Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №758/19973/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/19973/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,

учасників справи:

представника позивача - Петренко А.С. ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить визнати договір позики - розписку від 28.02.2021 про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 18 000 доларів США недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2021 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів у сумі 18 000 доларів США без зазначення строку їх повернення, який оформлено розпискою.

Позивач стверджує, що жодних грошових коштів від відповідачки фактично не отримував, а розписку від 28.02.2021 підписав за заздалегідь підготовленим відповідачкою текстом унаслідок здійснення на нього тиску.

Позивач зазначає, що з 2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, а з 2019 року є засновником та директором ТОВ «Каре Фор Лайф». Крім того, мав власну станцію технічного обслуговування автомобілів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі слів позивача, у 2019 році до нього звернувся син відповідачки - ОСОБА_5 з проханням придбати та доставити для нього декілька автомобілів з США, для чого останній надавав позивачу відповідні грошові кошти.

Як вказується у позові, першим транспортним засобом була Toyota Camry 2015 року випуску, придбана на аукціоні у США 28.04.2019, доставлена в Україну, розмитнена, відремонтована та технічно обслужена на СТО позивача. 18.07.2019 автомобіль, державний номерний знак НОМЕР_1 , за вказівкою ОСОБА_5 було зареєстровано на ім`я відповідачки ОСОБА_2 . На момент реєстрації ринкова вартість автомобіля становила 14 000 доларів США.

Зауважується, що другим транспортним засобом був Chrysler 200 2015 року випуску, придбаний на аукціоні у США 26.04.2019, доставлений в Україну, розмитнений, відремонтований та технічно обслужений на СТО позивача. 15.07.2020 автомобіль, державний номерний знак НОМЕР_2 , за вказівкою ОСОБА_5 було зареєстровано на ім`я відповідачки ОСОБА_2 . На момент реєстрації ринкова вартість автомобіля становила 10 900 доларів США.

Наголошується, що третім транспортним засобом був Jeep Patriot Sport 2016 року випуску, придбаний на аукціоні у США 22.08.2019, доставлений в Україну, розмитнений, відремонтований та технічно обслужений на СТО позивача. 23.09.2021 автомобіль, державний номерний знак НОМЕР_3 , було зареєстровано на ім`я доньки відповідачки ОСОБА_5 . На момент реєстрації ринкова вартість автомобіля становила 14 000 доларів США.

Позивач зазначає, що у січні 2021 року ОСОБА_5 було вбито та після його смерті, за домовленістю між позивачем та відповідачкою, третій автомобіль Jeep Patriot Sport 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , 23.09.2021 зареєстровано та поставлено на облік на ім`я доньки відповідачки ОСОБА_5 .

Водночас, за твердженням позивача, відповідачка вважала, що грошові кошти, які її син ОСОБА_5 передавав позивачу, підлягають поверненню їй у сумі 18 000 доларів США, не враховуючи при цьому витрати на придбання автомобілів, їх доставку, розмитнення, ремонт та технічне обслуговування.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачка є двоюрідною сестрою його дружини, а тому, враховуючи родинні відносини та пережиту відповідачкою втрату сина, він намагався уникнути непорозумінь та погодився на зустріч із нею з метою врегулювання ситуації. Така зустріч відбулася 28.02.2021 у ТРЦ «New Way» за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1, у приміщенні грузинського ресторану, який на цей час зачинений. Під час зустрічі, крім відповідачки, були присутні її донька та невідома позивачу особа чоловічої статі. За твердженням позивача, шляхом погроз та здійснення на нього тиску його було змушено підписати заздалегідь підготовлену відповідачкою розписку, яка є предметом цього спору.

Разом з тим у позові вказується, що третій автомобіль Jeep Patriot Sport 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 - було зареєстровано на ім`я доньки відповідачки 23.09.2021, тобто вже після смерті ОСОБА_5 та після складення спірної розписки, за домовленістю між сторонами.

Таким чином, позивач наголошує, що жодних грошових коштів у позику від ОСОБА_2 не отримував, а розписку від 28.02.2021 підписав за заздалегідь підготовленим відповідачкою текстом під впливом тиску. Натомість грошові кошти, які ОСОБА_5 передавав позивачу, були надані для придбання автомобілів у США та, за твердженням позивача, використані саме за цільовим призначенням.

26.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_4 , в повному обсязі.

У відзиві зазначається, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на ст.1051 ЦК України, а норма зазначеної статті ЦК України, як стверджує відповідач, фактично кореспондується зі статтями 229-234 ЦК України. Однак, відповідач вважає, що позивач не розкриває для сторін та суду конкретну підставу для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Акцентується, що з 28.02.2021 позивач, не вчиняв жодних процесуальних дій спрямованих на захист свого порушеного права, що на думку відповідача свідчить лише про реальність зафіксованого розпискою договору позики та намагання позивача уникнути виплати за своїми борговими зобов`язаннями.

Відповідач стверджує, що без конкретизації позовних вимог та підтвердження таких вимог належними та допустимими доказами, заявлені вимоги позивача є безпідставними.

19.05.2026 до суду від представника відповідача надійшла заява про застосування наслідків пропуску позивачем процесуальних строків звернення до суду з позовною заявою. Вказується, що позов надійшов до суду 09.12.2025, а строк позовної давності сплив 02.03.2024 починаючи з 01.03.2021 (день наступний за власноручним написанням розписки).

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розглядати справу за правилами загального провадження.

28.04.2026 ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судому засіданні 13.07.2026 сторони підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду.

Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Судом встановлено, що 28.02.2021 ОСОБА_4 складено та підписано розписку, відповідно до змісту якої останній зазначив про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 18 000 доларів США та зобов`язався їх повернути. Оригінал вказаної розписки було оглянуто та досліджено в судовому засіданні від 28.05.2026.

З наданої інформації щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вбачається, що останній зареєстрований як фізична особа-підприємець з 22.10.2018 та з наданої інформації щодо ТОВ «КАРС ФОР ЛАЙФ», код ЄДРПОУ 43263083, вбачається, що товариство зареєстровано 02.10.2019, його керівником зазначено ОСОБА_4 , а основним видом діяльності зазначено «45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів».

Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей щодо автомобіля Toyota Camry, VIN НОМЕР_4 , вбачається, що автомобіль було продано на аукціоні 28.04.2019, місцем продажу зазначено Miami-North (Fl), фінальна ставка становила 4 050 доларів США.

З копії SWIFT-повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 02.05.2019 ОСОБА_4 здійснив міжнародний переказ у сумі 1 050 доларів США на користь IDELSTAR LLC.

Згідно наданих відомостей щодо державної реєстрації транспортного засобу Toyota Camry, VIN НОМЕР_4 , вбачається, що 12.10.2019 здійснено його першу державну реєстрацію в Україні.

Відповідно наданих позивачем відомостей щодо автомобіля Chrysler 200 Limited 2015 року випуску, VIN НОМЕР_5 , вбачається, що автомобіль було продано на аукціоні 26.04.2019 місцем продажу зазначено Маямі (Флоріда), а фінальна ставка становила 2 000 доларів США.

З копії SWIFT-повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 26.04.2019 ОСОБА_4 здійснив міжнародний переказ у сумі 2 463 доларів США на користь Insurance Auto Auctions.

З наданих відомостей щодо державної реєстрації автомобіля Chrysler 200 Limited, VIN НОМЕР_5 , вбачається, що 15.07.2020 року здійснено його первинну державну реєстрацію.

В матеріалах справи містяться відомості щодо автомобіля Jeep Patriot Sport 2016 року випуску, VIN НОМЕР_6 , вбачається, що автомобіль було продано на аукціоні 22.08.2019, місцем продажу зазначено Billings (МТ), а фінальна ставка становила 2 200 доларів США.

Відповідно до копії SWIFT-повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що 23.08.2019 ОСОБА_4 здійснив міжнародний переказ у сумі 2 678 доларів США на користь Insurance Auto Auctions, при цьому у призначенні платежу зазначено придбання автомобіля Jeep Patriot, VIN НОМЕР_6 .

Також в матеріалах справи наявна копія SWIFT-повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» з якої вбачається, що 29.08.2019 ОСОБА_4 здійснив міжнародний переказ у сумі 1 880 доларів США на користь IDELSTAR LLC.

З наданих відомостей щодо державної реєстрації автомобіля Jeep Patriot Sport, VIN НОМЕР_6 , вбачається, що датою першої реєстрації транспортного засобу зазначено 23.09.2021.

Представник позивача адвокат Петренко А.С. звернулася до Головного сервісного центру МВС з адвокатським запитом № 15/01/26 від 15.01.2026 про надання інформації щодо зареєстрованих транспортних засобів: Toyota Camry 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; Chrysler 200 2015 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; Jeep Patriot Sport 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , зокрема щодо їх реєстрації за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

З відповіді Головного сервісного центру МВС на вказаний адвокатський запит вбачається, що станом на 23.01.2026 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів містяться відомості щодо реєстрації та перереєстрації транспортних засобів Toyota Camry, VIN НОМЕР_4 , Chrysler 200, VIN НОМЕР_5 , та Jeep Patriot Sport, VIN НОМЕР_6 .

Щодо автомобіля Toyota Camry 2014 року випуску, VIN НОМЕР_4 , встановлено, що 12.10.2019 року здійснено його первинну державну реєстрацію як транспортного засобу, придбаного в торговельній організації та ввезеного з-за кордону, за ОСОБА_2 . 03.11.2020 автомобіль Toyota Camry було перереєстровано на нового власника за договором купівлі-продажу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_7 , а 22.12.2023 на ОСОБА_8 .

Щодо автомобіля Chrysler 200 2015 року випуску, VIN НОМЕР_5 , із відповіді Головного сервісного центру МВС вбачається, що 15.07.2020 року здійснено його первинну державну реєстрацію як транспортного засобу, придбаного в торговельній організації та ввезеного з-за кордону, за ОСОБА_9 . У примітці також зазначено, що 02.08.2023 вказаний транспортний засіб було перереєстровано на нового власника зі зміною номерного знаку.

Щодо автомобіля Jeep Patriot Sport 2016 року випуску, VIN НОМЕР_6 , із відповіді Головного сервісного центру МВС вбачається, що 23.09.2021 здійснено його первинну державну реєстрацію як транспортного засобу, придбаного в торговельній організації та ввезеного з-за кордону, за ОСОБА_2 , яка є його актуальним власником станом на 23.01.2026.

На підтвердження відсутності необхідності отримувати позику, позивачем долучено копію відповідь Головного управління ДПС у м. Києві від 12.03.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_4 з 22.10.2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та згідно з поданою ним податковою звітністю загальна сума задекларованого доходу становила: за 2019 рік - 4 009 880 грн, за 2020 рік - 788446,18 грн, за 2021 рік - 711 202,50 грн.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України /далі - ЦК України/).

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Недійсність правочину визначається ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Частинами першою та третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнаний недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 755/7216/21 (провадження № 61-1307св23):

Законодавець визначив, що розписка позичальника може бути доказом укладення договору позики та його умов.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання у позику грошових коштів є документами, якими підтверджується як умови домовленості сторін та зміст зобов`язань, так і засвідчується отримання позичальником від позикодавця погодженої сторонами грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 519/2-5034/11).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, провадження № 61-12101св23, постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19, провадження № 61-11625сво22).

Змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства (п. 4 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) /ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Доводи позивача щодо придбання та реєстрації транспортних засобів самі по собі не спростовують факту отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_2 грошових коштів за спірною розпискою та не виключають існування між сторонами самостійних позикових правовідносин.

Суд також враховує, що надана позивачем інформація Головного управління ДПС у м. Києві щодо розміру задекларованих ним доходів за 2019-2021 роки також не спростовує факту отримання грошових коштів за договором позики. Наявність у особи доходу та здійснення нею підприємницької діяльності самі по собі не виключають можливості укладення договору позики та не підтверджують фактичного неодержання коштів, отримання яких засвідчено письмовою розпискою.

Відповідно до частини першої статті 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Позивач стверджує, що спірну розписку підписав унаслідок здійснення на нього тиску та погроз під час зустрічі з відповідачкою 28.02.2021. Разом із тим належних та допустимих доказів на підтвердження факту застосування до нього фізичного чи психічного тиску, характеру та змісту погроз, а також причинного зв`язку між таким впливом і складенням спірної розписки позивачем суду не надано.

Самі лише твердження позивача про здійснення на нього тиску, не підтверджені іншими доказами, не є достатніми для висновку про те, що його волевиявлення під час складення та підписання розписки не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20, провадження № 12-46гс22).

Враховуючи, що судом не встановлено правових підстав для задоволення позову, то суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом - покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 21.07.2026.

Суддя О. І. Якимець