Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №522/5689/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/5689/26

Провадження №2/522/6948/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої – судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на дитину, у якій позивачка просить:

- позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки – ОСОБА_3 ;

- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 у розмірі всіх видів доходів, але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку;

- здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2026 року позовні вимоги було роз`єднано. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав передано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для реєстрації та присвоєння нового унікального номеру. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачеві надано 15-ти денний строк з моменту отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 10.04.2026 було відправлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Який, відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» було повернуто відправнику із зазначенням причини повернення: «закінчення встановленого терміну зберігання».

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 29.01.2016 серії НОМЕР_1 .

Відповідно до змісту позовної заяви, одразу після народження доньки – ОСОБА_3 позивачка та відповідач припинили спільне проживання та спілкування.

У повідомленні від 22.12.2021 №5/2120 надісланого директором пенітенціарної установи №12?Бендери на ім`я матері відповідача – ОСОБА_4 (що підтверджується свідоцтвом про народження від 19.09.2025 серії НОМЕР_2 та копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ) – 10 грудня 2021 року ОСОБА_2 прибув для відбуття ув`язнення в Пенітенціарну установу №12-Бендери Республіки Молдова, за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою встановлення актуальних відомостей щодо відповідача, представником позивача було надіслано адвокатський запит до Національної пенітенціарної адміністрації від 04.04.2026 №02092501, у якому адвокат просив надати наступну інформацію:

- чи знаходився ОСОБА_2 у в`язниці №12-Бендери;

- на підставі якого рішення суду його тримають під вартою;

- чи було його звільнено з установи, якщо так, коли та на підставі якого рішення;

- чи відправлявся ОСОБА_2 після звільнення в Україну або в іншу країну;

- чи застосувався до ОСОБА_2 будь-який нагляд чи контроль після звільнення;

- будь-яку наявну інформацію про подальше місцезнаходження ОСОБА_2 .

Однак на момент вирішення справи, запитувана інформація так і не надійшла.

Відповідно до статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З метою реалізації спільного наказу № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України» державним підприємством «Інформаційні судові системи» реалізовано доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Судом було направлено запит до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідь з якого надійшла до суду 21.07.2026 №3059374, та з якої вбачається, що за період з січня 2020 року по грудень 2026 року, ОСОБА_2 з жовтня 2020 року по грудень 2020 року отримав: код та назва доходу – 126 «Додаткове благо», розмір – 201,36 гривень.

Відомості про будь-які інші доходи за цей період – відсутні.

07 липня 2023 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи», яке належить до сфери управління Державної судової адміністрації України, реалізувало можливість отримання суддями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказана можливість доступна в Електронному кабінеті судді за обраними параметрами пошуку за одним або декількома ідентифікаторами:

- за суб`єктом права;

- за суб`єктом речового права, обтяження – фізичної особи;

- за суб`єктом речового права, обтяження – юридичної особи;

- за об`єктом нерухомого майна.

Також, відповідно до постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015 року №1127, інформація з Державного реєстру прав в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія) або на підставі договорів про надання сервісної послуги, укладених з технічним адміністратором Державного реєстру прав, через інші інформаційні системи, що забезпечують ідентифікацію користувача з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри (далі - інформаційні системи), надається особі, яка бажає отримати таку інформацію та ідентифікована з використанням засобів електронної ідентифікації з середнім або високим рівнем довіри.

Тому, суд як суб`єкт, що здійснює правосуддя може має відкритий доступ до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як безпосередньо через підсистему Електронний суд так і через сайт Міністерства юстиції України.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу того, що отримання відомостей з відкритих джерел не є збиранням доказів та не може трактуватися як порушення принципу диспозитивності.

Так, наприклад, постанова КЦС ВС від 24.10.2024 № 752/8103/13-ц містить висновок про те, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 на праві приватної власності належать об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд бере до уваги те, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», працездатні особи - особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров`я здатні до активної трудової діяльності.

Відповідачем не спростовано, той факт, що він за станом здоров`я здатен до активної трудової діяльності, або наявні будь-які інші фактори, що унеможливлюються здійснення ним трудової діяльності.

Тому, суд вважає, що відповідає є працездатною особою, яка може здійснювати трудову діяльність та відповідно отримувати дохід, який би був спрямований на забезпечення власних потреб, так і виконання свого обов`язку, встановленого чинним законодавством щодо утримання дітей.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У справі ЄСПЛ «М. С. проти України» у рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, та у рішенні «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§76). На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. У §54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

На думку суду, при вирішенні спорів, що стосуються дітей (в тому числі справи щодо стягнення аліментів) суд зобов`язаний керуватися найкращими інтересами дитини, оскільки, така категорія спорів є особливою через те, що дитина – це не завжди захищений учасник суспільних відносин, а тому, визначаючи розмір аліментів, суд повинен брати до уваги найкращі інтереси дитини.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:

(а) погляди дитини,

(б) індивідуальність дитини,

(в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин,

(г) піклування, захист і безпека дитини,

(ґ) вразливе положення,

(д) право дитини на здоров`я,

(е) право дитини на освіту (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №654/4307/19).

Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню із відповідача, суд враховуючи вік дитини (десять років), який характеризується активним фізичним та психологічним розвитком, її індивідуальність, право на здоров`я та освіту, наявність у платника аліментів на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна, а також відсутність доказів, які б спростовували працездатність останнього, вважає, що аліменти у розмірі 1/4 від усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб будуть відповідати критерію розумності, об`єктивності та справедливості, та найголовніше – відповідатимуть інтересам дитини.

Тому, із урахуванням зазначеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 07.04.2026 до моменту досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Тому, суд доходить до висновку про наявність підстав для негайного виконання рішення задля належного забезпечення прав та свобод дитини в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 77, 79, 80, 141, 263 – 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_4 , на користь позивачки – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП – НОМЕР_5 , аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду, тобто, з 07 квітня 2026 року до моменту досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Текст рішення складено та підписано 21 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.