Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №204/5284/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1796/26 Справа № 204/5284/26 Суддя у 1-й інстанції - Безрук Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Чечелівського районного суду м. Дніпра від 15 травня 2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, до звільнення працюючої Державним виконавцем Другого Правобережного відділу ДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра, на даний працюючої помічником приватного виконавця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

за участі:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності в залі суду ОСОБА_1 ,

прокурора в залі суду Панібрата В.Ю.

В С Т А Н О В И ЛА:

Оскарженою постановою суду ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850,00 гривень та стягнуто судовий збір.

Згідно із обставинами, встановленими місцевим судом, ОСОБА_1 , припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування у зв`язку зі звільненням, будучи згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, а також відповідно до примітки статті 172-6 КУпАП, у порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, 26.11.2025, та без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (01.01.2025 24.09.2025), тобто з порушенням встановленого строку для подачі такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати (змінити) оскаржену постанову за ч. 1 ст.172-6 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 850, 00 грн.

Вимоги апеляційної скарги по суті мотивує тим, що судом першої інстанції не було враховані її сімейні обставини, через які вона не змогла вчасно подати декларацію, — психологічне домашнє насильство з боку колишньої дружини ОСОБА_2 , її батька ОСОБА_3 .

Крім того вказує, що її не було своєчасно повідомлено про дату, час та місце складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення від 23.04.2026, внаслідок чого вона не встигла отримати правову допомогу і не мала можливості ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Зазначає, що Південне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) повідомило НАЗК про факт неподання або несвоєчасного подання декларації листом від 11.11.2025, отриманим адресатом 18.11.2025, і з цього моменту належить обраховувати строк притягнення її до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши апелянта, яка підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі з викладених у ній підстав; прокурора Панібрата В.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін; вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.

Так, згідно із ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається умисним, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що інкримінована ОСОБА_1 , передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З суб`єктивної сторони вказане діяння характеризується наявністю прямого чи непрямого умислу, та відповідальність настає за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 з 12.04.2024 було призначено на посаду державного виконавця Чечелівського відділу ДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та наказом Південного міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 16.09.2025 № 5246-к її було звільнено з 24.09.2025 з посади державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Одеса).

У період державної служби ОСОБА_1 мала статус державного службовця категорії “В”, а отже відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб?єктом, на якого поширюється дія вказаного закону.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ'" пункту 2 частини першої статті 3 цього закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

У порушення вказаних вимог закону ОСОБА_1 подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, лише о 09:33 годин 26.11.2025, тобто із порушенням строку у 30 календарних днів з дня припинення нею відповідної діяльності, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Аналізуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у виді несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, яка припинила виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З об`єктивної сторони склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, реалізується у формі дії (несвоєчасне подання декларації). При цьому, характеризуючою ознакою вчинення особою такого проступку є саме відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави.

Поряд із цим, матеріалами адміністративної справи не підтверджено, що причини несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації за типом «декларації особи, яка припинила виконання функцій держави або місцевого самоврядування» були поважними, об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи, та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

У цій частині апелянт посилається на вчинення щодо неї домашнього насильства з боку колишньої дружини ОСОБА_2 , її батька ОСОБА_3 , втім не надає будь-якого підтвердження цих обставин та не вказує, як саме вони створили їй реальну перешкоду у своєчасному поданні відповідної декларації.

Щодо строку накладення адміністративного стягнення апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за правилами ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Як вбачається з фактичних обставин справи, несвоєчасне подання декларації ОСОБА_1 мало місце 26.11.2025, оскаржену постанову було винесено 15.05.2026, тобто до збігу шести місяців із вказаного дня, у зв`язку із чим апеляційні доводи у цій частині не обгрунтовують апеляційні вимоги.

Посилання апелянта на те, що її не було своєчасно повідомлено про дату, час та місце складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення від 23.04.2026, внаслідок чого вона не встигла отримати правову допомогу і не мала можливості ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не вказують на незаконність та/або необгрунтованість оскарженої постанови, оскільки не спростовують підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, на всьому протязі судового провадження в суді першої та апеляційної інстанції остання мала можливість скористатися всіма процесуальними правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема залучити захисника, ознайомитися з матеріалами справи, надати заперечення та будь-які докази на їх підтвердження тощо. Відтак обмеження права ОСОБА_1 на етапі складання протоколу про адміністративне правопорушення, якщо таке і мало місце, є повністю компенсованим у межах судового провадження.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідає вимогам ст. 33, 35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню та даним особи, яка притягається до відповідальності.

Таким чином, під час апеляційного розгляду перевірені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, разом з поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції, об`єктивно та повно підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, у межах апеляційного розгляду не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Чечелівського районного суду м. Дніпра від 15 травня 2026 року, - залишити без задоволення.

Постанову Чечелівського районного суду м. Дніпра від 15 травня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І. Корчиста