Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №405/1291/26 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/1291/26

2/405/590/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Мишевець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить зменшити розмір стягнення аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2016 року (справа № 405/4649/16-ц) на користь відповідача утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття та звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 2/405/824/16, виданим 01.12.2017 року Ленінським районним судом м. Кіровограда (справа № 405/4649/16-ц) від 15.08.2016 року, за рішенням суду про стягнення аліментів на користь відповідача на утримання малолітньої доньки у розмірі 134 064 (сто тридцять чотири тисячі шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Позов мотивує тим, що 19.11.2011 року між ним та відповідачем було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одруження виявилось невдалим в результаті чого сумісне життя і збереження сім`ї стали неможливими і шлюб між ними було розірвано за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/4649/16-ц від 15.08.2016 року. Також відповідно до цього він зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.06.2016 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У нього відбулась зміна сімейного та матеріального стану (народження ще однієї дитини), відповідно з якими він не має змоги платити аліменти в тому розмірі, який визначено вищевказаним рішенням суду.

Він є військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_1 від 30.09.2005 року та посвідченням серія НОМЕР_2 від 22.01.2024 року. Також він є особою з інвалідністю 2 групи, інвалідність внаслідок війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 25.06.2025 року та посвідченням особи з інвалідністю серії НОМЕР_4 від 04.06.2025 року.

Поранення він отримав 12.08.2023 року в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області, внаслідок мінометного обстрілу, попередній діагноз: забій поперекового відділу хребта, що підтверджується копією первинної медичної картки № 132 від 12.08.2023 року. Дана травма, згідно з довідкою про обставини травми № 1527 від 24.10.2023 року, пов`язана із захистом Батьківщини в районі виконання бойового завдання, внаслідок мінометного обстрілу з боку противника.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 246 від 28.11.2023 року йому встановили наступний діагноз: «...Стан після оперативного лікування: (30.10.2023) декомпресія нервових корінців L4-L5 хребців, стабілізуючий транспедикулярний металоспондилодез L4-L5, 4 гвинта 5,5*45 (Medtronik Sextant), внаслідок кили L5-S1 міжхребцевого диску з абсолютним стенозом хребтового каналу, внаслідок забою поперекового відділу хребта під час мінометного обстрілу з боку противника (12.08.2023). Спондилоартроз фесеткових суглобів І-ІІ ст. Антеспондилолістез тіла L5 хребця ІІ ст. Помірний парез розгиначів правої стопи, помірний больовий синдром з порушенням стато-динамічноїфункціїхребта...».

Довідкою військово-лікарської комісії № 50 від 04.01.2024 року та довідкою військово-лікарської комісії № 812/д від 26.02.2024 року йому було продовжено термін реабілітації та відповідно звільнено від виконання службових обов`язків. Згідно з свідоцтвом про хворобу № 812 від 03.04.2024 року травма була класифікована як тяжка.

Висновком про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) № 617 від 30.04.2024 року йому було призначено допоміжний засіб реабілітації: милиці ліктьові 12 03 03.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА № 008397 від 30.04.2024 року ступінь втрати його професійної працездатності становить 60 (шістдесят) відсотків. Висновок про умови та характер праці: «...протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, вимушена поза тіла.».

На підставі Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 4252 від 17.05.2024 року було надано дозвіл на отримання статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 140/25/786/ВТ від 02.06.2025 року: «... п.5 група інвалідності - друга (ІІ)...». Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю Номер витягу: 140/25/786/І: «...п.5.1.2. Здатність до пересування: виражений ступінь обмеження... п.5.1.7. Здатність до трудової діяльності: виражений ступінь обмеження... п.5.4.1.1. Потреба в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров`я: Так... п. 5.4.1.3. Потреба в санаторно-курортному лікуванні: Так... п.5.4.4.3. Загальні обмеження в професійній діяльності, що можуть значно вплинути на погіршення здоров 'я: Так...»

Таким чином через втрату працездатності в розмірі 60 % внаслідок отриманої травми він несе постійні матеріальні витрати на своє лікування та реабілітацію, починаючи з 12.05.2023 року по сьогоднішній день, адже повне відновлення здоров`я та працездатності неможливе.

Крім того, він від другого шлюбу з ОСОБА_4 має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яку згідно з рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області по справі № 398/102/20 від 18.02.2021 року, зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісяця, для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 15.01.2020 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, у нього відбулась зміна матеріального стану (погіршення здоров`я), відповідно з яким він не має змоги платити аліменти в тому розмірі, який визначено рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда області від 15.08.2016 року по справі № 405/4649/16-ц про розірвання шлюбу та стягнення аліментів та відбулась зміна стану здоров`я, тому в зв`язку з цим він не має можливості сплачувати 1/4 частку від його доходів, оскільки він наразі проходить лікування та потребує постійної дороговартісної реабілітації та санітарне- курортне лікування, також, окрім цього, сплачує аліменти на свою дитину від попереднього шлюбу.

