Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №404/8218/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/8218/26

Номер провадження 1-кп/404/330/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №62025050010035389 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Знам`янки Кіровоградської області, громадянина України, українця, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-30 червня 2025 року вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 , обвинувачується в тому, що він 21 жовтня 2022 року, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу на посаді посаді навідника 1 кулеметного відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_2 , та перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, ухилявся від проходження військової служби до 23 травня 2026 року коли його було затримано біля будинку АДРЕСА_3 .

Вказаними діями ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 10 жовтня 2025 року, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу та будучи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «старший солдат», діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 , та перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, до 23 травня 2026 року ухилявся від проходження військової служби, що не пов`язано з виконанням його обов`язків військової служби.

Вказаними діями ОСОБА_3 самовільно залишив місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Підтвердив, що самовільно залишав місця проходження військової служби у зазначені в обвинувальному акті час і місцях, дозволу командування на залишення служби не отримував, поважних причин для відсутності не мав, до виконання обов`язків військової служби не повертався до моменту затримання 23 травня 2026 року. У вчиненому розкаявся та просив суворо його не карати.

Після роз`яснення суті обвинувачення ОСОБА_3 зазначив, що правильно розуміє його зміст, не оспорює фактичних обставин кримінального провадження, а його позиція є добровільною та не зумовлена будь-яким примусом.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що інші учасники, також не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.5 ст.407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинив умисні закінчені тяжкі злочини.

Як особа ОСОБА_3 не одружений, на обліку в закладі з надання наркологічної допомоги не перебуває, осудний, не працює, раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку.

До визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить повне визнання провини.

До визначених ч.1 ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, суд відносить рецидив кримінальних правопорушень.

Крім того, при призначенні покарання суд враховую практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вчинив умисні тяжкі закінчені злочини в період іспитового строку, не одружений, не працює, суд вважає, що досягнення мети виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливе лише за умови призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.5 ст.407 КК України та підстав до застосування положень ст.ст.69, 75 КК України не вбачає.

Оскільки інкриміновані ОСОБА_3 діяння вчинялися після постановлення вироку Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2025 року та в період іспитового строку, остаточне покарання належить визначити за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Зважаючи на встановлені обставини, дані про особу обвинуваченого та міру покарання, яку призначає суд, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що запобігання їм неможливе шляхом застосування іншого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, а тому до набрання вироком законної сили залишає запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 23.05.2026 року.

Запобіжним заходом ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

На вирок може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м.Кропивницького.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя ОСОБА_1