Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №346/4447/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4447/25

Провадження № 2/346/317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та та його представниці ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав якою просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислі позиції учасників у справі.

Аргументи позивача. Згідно з рішенням суду, сина залишено на проживання з матір`ю – ОСОБА_6 . Аліменти на утримання їх сина відповідач не сплачує. Дитина зареєстрована з мамою. Останній раз батько був у дитини на 1 рік від дня народження (2013 року) з того часу батько не з`являється і не цікавиться життям дитини. А тому відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та не підтримує жодного контакту з дитиною, не бере участь у його вихованні, не телефонує, не приїздить, не цікавиться здоров`ям і потребами дитини. У зв`язку із чим відповідача слід позбавити батьківських прав щодо дитини. З батьком, дитини взагалі не хоче контактувати, а татом називає вітчима.

Аргументи відповідача. Після розірвання шлюбу він приїжджав на день народження, як батько та намагався брати участь у вихованні сина, щомісячно сплачував аліменти, але кожного разу позивач влаштовувала конфлікт, або робила так щоб він сина не побачив. Коли позивач вийшла заміж, її чоловік ОСОБА_7 неодноразово в нетверезому стані приїжджав до нього додому погрожуючи побиттям, якщо він буде намагатись бачитись з сином ОСОБА_5 . До 5 років він бачився з сином, принаймі намагався, результатом чого завжди був конфлікт і скандали з боку позивача. 02 жовтня 2025 року на день народження його сина він приїхав за місцем його проживання щоб привітати його з днем народження і спробувати хоча б мінімально налагодити контакт, однак з житлового будинку вибігла позивач і почала кричати чому він сюди прийшов. Вказує, що з 19 вересня 2014 року він сплачує аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання їх сина, заборгованості немає. Крім того, щодо участі у вихованні то позивач спочатку сама створила всі умови, що він не брав участі у вихованні, через власну неприязнь до нього не усвідомлювала значення батька у вихованні дитини, а щодо утримання то аліменти сплачує з моменту винесення рішення про стягнення аліментів.

У судовому засіданні, категорично заперечив щодо позбавлення його батьківських прав. Зазначив, що припустився помилки, у відсутності контактів з дитиною, що визнає, слід було одразу вирішувати все через суд, але не думав, що все дійде так далеко.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, якщо змінити поведінку баткьів неможливо, а він вже змінив свою поведінку і добивається через суд встановлення способів і контактів з дитиною.

Позиція органу опіки та піклування. Підтримали необхідність позбавлення відповідача батьківських прав. І хоча у вересні 2025 року відповідач звернувся до ОПП із заявою про визначення його участі у спілкуванні з дитиною та її вихованні, йому було відмовлено, оскільки у суді вже розглядалась справа про позбавлення батьківських прав. Дитина проживає з матір`ю та вітчимом, а з батьком не має жоних спогадів, контактів чи емоційного зв`язку; ніколи з ним не спілкувався жодним способом і в майбутньому цього не бажає, своїм батьком вважає вітчима. Умови проживання батька є задовільними, а умови проживання дитини з матір`ю є належними. Батько тривалий час не звертався ні до ОПП, ні до суду. Отже, він тривало, свідомо та систематично не виконує батьківських обов`язків і тому доцільно позбавити його батьківських прав.

Позиція дитини. Батька ніколи не бачив, ніколи з ним не говорив, чому його рідний батько не живе з ними пояснити не зміг; бажаю позбавити його батьківських прав, оскільки має свою сім`ю, в якій його тато - вітчим; з біологічним батьком контактувати не хоче, бо того не було 13 років.

Істотні процесуальні дії у справі.

1. Суд допитав двох свідків, які дали суду наступні покази:

ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; с. Лісний Хлібичин, Коломийського району Івано-Франківської області; працює заступником директора, є батьком позивачки): відповідач є його колишнім зятем, вони 3 місяці проживали разом і він покинув доньку 21 річну та дитину. З того часу відповідач пропав, але він жив у с. Черемхів, у нього було авто і він міг приїхати. На 1 рік дитини приніс гроші та іграшку, довго він не сидів та пішов. Коли дитині було приблизно 3 роки відповідач зупинився біля зупинки і підвіз його додому. А дитина питала де тато, на що він казав, що обіцяв приїхати. Він замінив батька, возив у садок та забирав, на святах відповідача не було. З 5 років дитина жила з його донькою вже окремо.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; с. Лісний Хлібичин Коломийського району Івано-Франківської області; продавець): відповідача на день народження дитини в 1 рік вони його не кликали, але він чомусь приїхав. Щодо розірвання шлюбу, вона дитині нічого не пояснювала, оскільки вона не питала.

2. Під час розгляду справи по суті, суд приймав від сторін письмові докази, які є у справі.

Оцінка суду щодо фактичних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого вказані: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.16 - свідоцтво про народження).

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано. Неповнолітню дитину, залишено проживати з ОСОБА_6 , з якою він живе і на даний час (а.с. 18,17,14).

Також рішенням вищевказаного суду від 19 вересня 2014 року вирішено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 на утримання малолітнього ОСОБА_5 , аліменти в розмірі 500 гривень щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. Стягнення вирішено проводити з 09 вересня 2014 року (а.с. 19).

Відповідно до свідоцтва про шлюб, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 одружились у зв`язку із чим ОСОБА_9 змінила своє прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » (а.с. 15).

Відповідно до довідки № 3 виданої ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в селі Лісний Хлібичин, він дійсно перебуває на диспансерному обліку в АЗПСМ с. Лісний Хлібичин з приводу захворювання і мати є єдиною особою, яка звертається у амбулаторію за медичною допомогою з приводу захворювань дитини (а.с.20).

Відповідно до психологічної характеристики, сім`я ОСОБА_12 відвідує батьківські збори, ОСОБА_12 комфортно у родині психологічно, емоційно стійкий, у класі належить до числа лідерів (а.с.21).

Відповідно до довідки Ліснохлібичинського ліцею Отинійської селищної ради встановлено, що ОСОБА_1 цікавиться навчанням сина, ретельно відвідує батьківські збори, комуні кує з класним керівником і вчителями. З мамою у ОСОБА_12 налагоджений добрий емоційний контакт. За час навчання батько ОСОБА_3 на батьківські збори не з`являвся, навчанням дитини жодного разу не цікавився (а.с.22).

Актом обстеження житлово-побутових умов та сімейних обставин громадянки ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_5 встановлено, що останні проживають в АДРЕСА_1 . Умови проживання дитини задовільні (а.с.23).

Також суду надані заяви ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , в яких вони зазначали, що ОСОБА_3 жодного разу не з`являвся до їх дитини ОСОБА_5 , не бере участі у його навчанні і жодних виховних заходах, має другу сім`ю і не цікавиться життям дитини (а.с.24,28,32,36).

Також судом встановлено, що 11.08.2025 ОСОБА_16 , дитині, було надано психологічну характеристику його психоемоційного стану та сімейних відносин за якою: ОСОБА_12 сприймає вітчима, як повноцінну батьківську фігуру, у них теплі та довірливі стосунки. З біологічним батьком, ОСОБА_12 повідомив, що будь-яких контактів не мав і має бажання змінити прізвище на прізвище вітчима. ОСОБА_12 не бажає зустрічатись із біологічним батьком та не включає його до образу своєї значущої родини (а.с.39-44).

Відповідно до довідки встановлено, що у ОСОБА_3 заборгованості по виконавчому листі № 346/4928 станом на 11.06.2024 року відсутня. 11.06.2024 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану (за письмовою заявою стягувача) на підставі п.1 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 66). Також судом встановлено, що відповідач і надалі продовжував сплачувати аліменти у добровільно (а.с. 69-72).

Службою у справах дітей Отинійсіької селищної ради надано відповідь, відповідно до якої було розглянуто заяву від 12.09.2025 року № К-54, щодо визначення часу та місця зустрічі з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повідомляють, що на даний час розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав з урахуванням інтересів дитини. У зв`язку із чим вирішення питання щодо визначення місця та часу зустрічей з дитиною ОСОБА_5 до завершення розгляду справи про позбавлення батьківських прав у судовому порядку вважається передчасним та не доцільним. (а.с.68)

Висновком органу опіки та піклування Отинійської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав встановлено, що згідно з протоколом бесіди з дитиною від 05.09.2025 року, проведеної за участі спеціалістів служби у справах дітей та психолога, малолітній ОСОБА_12 продемонстрував чітку, усвідомлену та послідовну позицію. Дитина повідомила, що не знає свого батька, не має з ним жодних спогадів, контактів чи емоційного зв`язку, не спілкувалась з ним ані особисто, ані телефоном, та категорично не бажає спілкуватись з ним у майбутньому. У зв`язку із чим орган опіки та піклування вважає, за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_5 (а.с.140-142).

Актом, складеним ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтверджується, що 02.10.2025 ОСОБА_3 приїхав до свого сина привітати з днем народження, однак ОСОБА_1 його не впустила у двір (а.с.67).

Разом з цим судом встановлено, що ОСОБА_3 одружений на ОСОБА_19 та має ще двох малолітніх дітей: ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (а.с.73-75).

Оцінка суду щодо позовних вимог по суті.

Відповідно до положень частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

При цьому, виходячи з положень частини першої статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року), батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

А з огляду на положеннями пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи охорони дитинства і виховання визначаються виключно законами України.

Зокрема, статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи і основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

При цьому, статтею 12 цього ж закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток і навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, праву дитини на належне батьківське піклування та виховання кореспондує певне коло обов`язків, невиконання яких свідчить про порушення вказаного права дитини, за що батьки можуть нести відповідальність встановлену законом.

В силу положень частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, мірою відповідальності для батьків може бути позбавлення їх батьківських прав, на підставі рішення суду, за наявності будь-якої підстави, що передбачена пунктами 1-6 частини 1 статті 164 цього кодексу.

Виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, на які посилається позивач для задоволення свого позову, підставою для позбавлення батьківських прав, є ухилення батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

А тут суд враховує, що основні обов`язки, які беззаперечно входять до кола обов`язків з виховання дитини, як складової частини батьківського піклування, передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України та статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ. Зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Разом з цим суд враховує, що відповідно до пунктів 15 та 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У цій справі суд констатує, що ОСОБА_3 повідомив, що має бажання спілкуватись і брати участь у вихованні дитини. Останній просив не позбавляти його батьківських прав, оскільки він любить свою дитину і намагається визначити способи участі у її вихованні та спілкуванні, що також підтверджується документами які наявні в матеріалах справи. Разом з цим суд враховує також, що заборгованості у ОСОБА_3 по аліментах немає.

Суд згідний з позивачкою у тому, що ОСОБА_3 не виконував батьківські обов`язки повною мірою, однак говорити про наявність невідворотності, аби позбавити його через це батьківських прав підстав не має.

Що не враховано органом опіки та піклування, як і не враховано наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Тому суд використовує рішення Європейського суду з прав людини (справа «Савіни проти України») від 18 грудня 2008 року в якому цей суд зазначив, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000 -IX). Також, суд враховує рішення цього ж суду від 07 грудня 2006 року ("Хант" проти України, п.58), в якому було звернуто увагу на те, що факт оскарження заявником заяви про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до сина, що повинно враховуватись.

І суд відзначає, що встановлені ним обставини прямо вказують на те, що відповідач дійсно змінив своє ставлення до дитини, і до виконання ним своїх батьківських обов`язків та дійсно бажає відновити виконання своїх батьківських обов`язків, про що майже одразу прямо і недвозначно заявив у судовому засіданні, і бореться в суді за право відновити контакт із сином. Який він втратив з власної недбалої поведінки.

Однак, відповідач визнав що допустив бездіяльність, суд побачив і його словах та поведінці щирість. Дійсно, йому буде важко відновити контакт із сином, для чого буде потрібен істотний час, однак це не є неможливим. Докази того, що відповідач становить загрозу для життя чи здоров`я дитини відсутні.

І все це, залишилось поза увагою органу опіки та піклування, і тому з наведених підстав і мотивів суд не згідний, як із висновком органу опіки та піклування, так і з позицією матері.

Разом з цим, суд враховує і думку самої дитини, яка не бажає контактувати з батьком. Але відзначає, що з огляду на вік і стать дитини (хлопчик 13 років), необхідність у збереженні її прямого юридичного зв`язку і відновлення фактичного постійного контакту із біологічним батьком, є надзвичайно важливим, чого у 13 років будь-яка дитина у тому числі й ОСОБА_12 , ще до кінця не усвідомлює. Як тієї ролі, яку вже відіграв його батько і матір, оскільки саме вони дали йому життя, і саме їм обом він завдячує цьому. Дійсно, не відповідач став опорою ОСОБА_12 під час його зростання, і у його житті як батько він з`явився тільки зараз, однак саме в цьому віці це дуже необхідно, і повернення відповідача у життя сина, безперечно буде сприяти найкращим інтересам ОСОБА_12 , але не одразу, а поступово.

Будь-які виключно обставини, які б реально існували на цей момент і свідчили би на користь необхідності виключення юридичного і фактичного зв`язку відповідача із сином, позивачем не доведено.

У зв`язку із чим, позов не підлягає задоволенню повністю.

Щодо виготовлення повного тексту.

Повний текст рішення мав би бути виготовлений 09 липня 2026 року. Однак, через питання, пов`язані із проходженням суддею публічної служби, які суддя не міг передбачити заздалегіть та необхідність використання відпустки для їх розв`язання, повний текст цього рішення виготовлено 22.07.2026.

Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,206,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про позбавлення ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) батьківських прав щодо сина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Суддя: Коваленко Д. С.