Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №752/16559/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16559/26

Провадження №: 3/752/5000/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Київ

суддя Голосіївського районного суду міста Києва Бушеленко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли

відУправління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції

пропритягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП

відносноОСОБА_1 дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання - АДРЕСА_1 ідентифікаційний код - не встановлено

ВСТАНОВИВ:

07.06.2026 о 22:35 у м. Києві по вул.Великій Васильківській, 116, ОСОБА_2 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, та/або за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, належних висновків для себе не зробив та керував транспортним засобом, зокрема рухався за кермом автомобіляВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, якіне реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук).

Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_2 відмовився, що було зафіксовано шляхом відеофіксації на нагрудну камеру співробітників патрульної поліції, які оформили у зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Так, ст. 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом ст. 130 КУпАП відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижує увагу та видків руху також тягне адміністративну відповідальність за цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП за вчинення повторно протягом року зазначеного адміністративного правопорушення передбачена відповідальність у виді штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу або без такого, або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилучення транспортного засобу чи без такого.

Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 686879 від 07.06.2026, складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 2 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 № 1376 з відміткою про відеофіксацію;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відносно від 07.06.2026;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (від підпису ОСОБА_2 відмовився, про що міститься відповідна відмітка);

- постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4595120 від 27.04.2025 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП;

- картка обліку адміністративного правопорушення;

- постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 752/19654/25, роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за адміністративне правопорушення, вчинене 26.07.2025;

- постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 30.10.2025 у справі № 752/22553/25, роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 за адміністративне правопорушення, вчинене 30.08.2025;

- дані з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України "АРМОР" щодо технічних характеристик та реєстраційних даних транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 ;

- відеозапис з нагрудної камери поліцейського (вміщений на лазерний диск), де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, на яких зафіксовано, що автомобіль було зупинено у зв`язку з непрацюючою фарою для перевірки причетності до дорожньо-транспортної пригоди, у ході спілкування з ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, працівниками патрульної поліції йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря нарколога, проте останній відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі у лікаря-нарколога, знав, що вже позбавлений права керування транспортними засобами. Відеозаписи переглянуті суддею під час розгляду справи на робочому комп`ютері в залі судового засідання.

Наявними матеріалами підтверджується, що при складанні протоколу особу ОСОБА_1 встановлено на підставіпосвідки на тимчасове проживання, йому роз`яснено йому права та обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва. Також вбачається, що ОСОБА_2 даний протокол підписувати відмовився. Від надання також пояснень відмовився.

У судове засіданняОСОБА_2 не прибув, про причини своєї неявки суд не сповістив, хоча викликався до суду повісткою, про дату, час і місце розгляд справи повідомлявся.

Заперечень по суті справи, заяв, пояснень, клопотань, документів на підтвердження поважності неявки до суду від ОСОБА_1 не надходило, вимог про розгляд справи за особистою участі, вимог про відкладення розгляду справи ОСОБА_2 суду не пред`являв.

Інформація про призначення до розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності розміщувалася на офіційному веб-сайті судової влади у загальному доступні та була доступна для ознайомлення широким загалом.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляду справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також наголошувалося на тому, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав в основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору (п. 71 рішення у справі "Смірнов проти України" заява № 3655/02, п. 41 "Пономарьов проти України" заява № 3236/03).

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Тобто, ОСОБА_2 , враховуючи дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, не був позбавлений можливості належним чином скористатися своїми процесуальними правами (поцікавитися про стан розгляду справи, адже з моменту складання протоколу до дати вирішення справи по суті пройшов доволі тривалий проміжок часу) та реалізувати обов`язки (з`явитися до суду для подачі пояснень, доказів, клопотань, заяв, заперечень тощо).

Як вказувалося вище заяв, пояснень, клопотань від нього не надходило.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 цього Кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

За наведених обставин та обґрунтувань розгляд справи відбувся за відсутності особи, відносно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення.

Визнаючи винуватість ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та визначаючи йому стягнення, суд (суддя) враховує, що до протоколу від 07.06.2026 уповноваженою особою Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції було приєднано довідку від 09.06.2026 щодо проведення заходів зі встановлення повторності вчинення адміністративного правопорушення, складену т.в.о. інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Островською Вікторією.

Згідно з описаною довідкою т.в.о. інспектора відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Островська Вікторія просить суд розглядати вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП через наявність судового рішення відносно цього громадянина за ч. 1 ст. 130 КУпАП у справі № 752/19654/25 та № 752/22553/25.

Суд (суддя) не вбачає підстав для розгляду справи про адміністративне правопорушення № 752/16559/26 відносно ОСОБА_1 за протоколом від 07.06.2026 в порядку ч. 3 ст. 130 КУпАП, адже у бланку цього протоколу, копія якого була вручена ОСОБА_1 , суть правопорушення була встановлена з кваліфікацією за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

З матеріалів, які надійшли від Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не долученого жодного підтвердження, яке дозволяє установити факт того, що ОСОБА_1 було повідомлено про перекваліфікацію інкримінованого йому правопорушення у бік погіршення.

Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції передбачено, що при документуванні адміністративних правопорушень не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.

У силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди в Україні застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 53 рішення у справі "Гурепка проти України").

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також ст. 6 Конвенції визнає за обвинуваченим право бути негайно і детально поінформованим не лише про "причину" обвинувачення, тобто про висунені проти нього матеріальні факти, на яких ґрунтується обвинувачення, а й про "характер" обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (рішення у справах "Маточча проти Італії", § 59; "Пенєв проти Болгаріі", §§ 33 і 42). Обов`язок повідомити обвинуваченого про зміст пред`явленого обвинувачення повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, шляхом створення інформації без повідомлення про неї стороні захисту (рішення у справі "Маточча проти Італії", § 65).

Крім того ст. 6 Конвенції передбачає право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Дотримуючись принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права, держава повинна зробити текст закону легко доступним; вона також зобов`язана дотримуватись законів, які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що ОСОБА_1 вручався протокол про адміністративне правопорушення, складений саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП і він не є обізнаним про висунення йому звинувачення за ч. 3 ст. 130 КУпАП за цим же протоколом, притягнення його до відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП становитиме порушення права на захист, не відповідатиме принципу правової визначеності та призведе до неправомірності судового рішення.

Оскільки ОСОБА_2 визнається винним у вчиненні правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної частини ст. 130 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.

Оплатне вилучення транспортного засобу цьому провадженні не підлягає застосуванню, адже суду (судді) не представлені докази, які б дозволити установити наявність уОСОБА_1 у власності транспортних засобів, тоді як за даними протоколу про адміністративне правопорушення від 07.06.2026 транспортний засібВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_1 , належитьОСОБА_3 . Оплатне вилучення транспортного засобу, належного іншій особі, за вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 становитиме порушення права власності та посяганням на мирне володіння майном іншої, не причетної до правопорушення, особи.

У порядку ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026).

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33-35, 40-1, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, в частині стягнення судового збору - Державна судова адміністрація.

Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу (п`ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя О.В. Бушеленко