З огляду на викладене, вважає за необхідне звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, оскільки поточний фінансовий стан не дозволяє виконувати аліментні зобов`язання в попередньо встановленому розмірі без шкоди для власного існування та виконання інших сімейних обов`язків іпосилаючись на норми діючого законодавства, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 20.03.2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

06.05.2026 року представником відповідача подано відзив на позов, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову позивача посилаючись на викладені у відзиві обставини.

15.07.2026 року представником позивача подана заява про зміну предсета позову, в кій він просить зменшити розмір стягнення аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2016 року (справа № 405/4649/16-ц) на користь відповідача утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття та звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 2/405/824/16, виданим 01.12.2017 року Ленінським районним судом м. Кіровограда (справа № 405/4649/16-ц) від 15.08.2016 року, за рішенням суду про стягнення аліментів на користь відповідача на утримання малолітньої доньки у розмірі 425 906 (чотириста двадцять п`ять тисяч дев`ятсот шість) гривен 00 копійок та розглядати справи у його відсутності та відсутності позивача.

15.07.2026 року представником позивача суду надані додаткові пояснення в яких вона просить відмовити в задоволенні позову позивача та розглядати справи без присутності відповідача та її представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.11.2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_6 було укладено шлюб, який зареєстровано Кіровським ВДРАЦС Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 997. Від шлюбу вони мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/4649/16-ц від 15.08.2016 року.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/4649/16-ц від 15.08.2016 року позивач зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.06.2016 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 » у зв`язку з укладенням шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Позивач від другого шлюбу з ОСОБА_4 має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яку згідно з рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області по справі № 398/102/20 від 18.02.2021 року, зобов`язаний сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісяця, для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 15.01.2020 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказані обставини не оспорюються сторонами по справі.

Також судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_1 від 30.09.2005 року та посвідченням серія НОМЕР_2 від 22.01.2024 року. Також він є особою з інвалідністю 2 групи, інвалідність внаслідок війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 25.06.2025 року та посвідченням особи з інвалідністю серії НОМЕР_4 від 04.06.2025 року. Поранення він отримав 12.08.2023 року в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області, внаслідок мінометного обстрілу, попередній діагноз: забій поперекового відділу хребта, що підтверджується копією первинної медичної картки № 132 від 12.08.2023 року.

Згідно з вимогами ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.

Вказаною статтею передбачена можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Спосіб стягнення аліментів та розмір стягуваних аліментів не є тотожними поняттями. Оскільки перше означає певний прийом стягнення аліментів (у частці від заробітку (доходу) платника аліментів або у твердій грошовій сумі), а другий певну величину, яка перебуває у залежності, зокрема, від способу стягнення аліментів (частину від цілого заробітку (доходу) платника або визначену сталу грошову суму не залежно від заробітку (доходу) платника).

Судом відмічається, щофакт існування рішення суду від 15.08.2016 року, яким встановлено обов`язок позивача сплачувати аліменти, свідчить про тривалий та безумовний характер такого обов`язку, посилання позивача на зміну сімейного стану у зв`язку з народженням іншої дитини не може бути безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Обов`язок батька щодо утримання дитини є рівним та однаковим щодо кожної дитини і не залежить від кількості дітей, їх черговості народження чи сімейного статусу батька. Наявність інших дітей не звільняє особу від виконання раніше встановлених обов`язків та не може бути підставою для їх обмеження. Батьківство передбачає однаковий рівень відповідальності перед усіма дітьми, а тому добровільне набуття нових сімейних обов`язків не може ставитися в основу зменшення обсягу прав та гарантій однієї дитини на користь іншої.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він є військово службовцем та має поранення, пов`язане з проходженням військової служби.

Факт перебування позивача у статусі військовослужбовця свідчить про потенційну можливість отримання грошового забезпечення та інших передбачених законодавством виплат. Водночас встановлення інвалідності ІІ групи не означає повної втрати працездатності та не виключає можливості проходження служби (з урахуванням обмежень) або отримання інших видів доходу.

Позивач одночасно посилається на обставини, які за своєю природою не підтверджують його неспроможність виконувати аліментні зобов`язання, а лише характеризують його правовий статус і ним не надано жодних належних та допустимих доказів щодо: припинення проходження служби, відсутності грошового забезпечення або відсутності будь-яких інших доходів.

Наведені позивачем доводи не підтверджують наявності обставин, які б об`єктивно унеможливлювали виконання ним обов`язку щодо утримання дитини. Встановлення інвалідності ІІ групи та визначення ступеня втрати професійної працездатності у розмірі 60% не означає повної втрати працездатності та не виключає можливості отримання доходів.

Посилання позивача на необхідність проходження лікування та реабілітації також не підтверджені доказами фактичних витрат, їх розміру та регулярності, що унеможливлює оцінку їх реального впливу на його матеріальний стан.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям безоплатне медичне забезпечення, включаючи лікування та реабілітацію. Законодавством України передбачено, що військовослужбовці, які отримали поранення, а також особи з інвалідністю внаслідок війни, мають право на грошове забезпечення, пенсійні виплати та інші види соціального забезпечення.

Суд зазначає, що сам по собі факт необхідності лікування не свідчить про наявність значних власних витрат позивача, а статус військовослужбовця та особи з інвалідністю не виключає отримання доходів, а навпаки передбачає відповідні державні виплати.

Також позивач посилається на наявність у нього іншої малолітньої дитини та обов`язок сплачувати аліменти на її утримання як на підставу для зменшення розміру аліментів у даній справі.

Зазначені обставини не можуть бути підставою для обмеження прав дитини, на користь якої вже встановлено аліментні зобов`язання за рішенням суду від 15.08.2016 року. Обов`язок позивача щодо утримання дитини відповідача виник значно раніше, ніж обов`язок щодо утримання іншої дитини. Наявність кількох дітей не змінює обсягу обов`язку батька щодо кожної з них, а лише покладає на нього обов`язок належним чином виконувати свої зобов`язання перед усіма дітьми одночасно.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою вказаної статті доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд приходить до висновку, що позивач обмежується наведенням медичних обставин, однак не доводить причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я та неможливістю виконання аліментних зобов`язань, позивачем не доведено, що саме наявність іншого аліментного зобов`язання об`єктивно унеможливлює виконання ним обов`язку щодо утримання дитини відповідача. Посилання позивача на погіршення стану здоров`я та необхідність проходження лікування також не підтверджені належними доказами їх впливу на його матеріальний стан та не спростовують обов`язку належного утримання дитини.

Нормами ст. 197 СК України визначено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Позивач просить суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментам.

З даного приводу судом відмічається наступне.

Згідно з наданою довідкою-розрахунком органу державної виконавчої служби, заборгованість позивача зі сплати аліментів є значною та формувалась протягом тривалого періоду часу, а саме станом на 31.12.2022 року заборгованість вже існувала та становила 57 456 грн.; станом на 31.12.2023 року вона збільшилась та склала 123 120 грн.; протягом 2024-2025 років заборгованість продовжувала накопичуватися.

Суд приходить до висновку, що заборгованість позивача виникла не одномоментно, а є наслідком систематичного невиконання позивачем свого обов`язку щодо утримання дитини.

Водночас позивач пов`язує необхідність звільнення від заборгованості зі станом здоров`я, однак з наданих ним же документів вбачається, що поранення було отримано лише у серпні 2023 року.

Отже, значна частина заборгованості виникла до моменту отримання поранення, що повністю спростовує доводи позивача про неможливість виконання ним аліментних зобов`язань саме з цієї причини і навіть після отримання поранення позивач не довів, що був позбавлений можливості сплачувати аліменти, а також не надав жодних доказів вжиття заходів для хоча б часткового погашення заборгованості.

Позивач мав реальну та безперешкодну можливість самостійно виконувати аліментні зобов`язання, зокрема: шляхом добровільного перерахування коштів безпосередньо на рахунок відповідача; шляхом сплати аліментів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби; шляхом звернення до фінансового органу (військової частини) за місцем проходження служби із заявою про утримання аліментів із грошового забезпечення.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів того, що він вживав заходів для добровільного виконання рішення суду; звертався до відповідних органів із метою організації утримання аліментів; здійснював будь-які регулярні або навіть часткові платежі у період накопичення заборгованості.

Таким чином, позивачем та його представником не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану.

У відповідності до ст. вимог ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, який стягується на дитину не може бути менший ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а статтями 11, 12 вказаного Закону передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей. Якщо платник аліментів не має доходу взагалі, розмір аліментів обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Визначений розмір аліментів в судовому рішенні Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.08.2016 року на утримання доньки ОСОБА_8 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального стану позивача, суперечитиме інтересам дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, її вік; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, відсутність інших виконавчих документів в яких платником є позивач, тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи те, що позивач має особою з інвалідністю ІІ групи і звільнений від сплати судового збору, суд відносить судові витрати по справі за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 15.07.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , прож. АДРЕСА_2 .

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко