Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №177/2343/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2343/26

Провадження № 1-кп/177/215/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 420260420800000060 від 15.06.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця громадянина України, уродженця с. Корніївка Московського району Сєвєро-Казахстанської області, Казахстан, з професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , 05.06.2026 приблизно о 03 год. 00 хв., діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи на березі річки Інгулець у с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, за садівничим товариством «Мрія», через незачинений вхід проник усередину туристичного намету, який використовувався ОСОБА_9 для відпочинку та зберігання особистих речей, звідки, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, таємно, умисно, із корисливих мотивів, викрав належний їй мобільний телефон марки Redmi Note 13, з об`ємом пам`яті 6/128 гб, вартістю 4070,33 грн, мобільний телефон марки SAMSUNG GALAXY A16, моделі SM-A165F|DSB, об?ємом пам?яті 4/128 гб, вартістю 5403,33 грн, пилу ланцюгову акумуляторну марки WORCRAFT, моделі CGC-S40Li, вартістю 2716,00 грн та дві акумуляторні батареї до неї марки CLB-20V-2.4D, вартістю 2132,00 грн, після чого з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 14321,66 грн.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого в умовах воєнного стану.

У даному кримінальному провадженні 06.07.2026 між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та який, відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, отримав письмову згоду на укладання угоди про визнання винуватості від потерпілої ОСОБА_9 (а.с.15), та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участі його захисника, адвоката ОСОБА_8 , досягнута угода про визнання винуватості, відповідно до ст. 472 КПК України.

Як слідує зі змісту угоди, її сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину, виду та міри покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_2 у виді позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, а також щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч. 2 ст. 473 КПК України, щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку він уклав добровільно.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокат ОСОБА_8 , проти затвердження угоди не заперечувала.

Прокурор ОСОБА_7 просив затвердити угоду, укладену між ним, як прокурором, обвинуваченим ОСОБА_2 , його адвокатом ОСОБА_8 , яку вони підписали добровільно 06.07.2026. При цьому, потерпіла ОСОБА_9 , відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, надала свою згоду на укладення цієї угоди. Із узгодженою сторонами мірою покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , згоден. Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, прокурору зрозумілі.

Потерпіла ОСОБА_9 підтвердила надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_2 , надавши суду відповідну заяву.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за ознаками умисного таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що потерпіла ОСОБА_9 надала свою згоду на укладення угоди, а обвинувачений ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Також, судом встановлено, що при укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини відповідно до ст. 470 КПК України, зокрема: характер і тяжкість обвинувачення, ступінь і характер сприяння підозрюваним у проведенні кримінального провадження, особу ОСОБА_2 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, судимостей не має, офіційно не працевлаштований, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують його покарання у виді щирого каяття та відсутність обтяжуючих. Потерпіла жодних претензій до обвинуваченого не має, викрадене останнім майно повернуто потерпілій в повному обсязі, що підтверджується її розпискою наявною в матеріалах справи (а.п.78).

Сторонами угоди узгоджена міра покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, із урахуванням наявності низки обставин, які пом`якшують покарання, а саме, що ОСОБА_2 щиро розкаявся, беззастережно визнав свою винуватість, викрадене майно повернуто в повному обсязі.

Узгоджена міра покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, буде необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таким чином, при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій злочину правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

За правилами ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженого сторонами покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_2 не подавався.

Запобіжний захід не застосовувався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України, а щодо процесуальних витрат, згідно зі ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373-374, 468-470, 472-475, КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 06.07.2026 за письмової згоди потерпілого ОСОБА_9 , між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , обвинуваченим ОСОБА_2 , за участі його захисника, адвоката ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 420260420800000060 від 15.06.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України щодо ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме, з 21.07.2026.

Речові докази: мобільний телефон марки Redmi Note 13, з об`ємом пам`яті 6/128 гб, мобільний телефон марки SAMSUNG GALAXY A16, моделі SM-A165F|DSB, об?ємом пам?яті 4/128 гб, пилу ланцюгову акумуляторну марки WORCRAFT, моделі CGC-S40Li, та дві акумуляторні батареї до неї марки CLB-20V-2.4D, які згідно з розпискою передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 (а.п.37,70,77-78), – залишити у володінні останнього.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 5776 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 32 копійки (а.п.82,94).

Роз`яснити ОСОБА_2 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинувачем може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: