Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №208/627/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1556/26 Справа № 208/627/26 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Романюк А.С. на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область; комерційний директор ТОВ «Абонент ХХІ», депутат, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

за участі:

представника особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності Романюк А.С.,

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

прокурора Панібрата В.Ю.

В С Т А Н О В И ЛА:

Оскарженою постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850,00 гривень та стягнуто судовий збір.

Згідно із обставинами, встановленими місцевим судом, ОСОБА_1 , будучи депутатом Кам`янської районної ради, в порушення ч. 1 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, а саме – 30.07.2025 о 14 год. 14 хв., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи депутатом Кам`янської районної ради, в порушення ч. 1 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, а саме – 30.07.2025 о 14 год. 26 хв., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

В апеляційній скарзі адвокат Романюк А.О. просить скасувати оскаржену постанову та закрити провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги по суті мотивує відсутністю у ОСОБА_1 умислу на несвоєчасне подання декларації.

Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги порушення, зазначені у протоколі, у зв`язку з якими суд не мав права брати до уваги їх як допустимі докази по справі, а саме посилання у протоколі на невірне місце вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначає, що у справі відсутні висновок та повідомлення НАЗК, що вказує на відсутність в УСР повноважень щодо складання протоколу, а також відсутнє звернення уповноваженого суб`єкта — КМР щодо несвоєчасного подання декларації та попередження від НАЗК суб`єкту декларування.

Вказує, що судом невірно визначено дату виявлення правопорушення як момент складання протоколу про адміністративне правопорушення — 08.01.2026, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації вже виявленого правопорушення. Так, відповідний запит до КМР щодо можливого порушення вимог фінансового контролю було направлено Кам`янською окружною прокуратурою ще 24.09.2025 та у ньому ОСОБА_1 було запропоновано з`явитися для надання пояснень щодо з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у виді несвоєчасного, без поважних причин, подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 та 2024 роки. Також відсутні відомості про неможливість доступу сторони обвинувачення до відкритого Реєстру декларацій починаючи з 30.07.2025.

Відтак вважає, що станом на час винесення оскарженої постанови збіг строк накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП.

Одночасно посилається на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність у прокурора повноважень щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки такі повноваження прямо передбачені п. 11 ст. 255 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши ОСОБА_1 та захисника - адвоката Романюк А.С., які підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі; прокурора Панібрата В.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін; вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Так, згідно із ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисним, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що інкримінована ОСОБА_1 , передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як було встановлено судом першої інстанції та не оспорюється в апеляційній скарзі, ОСОБА_2 згідно рішення Кам`янської районної ради 8 скликання від 08.12.2020 № 01-01/VIII був обраний депутатом Кам`янської районної ради, а відтак у період 2023 та 2024 років відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» мав статус суб?єкта, на якого поширюється дія вказаного закону.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ'" пункту 2 частини першої статті 3 цього закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, Законом України «Про захист інтересів суб?єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 3 березня 2022 року № 2115-1X було призупинено компанію декларування в Україні.

12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України № 3384-1X, яким відновлено декларування та функції НАЗК. Так згідно п. 2 розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону - особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб?єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Таким чином, ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік — у період з 01 січня до 31 березня 2024 року включно, за 2024 рік — у період з 01 січня до 00:00 годин 01 квітня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в порушення вищезазначених вимог закону несвоєчасно, без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік — о 14:14 годин 30.07.2025, за 2024 рік — о 14:26 годин 30.07.2025, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Аналізуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у виді несвоєчасного подання без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік та 2024 рік, та критично оцінює доводи сторони захисту про відсутність в діях останнього складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Так, посилання апелянта на відсутність в ОСОБА_1 умислу на несвоєчасне подання декларацій є безпідставними з огляду на наступне.

З об`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави.

З суб`єктивної сторони вказане діяння характеризується наявністю прямого чи непрямого умислу, та відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації.

Зважаючи на обізнаність ОСОБА_1 про наявність в нього обов`язку щорічного подання відповідних декларацій, наявність в нього непрямого умислу є доведеною поза розумним сумнівом.

Поряд із цим, матеріалами адміністративної справи не підтверджено, що причини несвоєчасного подання ОСОБА_1 відповідних декларацій були поважними, об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи, та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на невірне місце вчинення адміністративного правопорушення суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, що мають формальний характер, оскільки вирішальне значення для справи має сам факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік та 2024 рік, який матеріалами справи доведений поза розумним сумнівом. Що стосується конкретного місця, з якого останнім здійснювалося дистанційне підключення до електронних систем НАЗК та заповнення вказаних декларацій, то воно не має істотного значення для справи та оцінки його дій у контексті висунутого обвинувачення.

Апеляційні доводи щодо відсутності у справі висновку та повідомлення НАЗК, що вказує на відсутність в УСР повноважень щодо складання протоколу, а також відсутності звернення уповноваженого суб`єкта — КМР щодо несвоєчасного подання декларації та попередження від НАЗК суб`єкту декларування, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень КУпАП вказані обставини не є обов`язковими передумовами щодо здійснення уповноваженими співробітниками УСР в Дніпропетровській області ДСР Національної поліції України їх повноважень, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Посилання захисника на невірне визначення дати виявлення правопорушення як моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення — 08.01.2026, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації вже виявленого правопорушення, суд апеляційної інстанції відхиляє. Як грунтовно зазначив суд першої інстанції, саме по собі виявлення факту несвоєчасного подання суб`єктом декларування декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не вказує безумовно на наявність правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки може мати місце з різних причин, а є лише підставою для здійснення відповідної перевірки, за наслідками якої факт вказаного правопорушення може бути як підтверджений, такі не підтверджений.

За правилами ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Зважаючи на те, що відомості про встановлення факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, надійшли до УСР в Дніпропетровській області ДСР Національної поліції України від НАЗК 20.11.2025, і з цього моменту почалася перевірка відповідних відомостей уповноваженими особами органу поліції, при цьому оскаржену постанову було винесено 24.04.2026, суд апеляційної інстанції не може погодитись із апеляційними доводами захисника щодо збігу у цьому провадженні строку накладання адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Доводи апелянта про наявність у прокурора повноважень щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції вважає такими, що не обгрунтовують апеляційні вимоги, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений посадовою особою іншого суб`єкта - УСР в Дніпропетровській області ДСР Національної поліції України.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апеляційної скарги до уваги, оскільки вони полягають у власному тлумаченні апелянтом положень антикорупційного законодавства, із правильністю якого не можна погодитись.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення у виді штрафу відповідає санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та вимогам ст. 33, 35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню та даним особи, яка притягається до відповідальності.

Таким чином, під час апеляційного розгляду перевірені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, разом з поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, об`єктивно та повно підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, у межах апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Романюк А.С. на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року, - залишити без задоволення.

Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста