Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №201/6025/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/6025/26

Провадження № 2 /201/4366/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить розірвати укладений між ними шлюб, залишивши малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом з ним, та визначити його як з особу, що самостійно її виховує та утримує.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 30 квітня 2013 між сторонами було укладено шлюб, який був зареєстрований Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, про що зроблений актовий запис №164. Від цього шлюбу сторони мають спільну дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставами для розірвання шлюбу позивач зазначив відсутність спільних інтересів з відповідачкою, наявність різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння та поваги. З відповідачкою спільного господарства вони близько року не ведуть, шлюбно-сімейні стосунки не підтримують, мають окремий бюджет. Вихованням дитини, її утриманням, організацією медичної допомоги, у тому числі її поточним лікуванням в більшій мірі здійснює саме батько - позивач. Відповідачка займається своїми справами, зустрічається з дитиною лише на вихідних. Належного виховання Відповідачка не надає, мінімально приймає участь у її утриманні та розвитку.Фактичне утримання дитини здійснює позивач: купує їжу, одяг, сплачує за лікування, відвідування нею секцій з танців, курсів іноземної мови та інших кружків, а також додаткових занять з математики. Дитина багато їздить по території України з метою прийняття участі у концертних виступах. Витрати на відповідні поїздки та організацію їх проведення також здійснюються позивачем. У відповідачки не має часу на виховання дитини та належного утримання у зв`язку із низьким фінансовим доходом. Крім того відповідачка постійно їздить за кордон для додаткового заробітку.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. До суду подані заяви про розгляд справи за їх відсутності.

При цьому позивач надіслав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка надіслала до суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі, підтвердила обставини, наведені у позові, та не заперечував проти розірвання шлюбу, та не заперечувала щодо залишенням дитини проживати разом з батьком.

Представник третьої особи орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що, 30 квітня 2013 було укладено шлюб, який був зареєстрований Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, про що зроблений актовий запис №164, в якому у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Підставами для розірвання шлюбу сторони зазначають відсутність спільних інтересів між ними, наявність різних поглядів на життя, відсутність взаєморозуміння та поваги, спільного господарства вони тривалий час вони не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують. Дитина проживає з позивачем, який самостійно її утримує та виховує, спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній.

Перебування сторін у шлюбі та наявність у них спільної дитини підтверджується наданими сторонами доказами: копією Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 30 квітня 2013 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, про що зроблений актовий запис №164; копією Свідоцтва про народження доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої зазначені сторони по справі, та про факт народження дитини Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, 15 квітня 2013 року складено відповідний актовий запис за №1039.

Відповідно до наданих документів Позивач на теперішній час зареєстрований та проживає за адресою; АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта, доданою до позовної заяви.

Водночас, з документів, наданих відповідачкою випливає, що вона на теперішній час мешкає окремо. З її заяви щодо розгляду справи у її відсутність та визнання позовних вимог випливає, що наразі вона не має можливості приймати участь в утриманні та вихованні своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки стабільних доходів не має, періодично виїжджає за кордон для додаткових заробітків, при цьому зазначає, що до Позивача, як до батька, у неї претензій немає.

Позивач не судимий, має власне майно, яке розташоване за адресою місце реєстрації: АДРЕСА_1 . Вказана квартира має загальну площу 67.4 кв.м. (житлова площа 17.0 кв.м.). При цьому, вказана квартира розташована у Соборному районі м. Дніпра. З 2019 року позивач є самозайнятою особою, яка здійснює самостійну діяльність в області права, та має стабільний не малий дохід, що дає йому можливість працювати віддалено та утримувати дитину на належному рівні.

Отже, виходячи з викладеного, суд доходить до висновку, що сторони не бажають продовжувати шлюбні відносини, відповідач не заперечує проти задоволення позову та фактично не має заперечень, що після розірвання шлюбу їх неповнолітня донька залишиться проживати з батьком, оскільки вона не має можливості її утримувати та виховувати через зазначені обставини.

Надаючи оцінку доводам сторін та встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, що ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя (ст. 110 СК України).

Добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Тому, беручи до уваги фактичні взаємовідносини сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам.

Разом з тим, з наданих суду відомостей не вбачається спору між сторонами про місце проживання їх спільної дитини, через те, що донька на час розгляду справи вже тривалий час проживає з батьком, який самостійно виховує та утримує її, такі умови вже існували на час звернення до суду з позовом.

Відтак, щодо залишення проживання дитини з батьком, суд з`ясував, що у даному випадку, спір між сторонами з приводу місця проживання дитини після розірвання шлюбу відсутній, а тому суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом з батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу, як це підтверджується судовою практикою.

Так, у Постанові від 15.01.2020 р. у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19), Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Найпростішим варіантом визначення питання місця проживання дитини є досягнення домовленостей між батьком та матір`ю про місце її проживання.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, та лише якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст.33 Конституції України. Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована Постановою ВР України від 27.02.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Тому, враховуючи всі обставини у сукупності, з огляду на визначений Декларацією прав дитини принцип, діючи винятково в інтересах дитини, беручи до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, суд може залишити проживати дитину за місцем її теперішнього проживання разом з батьком, що буде відповідати її інтересам та вимогам закону.

Враховуючи те, що дитина після припинення фактичних сімейних стосунків залишилась проживати разом з батьком, який самостійно її утримує, опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається її вихованням та зміг створити належні умови проживання дитини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача у заявлений ним спосіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 110, 112, 160, 161 СК України, ст.ст.2, 5, 10 - 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа - орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини- задовольнити.

Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 30.04.2013 року Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, про що в книзі реєстрації актів про одруження вчинено запис за №164 – розірвати.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 3 є особою, яка самостійно виховує та утримує дитину віком до 18 років – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 1331,20 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев