Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №522/6059/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/6059/26-Е

Провадження №2/522/7111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої – судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання – Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання недієздатної матері,-

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання недієздатної матері, у якій позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання непрацездатної та недієздатної матері – ОСОБА_3 у розмірі 6 500,00 гривень, починаючи з моменту звернення до суду із позовом.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в змішаній формі (паперовій та електронній). Надано відповідачеві 15-ти денний строк для подання відзиву.

20 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявниця просила долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на утримання недієздатної матері.

21 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що підстави для задоволення позову – відсутні.

21 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача – адвоката Єршова Олександра Євгеновича про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у ОСОБА_1 докази на підтвердження виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітнього сина – ОСОБА_2 шляхом надання до суду сумісних фото матері та сина, листувань дитини з матір`ю на свята та дні народження, квитанції грошових переказів ОСОБА_3 грошових коштів своєму сину на подарунки, одяг, лікування навчання.

21 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника відповідача – адвоката Єршова Олександра Євгеновича про виклик свідка, у якому заявник просить суд викликати та допитати в якості свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

25 травня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій остання підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року клопотання представника відповідача про витребування доказів – залишено без задоволення. Клопотання про виклик свідків – задоволено. Здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 06 липня 2026 року.

02 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

02 липня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 06 липня 2026 року з`явися представник відповідача. Інші учасники справи у судове засідання – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Здійснено допит свідка – ОСОБА_4 .

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буду проголошено 16 липня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року у справі №522/17179/19 було визнано ОСОБА_3 недієздатною. Встановлено опіку над ОСОБА_3 і призначено її опікуном ОСОБА_1 . Строк дії рішення суду визначено на 2 роки. Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_3 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді «Органічного маячного (шизофреноподібного) розладу, внаслідок чого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2024 року у справі №522/16629/24-Е заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи – орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про продовження строку дії рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатною – задоволено. Продовжено строк дії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2020 року у цивільній справі №522/17179/19 про визнання ОСОБА_3 недієздатною, встановлення опіки над ОСОБА_3 та призначення опікуном ОСОБА_1 - строком на 2 (два) роки, який слід відраховувати з дня набрання даним рішенням суду законної сили.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_3 , продовжує хворіти на стійний психічний розлад, внаслідок якого вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №740452, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю третьої групи безстроково.

ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією актового запису про народження №1307.

Позивачка звертаючись до суду зазначає про те, що на теперішній час ОСОБА_5 знаходиться в пансіонаті з цілодобовим наглядом, оскільки, позивачка позбавлена можливості самостійно її доглядати без залучення фахівців. Позивачка також зазначає про те, що окрім витрат, пов`язаних із утриманням матері в пансіонаті, вона також несе витрати на придбання ліків. Вказує, що відповідач не бере участі у догляді за матір`ю.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України (статті 202, 203 СК України). Зазначені норми права не передбачають врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом, як обов`язкової умови для стягнення аліментів.

Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до статті 203 СК України дочка, син, крім сплати аліментів, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, особами з інвалідністю, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов`язаних з лікуванням та доглядом за ними (стаття 206 СК України).

Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів:

1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення);

2) непрацездатність матері, батька;

3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

В даному конкретному випадку, ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_2 . Наявність кровного споріднення між відповідачем та ОСОБА_5 не було спростовано під час розгляду справи.

ОСОБА_5 є непрацездатною, оскільки, належить до осіб з інвалідністю третьої групи безстроково, а також, є особою, що визнана у встановленому законом порядку недієздатною у зв`язку із наявністю стійкого психічного захворювання, внаслідок якого вона не усвідомлює свої дії та не може ними керувати.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про те, що у 2026 році прожитковий мінімум становить 2 595,00 гривень, а пенсія ОСОБА_3 становить 3 388,18 гривень, тобто, перевищує прожитковий мінімум доходів громадян.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність становить 2 595,00 гривень.

Згідно довідки про доходи №4326 6535 2034 2399, ОСОБА_3 отримує пенсію, розмір якої починаючи з березня 2025 року становить 3 778,27 гривень.

Зі змісту відповіді з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи від 16.07.2026 №3038515 вбачається, що розмір доходу ОСОБА_3 за 2025 рік склав 16 300,00 гривень. Відомості про будь-який інший дохід в 2026 році – відсутній.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що розмір доходу ОСОБА_3 перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18.

У зв`язку з чим, отримання ОСОБА_3 доходу у розмірі, що перевищує прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність не може слугувати самостійною підставою для звільнення ОСОБА_2 від обов`язку утримання непрацездатної матері, а лише виступає чинником, що впливає на визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що ОСОБА_3 достатнє матеріальне становище, оскільки, останній на праві власності належить об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що позивачка без належний на те підстав використовує вказану квартиру не задля отримання доходу та забезпечення ОСОБА_3 , а самостійного проживання там.

Проте, доводи відповідача щодо належності об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 у повній мірі не відповідає дійсності.

Згідно свідоцтва про право власності від 23.11.2011 №8-23613, вказаний об`єкт нерухомого майна належить на праві власності в рівних частках ОСОБА_3 ті ОСОБА_1 . У вказаному документі вказано, що площа квартири становить 40,8 кв.м.

У відповіді на відзив позивачка зазначає про те, що приміщення перебуває у непридатному для проживання стані.

На підтвердження вказаних позивачка надала суду фото, зі змісту яких вбачається, що об`єкт нерухомого майна потребує капітального ремонту, стіни, стеля та підлога – пошкоджені та перебувають у незадовільному стані, наявний грибок. В цілому, у вказаному об`єкті нерухомого майна не забезпечені належні санітарні умови, що у сукупності унеможливлює нормальне проживання у вказаному об`єкті нерухомого майна та відповідно отримання доходу від такого об`єкта нерухомого майна.

Більше того, наявність на праві власності об`єкта нерухомого майна не є підставою для звільнення від сплати аліментів, а є лише чинником, що впливає на їх розмір.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що витрати на утримання матері у зв`язку з перебуванням її у пансіонаті не можуть впливати на розмір аліментів, оскільки, такі витрати є додатковими.

Відповідно до Договору про надання послуг від 24.11.2025, що укладений між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , виконавець зобов`язався здійснити догляд із забезпеченням проживання підопічного – ОСОБА_3 .

Відповідно п.3.2. Договору, вартість послуги складає 13 000,00 гривень за один календарний місяць.

На підтвердження сплати вказаної грошової суми, позивачкою було надаю квитанції про оплату.

При цьому потреба в отриманні матеріальної допомоги може доводитися як у спосіб порівняння розміру доходів батьків із їх відповідністю розміру прожитковому мінімуму, встановленого законом (ч. 4 ст. 75 СК України), так і в інший спосіб, зокрема, з підстав передбачених ст. 203 СК України, відповідно до приписів якої дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У зв`язку з чим, понесення витрат у зв`язку із поміщенням ОСОБА_3 в пансіонат не може бути чинником, що впливає на визначення розміру аліментів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що він важко хворіє, вимушений купувати високовартісні ліки. Вказує, що його матеріальний стан є гіршим порівняно з ОСОБА_1 .

Так, згідно консультаційного висновку спеціаліста від 13.06.2025, ОСОБА_2 діагностовано хронічний панкреатит.

Проте, з моменту складання такого висновку пройшло більш ніж один рік, у зв`язку з чим, підстави вважати, що ОСОБА_2 продовжує хворіти на вказану хворобу – відсутні.

Відповідачем також не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок вказаної, або будь-якої іншої хвороби він є непрацездатним.

У зв`язку з чим, суд вважає, що ОСОБА_2 є працездатним, може отримувати дохід та відповідно брати участь у виконанні свого конституційного обов`язку, пов`язаного із утриманням матері.

У консультаційному висновку спеціаліста від 13.06.2025 рекомендовано вживати Креон 25000 по три капсули на основні прийоми їжі та 1 капсулу на перекус – довго.

На підтвердження понесення витрат на купівлю вказаного препарату, позивачем було надано копію платіжної інструкції від 20.05.2026 на суму 968,00 гривень та від 20.05.2026 на суму 901,20 гривень.

Проте, вказані квитанції не підтверджують ту обставину, що такі витрати є систематичними. Відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що ОСОБА_2 ніс такі витрати регулярно, починаючи з моменту видачі спеціалістом рекомендації, тобто, з 13.06.2025.

При цьому, як вже було зазначено, наявному у справі медичному висновку на момент розгляду справи більш ніж рік, у зв`язку з чим, підстави вважати, що рекомендації, висловлені у його змісті є актуальними – відсутні.

Суд також зауважує, що витрати на купівлю медичного препарату були здійснені 20.05.2026, тобто, в день подання відзиву. Вказане дає суду підстави вважати, що ОСОБА_2 діє не добросовісно з метою створення передумов, що можуть впливати на визначення розміру аліментів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що на підставі рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 12.12.2017 у справі №522/13418/17, відповідач сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі 1 756,00 гривень.

Проте, відповідач до відзиву не надав жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконує рішення про стягнення аліментів на утримання дитини.

Більше того, наявність у відповідача на утриманні будь-яких інших осіб не може бути підставою для його звільнення від обов`язку, пов`язаного із утриманням матері.

В якості підстав для відмови у позові, відповідач також посилається на те, що ОСОБА_3 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, а його виховання здійснювала ОСОБА_4 .

Проте, суд зауважує, що у разі, якщо ОСОБА_3 ухилялася від виконання або неналежно виконувала свої батьківські обов`язки, відповідач, або інший законний представник не був позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про позбавлення батьківських прав.

В той же час, в ЄДРСР відсутні рішення, якими б ОСОБА_3 позбавили батьківських прав відносно її сина – ОСОБА_2 .

Більш того й представник відповідача й свідок ОСОБА_4 підтвердили ту обставину, що мати відповідача довготривалий час мала нестабільний психічний стан, що й було однією з причин чому відповідач проживав з батьком.

Самі лише показання свідка – ОСОБА_4 не можуть слугувати єдиним доказом, який би підтверджував факт ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_2 , оскільки, вказані обставини не підтверджуються будь-якими іншими доказами по справі, а ОСОБА_4 в даному конкретному випадку була єдиним свідком, може бути заінтересованою особою, оскільки, перебуває у добрих відносинах із ОСОБА_2 .

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, суд також вважає за доцільне оцінити майновий стан учасників справи.

Так, позивачці належить на праві власності 1/2 частка квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП №486108498.

Відомості про будь-які інші об`єкти нерухомого майна, що зареєстровані за ОСОБА_3 в реєстрі відсутні, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП №486110531.

В той же час, згідно інформаційної довідки з ДРРП №486109456, ОСОБА_2 на праві власності належать наступні об`єкти нерухомого майна:

- земельна ділянка, площею 0,04 га, кадастровий номер: 5122780500:01:001:0074;

- 1/2 частка квартири АДРЕСА_4 ;

- земельна ділянка, площею 3,2113 га, кадастровий номер: 3525584800:02:000:0046;

- земельна ділянка, площею 3,2116 га, кадастровий номер: 3525584800:02:000:0047.

Суд також враховує те, що згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів №3038185, розмір доходу ОСОБА_2 за 2023 рік склав 104 784,72 гривень, за 2024 рік – 25 251,23 гривень, за 2025 рік – 36 150,68 гривень.

Згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів №3037985, розмір доходу ОСОБА_1 за 2023 рік склав 13 562,77 гривень, за 2024 рік – 67 696,69 гривень, за 2025 рік – 82 680,31 гривень.

Тому, з беручи до уваги те, що ОСОБА_3 є непрацездатною, у зв`язку з чим, у ОСОБА_2 існує обов`язок, пов`язаний з її утриманням, у зв`язку з чим, суд враховуючи майновий стан учасників справи, та особи, на користь якої ініційовано питання про стягнення аліментів, зокрема, наявності в ОСОБА_2 на праві власності значної кількості об`єктів нерухомого майна, його рівень доходу та відсутність відомостей про його непрацездатність, суд вважає, що грошова сума у розмірі 2 595,00 гривень (прожитковий мінімум для особи, що втратила працездатність), забезпечуватиме належне утримання ОСОБА_3 , у повній мірі буде відповідати критерію розумності, об`єктивності та справедливості, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 293-294, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання недієздатної матері - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь позивача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , аліменти на утримання непрацездатної матері – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 595 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 (нуль) копійок щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із позовом, тобто, з 14 квітня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.