитного договору від 12.06.2020 року строк кредитування становить 30 днів, який неодноразову продовжувався додатковими угодами, укладеними між сторонами від 15.07.2020 року, 17.08.2020 року, 21.08.2020 року, 23.09.2020 року, 22.10.2020 року, 20.11.2020 року. Кінцевий строк повернення грошових коштів згідно додаткової угоди від 20.11.2020 року є 20.12.2020 року.

Надалі відсотки за користування кредитом продовжували нараховуватись кредиторами поза межами строку кредитування.

Отже, сума заборгованості за відсотками на кінцеву дату повернення кредиту згідно розрахунку заборгованості становить 21210,92 грн.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України, а тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, вважаю, що сплачені відповідачем грошові кошти на загальну суму 20066 грн, слід зарахувати у нараховані проценти, а тому заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1144,92 грн. (21210,92-20066 грн).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17641,65 грн та заборгованості за процентами у розмірі 1144,92 грн, що у загальному розмірі становить 18786,57 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн, виходжу з такого.

Так, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України).

За змістом ч.ч.3,4,5 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано докази на підтвердження витрат на професійну правову допомогу, разом з тим, оскільки позов майнового характеру задоволено на 27,02%, за відсутності клопотань відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, понесені витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 1891,40 грн.

Так, звертаючись до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, понесення вказаних судових витрат є документально підтвердженим.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 719,46 грн пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» суму заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 786,57 рн, а також судовий збір у сумі 719,46 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1891,40 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданої протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки,6, каб.13, ЄДРПОУ 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 22.07.2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua