Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №757/25038/26-п — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25038/26-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Київ

суддя Печерського районного суду м. Києва Соловйов Олег Леонідович, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до змісту протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №647572, водій ОСОБА_1 , 22.04.2026 о 19 год. 15 хв., на Дніпровському узвозі у м. Києві, керуючи транспортним засобом Volvo V70 днз НОМЕР_1 недотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з ТЗ AUDI Q5 днз НОМЕР_2 . В подальшому, за змістом фабули правопорушення, уповноваженою особою зроблено висновок, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушені п.13.1 ПДР України, які регламентують обов`язок водія незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозяться та стану ТЗ, дотримуватись безпечної дистанції, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.

В судове засідання захисником водія ОСОБА_1 - адвокатом Тирлич О.С. надано правову позицію за змістом якої, останній заперечив наявність причинно-наслідкового зв`язку між інкримінованим порушення ПДР України та настанням ДТП. За подіями пояснив, що здійснюючи рух по Дніпровському узвозу у м. Києві водій рухався у межах своєї смуги, максимально праворуч до краю проїзної частини, не змінюючи напрямок руху, не здійснював перестроювання чи інших маневрів, які могли б створити небезпеку для інших учасників дорожнього руху або призвести до зіткнення. На підтвердження наведеного, надав копію відеозапису ДТП, за яким зафіксовано рух обох транспортних засобів, що передував зіткненню та безпосередній контакт лівої передньої частини автомобіляVolvo V70 із задньою правою боковою поверхнею ТЗ AUDI Q5. Вважає, що настання ДТП не визначалось односторонніми діями водія ОСОБА_1 , оскільки останній наближуючись до автомобіля, що рухався попереду суміжною смугою, перешкод для здійснення руху іншим учасником дорожнього руху не створював. Винним у ДТП вважає водія автомобіля AUDI Q5 з яким відбулось зіткнення, оскільки останній допустив зміну напрямку руху шляхом перестроювання на суміжну смугу руху, якою рухався водійавтомобіля Volvo V70 ОСОБА_1 . Останній, з моменту зміни напрямку руху іншим автомобілем, перебуваючи в стані аварійної обстановки, намагався уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування та змінюючи розташування автомобіля в межах смуги, ближче до узбіччя.

Водій транспортного засобу з яким відбулось зіткнення - ОСОБА_2 , на місці події надав пояснення, за змістом яких заперечував свою провину стверджуючи, напрямок руху та полосу не змінював, рухаючись у крайньому правовому положенні на проїжджій частині. Винуватцем ДТП вважав водіяавтомобіля Volvo V70, який недотримався безпечного інтервалу, припустившись зіткнення із задньої частино його автомобіля.

Незважаючи на неведену правову позицію відносно водія ОСОБА_2 на місці події складно протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №647563 за ст. 124 КУпАП, через порушення п. 13.1 КУпАП.

З`ясувавши правову позицію ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, слід дійти наступних висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 22.04.2026 серії ЕПР1 №647572, ОСОБА_1 інкримінують порушення п. 13.1 ПДР України, який регламентує, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Аналізуючи зміст інкримінованого ОСОБА_1 порушення, слід дійти висновку, що останній із урахуванням дорожньої обстановки, яка характеризувалась рухом попереду іншого транспортного засобу, при здійсненні руху з більшої швидкістю та наближенні до іншого ТЗ, повинен був забезпечити безпечну дистанцію та дотримання бокового інтервалу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, засувавши правову позицію водія ОСОБА_1 , оглянувши схему ДТП, на якій зафіксовано місце зіткнення, дані про пошкодження автомобіля, які були учасниками ДТП 22.04.2026, та порівнявши із відеозаписом події, суд не вбачає порушень п. 13.1 ПДР України в діях водія ОСОБА_1 . Оскільки, відповідно до встановлених судом обставин ДТП, водій ОСОБА_1 рухаючись у крайній правій смузі наближувався до автомобіляAUDI Q5 днз НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 , що рухався у попутному напрямку із меншою швидкістю по відношенню до автомобіляVolvo V70 днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Подальша зміна напрямку руху, шляхом перестроювання автомобіляAUDI Q5 днз НОМЕР_2 під керування ОСОБА_2 у крайню праву смугу, діями водія ОСОБА_1 не визначались. Наявність у останнього технічної можливості уникнути ДТП, шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України, судом не досліджувалась з огляду на локалізацію пошкоджень автомобіля AUDI Q5 днз НОМЕР_2 у правій бічній поверхні в задній частині автомобіля, що вказує на момент виникнення небезпеки, в той час коли передня частина автомобіляVolvo V70 днз НОМЕР_1 знаходилась на рівні корпусу автомобіля, що рухався сусідньої смугою.

З огляду на встановленні судом обставини ДТП, інкриміновані ОСОБА_1 порушення п.13.1. ПДР України не знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, оскільки недотримання «безпечного бокового інтервалу» не визначалось односторонніми діями водія автомобіляVolvo V70 днз НОМЕР_1 . Аналіз розтушування місця зіткнення та локалізація пошкоджень на обох ТЗ, дає підстави стверджувати, що безпечність руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 визначалась рухом іншого автомобіля -ТЗ AUDI Q5 днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який не впевнившись у безпечності маневру припустився зміни напрямку руху, шляхом перестроювання на смугу, якою рухавсяавтомобіль Volvo V70 днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Так, дослідженою схемою місця ДТП, у порівнянні із пошкодженнями ТЗ вбачається, що місце зіткнення розташовано на смузі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , оскільки зафіксованомісце зіткнення знаходиться на відстані 2,5 від бордюрного каменя, визначаючого межі проїжджої частини. З огляду на обопільне розташування пошкоджень обох ТЗ на рівні протилежних бічних поверхнях, слід дійти висновку, що зміну напрямку руху та наближення без дотримання безпечного інтервалу водій ОСОБА_1 не припускав. Вказаний висновок, об`єктивно підтверджуються долученою до матеріалів копією протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №647563, складеного відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП через порушення п.13.1 ПДР України. Аналіз зафіксованих пошкоджень обох ТЗ, дозволяє дійти висновку, що зіткнення відбулось під певним кутом передньою лівою частиною автомобіля Volvo V70 днз НОМЕР_1 із правою боковою поверхнею в районі задніх дверцят автомобіля AUDI Q5 днз НОМЕР_2 . Локалізація пошкоджень з правого боку у задній частині іншого автомобіля, за умов його розташування на суміжній смузі, свідчить про зіткнення внаслідок зміни напрямку руху в той час коли передня частина автомобіля, під керування ОСОБА_1 вже перетнула уявну лінію напрямку руху автомобіляAUDI Q5 днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Справедливість наведеного висновку суду, простежується у неможливості одночасного інкримінування п.13.1. ПДР України обом водіям, дії яких визначаються причинно-наслідковим зв`язком із настанням ДТП.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Оглянуті в судовому засіданні протокол та схема місця ДТП, не доводять поза розумним сумнівом вину водія ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виноситься постанова про закриття провадження.

З урахуванням зазначеного вище, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

За викладеним, керуючись ст.ст. 247 п.1, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ

Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя О.Л. Соловйов