Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №742/4735/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/354/26

Єдиний унікальний № 742/4735/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної А.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

У вересні 2025 року представник позивача ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі – Позивач), звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за розпискою у розмірі 186 120,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 30.12.2022 Позивач передала Відповідачу 4 500 доларів США як передплату за житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зобов`язався після Нового року переоформити будинок на Позивача, що підтверджується власноруч написаною ним розпискою від 30.12.2022, посвідченою старостою Богданівського старостинського округу № 2.

У подальшому Позивачу стало відомо, що будинок був відчужений іншій особі на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2022, зареєстрованого за № 826. Отже, Відповідач отримав кошти за будинок, який на момент отримання коштів уже відчужив іншій особі.

Незважаючи на неодноразові усні звернення Позивача, Відповідач отримані кошти не повернув та заперечує наявність будь-яких боргових зобов`язань.

Станом на 03.09.2025 (день подання позову) офіційний курс НБУ становив 41,36 грн за 1 долар США, тому сума 4 500 доларів США еквівалентна 186 120,00 грн.

Посилаючись на статті 526, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, Позивач зазначає, що розписка підтверджує факт передачі коштів та виникнення у Відповідача обов`язку їх повернути. Оскільки Відповідач добровільно зобов`язання не виконав, Позивач звернулася до суду за захистом свого права.

Враховуючи вищевикладене, Позивач тягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 30.12.2022 у розмірі 186 120,00 грн. та судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 року, справу розподілено судді ОСОБА_4 .

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

24.03.2026 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області видано розпорядження № 447/587/26-Орд щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 з посади судді на підставі подання заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 справу розподілено судді Давидчуку Д.П.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 21.07.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. Просила про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до оригіналу розписки від 30.12.2022 року ОСОБА_2 підтвердив отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США. Із змісту розписки вбачається, що зазначені кошти були передані як передплата за житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У розписці також зазначено, що відповідач зобов`язався переоформити зазначений будинок на позивачку після Нового року, але не пізніше 30.12.2023.

Вказана розписка містить підпис і печатку старости Богданівського старостинського округу № 2 Аксьонова С. А., який засвідчив факт передачі коштів.

Як убачається з договору купівлі-продажу від 05.12.2022 року, зареєстрованого за № 826, ОСОБА_2 відчужив житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_5 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Зеленським С. М.

Таким чином, на момент отримання від позивачки коштів та складення розписки 30.12.2022 року відповідач уже не був власником зазначеного нерухомого майна.

V. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики позикодавець передає позичальникові у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Вимогами ч.1 ст. 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про те, що згідно з розпискою від 30.12.2022 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) доларів США.

У своїй постанові від 05 вересня 2018 року у справі №756/8630/14- ц Верховний Суд зазначив, що ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається право підтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину. Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

В свою чергу, згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем вказані правовідносини кваліфіковані як позика, хоча з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти сплачувались в рахунок купівлі житлового будинку. При цьому відповідач на момент складання розписки та отримання коштів вже не був власником будинку та відповідно не мав правомочностей його відчужувати чи розпоряджатись ним іншим чином.

За таких обставин між сторонами склались саме кондиційні зобов`язання, тобто відповідач набув за рахунок позивача майно (кошти) без достатньої правової підстави.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Доказів, які б підтверджували повернення відповідачем позивачці грошових коштів у сумі 4 500 доларів США, матеріали справи не містять.

Більше того, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України. Будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, відповідач у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, письмових пояснень чи заперечень щодо заявлених позовних вимог не надав, клопотань про витребування або дослідження доказів не заявив та будь-яких доказів на спростування доводів позивача суду не подав.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе зобов`язане не виконав, має заборгованість перед позивачем, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІI. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 1 861,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 186 120 (сто вісімдесят шість тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 21.07.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК