Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №631/585/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/585/26

провадження № 3/631/301/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця села Ордівка Нововодолазького району Харківської області, громадянина України (паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 16.08.2022 року органом 6313),

з реєстраційним номером картки платника податків НОМЕР_2 ,

який є військовослужбовцем за контрактом з 28.05.2026 року,

зареєстрований та проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

21.04.2026 року о 09 годині 45 хвилин ОСОБА_1 по вулиці Дачній в селі Щебетуни керував транспортним засобом – трактором марки «БУЛАТ Т 22», державний номерний знак відсутній, будучи позбавленим права керуванням транспортними засобами строком на 1 ріквідповідно до постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області № 629/5138/25, що набрала законної сили 08.08.2025 року, чим порушив пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України,затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), а тому вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правопорушник ОСОБА_1 до судді не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи сповіщався своєчасно та належним чином. При складанні протоколу про вчинене ним адміністративне правопорушення в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначив, що з протоколом згоден. Натомість надіслав клопотання, зареєстроване за вхідним № 4830/26-вх від 15.07.2026 року, з проханням відкласти розгляд справи до кінця військового стану у зв`язку із тим, що він знаходиться на службі в Збройних Силах України за контрактом, укладеним 28.05.2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року (заява № 28249/95), в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому частина 2 статті 38 вищевказаного нормативно-правового акту мовить про те, що по справам про адміністративне правопорушення підвідомчих судді, стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті, тобто за вчинення проступків, пов`язаних з корупцією, а також передбачених статтями 51, 130, 173-2, 173-6, частинами 3 - 6 статті 164-14, частинами 1 – 4 статті 188-19,статтями 204-1, 204-2, 210, 210-1, частинами 12 – 13 статті 212-3, 212-15 і 212-21 цього Кодексу, а також у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення.

У цьому провадженні, принаймні, підстави застосувати приписи частин 3 – 8 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутні.

Таким чином, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Тим більше, що стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, розв`язуючи поставлене перед суддею клопотання щодо відкладення вирішення справи по суті до закінчення введеного чинним законодавством військового стану, суддя зважає на таке.

Статтею 8 Конституції України, прийнятою Законом України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 року, обумовлено, що Основний Закон нашої Держави має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй.

Крім того, на підставі статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.

Отже, нормою права, викладеною у статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Відтак, на підставі приписів статті 129 Основного Закону нашої Держави, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Нормою права, що міститься у статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що його завданням є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, частини 1 і 2 статті 7 цього ж кодифікованого закону України регламентують, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Отже, як чітко обумовлює стаття 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Змістом статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VІІІ від 12.05.2015 року унормовано, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, Кодекс України про адміністративні правопорушення не регулює порядок відкладення розгляду справи на дуже тривалий строк через особливий період чи введений воєнний стан, а також зупинення провадження у справі, за виключенням зупинення строку розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо), що прямо передбачено приписом частини 4 статті 277 цього кодексу.

Аналогічні за своїм правовим навантаженням роз`яснення були надані апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції Верховним Судом у своєму листі № 718/0/158-25 від 04 грудня 2025 року.

Крім того, законодавець відповідним Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» № 2201-ІХ від 14.04.2022 року, визначив за можливе зупинення судового провадження у разі призову обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Проте, жодних змін з цього приводу до Кодексу України про адміністративні правопорушення внесені не були, окремий закон щодо цього прийнятий не був, що свідчить про волевиявлення законотворчого органу України – Верховної Ради - врегулювати питання щодо зупинення в умовах воєнного стану виключно кримінальних проваджень.

Між тим й Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 12 своєї постанови № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» роз`яснив, що у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обчислюється, починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні – починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною 4 статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення проходження військової служби особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не відноситься до підстав зупинення строку розгляду справи.

Враховуючи, що кожен задіяний у справі зобов`язаний добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, спираючись на відсутність процесуально визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення підстав для зупинення провадження у справі через введений військовий стан, який не впливає на процес здійснення судочинства, з огляду на те, що перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у лавах Збройних Сил України не є перешкодою задля вирішення справи по суті, суді не вбачає підстав задля відкладення розгляду справи чи зупинення провадження у ній.

Наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення вина ОСОБА_1 повністю доведена.

Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, сукупністю даних Протоколу про адміністративне правопорушення (серії ЕПР1 № 646230), складеного 21.04.2026 року поліцейським офіцером громади ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Пашковим Ю. О., а також даних СD-диску та фототаблиці, доданого до нього, підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення (а. с. 2, 11, 15).

З рапорту поліцейського офіцера громади СВГ ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції Пашкова Ю., поданого 21.04.2026 року на ім`я начальника відділення полковника поліції Юрченка Юрія, вбачається, що 21.04.2026 року близько о 09 годині 45 хвилин ним спільно з ПОГ старшим лейтенантом поліції Струповим Д. О. здійснювалося патрулювання по вулиці Дачній в селі Щебетуни Харківського району Харківської області. Під час руху на службовому автомобілі марки «Рено Дастер», державний номерний знак НОМЕР_3 , був помічений транспортний засіб мото-трактор марки «Бутан Т22», водій якого керував ним без державного номерного знаку. Зупинивши його за допомогою гучномовця, звукової сирени та проблискових маячків, водієм виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає у АДРЕСА_2 ,- та відповідно до постанови Лозівського міськрайонного суду Харківської області (справа № 629/5138/25) позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік. На підставі вище викладеного відносно водія складений протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та відсторонено його від керування транспортними засобами. Дану подію зареєстровано до ЄО № 1522 від 21.04.2026 року. Про вище зазначені факти повідомлено СВ відділу поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області, ЄО № 6457 від 21.04.2026 року (м. Мерефа) та викликано СОГ на місце події. Всі вище вказані події фіксувалися на нагрудні відео реєстратори Моторола 11130014505/2, 11130014505/3 та автомобільний відео реєстратор 70 mai 1014810631 (а. с. 3).

З картки обліку адміністративного правопорушення від 15.07.2025 року, складеного групою реагування патрульної поліції ОСОБА_2 , вбачається, що ОСОБА_1 вчинив порушення, а саме: керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_4 , не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався попереду по тій самій смузі. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. В адміністративній справі ЕПР1 № 391967 від 15.07.2025 року прийнято рішення Лозівським міськрайонним судом Харківської області та накладено стягнення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 5).

Відповідно до змісту картки обліку адміністративного правопорушення від 15.07.2025 року, складеної групою реагування патрульної поліції Руденком С. П., вбачається, що ОСОБА_1 вчинив порушення, а саме: керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_4 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проведено на місці зупинки за допомогою газоналізатору Alcotest 6810 ARCE-0174. Результат 2,43%. водій з результатом згоден. В адміністративній справі ЕПР1 № 391974 від 15.07.2025 року прийнято рішення Лозівським міськрайонним судом Харківської області та накладено стягнення за статтею частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 4).

Згідно з постановою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Мицик С. А., прийнятою 28.07.2025 року в межах справи з єдиним унікальним № 629/5138/25 (провадження № 3/629/1094/25), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків, передбачених статтею 124 та частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (а. с. 6 – 8).

Зі змісту Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу вбачається, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом терміном 3 роки, починаючи з 28 травня 2026 року.

Довідкою, виданою начальником штабу – заступником командира військової служби НОМЕР_6 полковником ОСОБА_4 за вихідним № 1247 від 28.05.2026 року, підтверджений факт проходження старшим солдатом ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_6 .

Приписом статті 15 Закону України «Про дорожні рух» № 3353-XII від 30.06.1993 року (зі змінами та доповненнями) забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Також, нормою пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України,затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (зі змінами та доповненнями), визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Разом з цим, частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за скоєння проступку у виді повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2 – 4 цієї статті.

При цьому, за змістом вище згаданих частин статті 126 вказаного кодексу адміністративно караним є:

-керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом;

-передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;

-керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

-керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Оскільки ОСОБА_1 дійсно вчинив керування транспортним засобом, будучі особою, яка за судовим рішенням позбавлена права керування таким транспортним засобом на певний строк, що на момент вчинення цього проступку, ще не сплив, то він є належним суб`єктом правопорушення, визначеного статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте не частиною 5, а частиною 4 цієї норми права.

До такого висновку суддя доходить з огляду на те, що основною ознакою об`єктивної сторони проступку, визначеного як адміністративно караний у частини 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є повторність протягом року, тоді як згідно із встановленими фактичними обставинами цієї справи такої повторності не вбачається, належними та допустимими доказами не встановлено.

Разом з цим, відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами передбачена диспозицією частини 4 статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зважаючи на санкцію частин 4 і 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддею встановлено, що частина 4 містить більш м`яке покарання, ніж частина 5.

З огляду на таке, суддя може перекваліфікувати дії особи на іншу частину статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо вона передбачає більш м`яке покарання, й за умови, що у такому випадку це не виходить за межі первинних фактичних обставин, викладених у протоколі, та узгоджується з усіма наявними у справі доказами, тобто якщо суд не перебирає на себе функцію обвинувачення, самостійно відшукуючи докази вини особи, відносно якої він розглядає справу.

Відтак, як вже було зазначено вище, процедура оформлення уповноваженими особами протоколів про адміністративне правопорушення та їх розгляд по суті визначена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Частина 1 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення обумовлює, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 213 вищенаведеного кодифікованого закону України унормовано, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом;

5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відтак, за змістом частини 1 статті 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 3 і 5 статті 126 цього кодексу.

Натомість частиною 1 статті 222 вищезазначеного кодексу унормовано, що саме органи Національної поліції розглядають справи передбачені, зокрема, частинами 1, 2 і 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З наведеного убачається, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не підсудні судді районного суду, що позбавляє її можливості перекваліфікувати дії та притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за проступок у виді керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Отже у відповідності до змісту частини 1 статті 257 вказаного кодексу України складений уповноваженою посадовою особою протокол про вчинення адміністративного правопорушення надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Для забезпечення однакового і правильного застосування судами загальної юрисдикції положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм закону в судовій практиці та запобігання помилкам при розгляді справ про окремі адміністративні правопорушення, діючи відповідно до пункту 7 розділу XII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернула увагу суддів першої та апеляційної інстанції в своєму листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, на те, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звертаючи особливу увагу на з`ясування таких питань:

?чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;

?чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення;

?чи є особа винною у його вчиненні;

?чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення;

?чи не містить правопорушення ознак злочину;

?чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

?чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справ «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналізуючи у цьому аспекті діюче законодавство щодо проступку, передбаченого статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя переконується, що положення чинного законодавства України з цього приводу повністю відповідають вимогам «якості закону» в розумінні Європейського суду з прав людини, а тому підлягають застосуванню.

Доходячи такого висновку суддя враховує приписи статей 68 та 57 Конституції України, як норм прямої дії, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України . Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Отже, Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закон України «Про Національну поліцію» були доведені до відома громадян України шляхом публікації в офіціальних джерелах масової інформації, а також на офіційному веб-порталі Верховної Ради України – веб-сайті «Законодавство України».

Відтак, вирішуючи питання чи є Нововодолазький районний суд Харківської області належним органом, уповноваженим на вирішення справи про адміністративні правопорушення з єдиним унікальним № 631/585/26 (провадження № 3/631/301/26) щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення проступку, передбаченого частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя доходить до однозначних висновків про те, що ні, а тому перекваліфікувати дії правопорушника на доведений склад проступку не має процесуальної можливості, що вимагає необхідності скерувати його до належного органу задля належного оформлення та вирішення питання по суті.

Таким чином, виходячи з наявних матеріалів справи, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення (серії ЕПР1 № 646230), складений 21.04.2026 року поліцейським офіцером громади ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Пашковим Ю. О. та додані до нього документи, слід повернути повноважній особі, яка їх склала, для належного оформлення та розгляду за підвідомчістю.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456 – VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), статтею 4 і 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями) і частиною 5 статті 7, статтями 15, 23, 27, 28, 33 - 35, 36, 38, 40-1, частинами 4 і 5 статті 126, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),

п о с т а н о в и в:

Протокол про адміністративне правопорушення протокол про адміністративне правопорушення (серії ЕПР1 № 646230), складений 21.04.2026 року поліцейським офіцером громади ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Пашковим Юрієм Олександровичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення проступку, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також додані до нього документи, повернути особі, яка його склала, а саме: поліцейському офіцеру громади ВП № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції Пашкову Юрію Олександровичу,- для належного оформлення та розгляду за підвідомчістю.

Постанова оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанову прийнято, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко