Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №522/20774/25 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 522/20774/25

Провадження № 2/947/529/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21.07.2026 м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:

- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,

- позивача ОСОБА_1 ,

- представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком,

УСТАНОВИВ:

Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи

У жовтні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси за підсудністю з Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 (далі також – позивач), поданий в його інтересах представницею ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (далі також – відповідачка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування) (далі також – третя особа-1) про визначення місця проживання їх спільної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що визначення місця проживання дитини разом з батьком необхідне для захисту прав та інтересів дитини, пов`язаних з її вихованням, навчанням, відпочинком тощо. Мати належним чином не цікавиться розвитком доньки. У вирішенні питань виховання дитини та забезпечення її інтересів, де потребується спільна позиція батьків, остання ухиляється від участі та надання своєї згоди, як мати. Указані обставин змусили позивача звернутися за захистом прав дитини до суду.

Відзив до суду не надходив.

31.10.2025 до суду відповідачкою подано заяву про незгоду з позовними вимогами.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи

Не надходили.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.10.2025 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.11.2025, 27.11.2025, 18.12.2025, 04.02.2026, 04.03.2026, 01.04.2026, 28.04.2026.

Ухвалою суду від 27.11.2025 до участі у справі залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – третя особа-2), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також – третя особа-3). Витребувано з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (як органу опіки та піклування) висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом з батьком. Зобов`язано позивача надати актуальний витяг з мобільного застосунку «Резерв+».

Ухвалою суду від 20.05.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.07.2026.

У судовому засіданні позивач та його представниця позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Відповідачка, представники третіх осіб, належним чином повідомлені, до суду не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 23.05.2014 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, підтверджено факт народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 1546 від 23.05.2014, батьками якої зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Рішенням Приморського районного суду м. Києва від 28.11.2022 у справі № 522/13785/22 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 561 від 19.12.2012.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2022 № 314990704 підтверджено наявність у власності ОСОБА_1 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт спільного проживання у вказаній квартирі батька з донькою підтверджено довідкою Керуючої компанії «Коін» від 29.08.2025 № 2.

Згідно з характеристикою з місця навчання дитини – Рішельєвського наукового ліцею м. Одеси ОСОБА_4 навчається у вказаному ліцеї у 6-А класі. Характеризується позитивно. Відмічено, що навчальним процесом та успіхами доньки цікавиться тільки батько. Мати шкільним життям доньки не цікавиться, батьківські збори не відвідує.

Згідно з відповіддю ГЦОСІ ДПС України від 09.12.20205 установлено, що ОСОБА_3 в період 2021-2023 років неодноразово виїздила за кордон. 14.12.2023 в`їхала на територію України. Дані про виїзд відсутні.

Витягом із мобільного застосунку «Резерв+» від 14.07.2026 підтверджено бронювання позивача (наявна відстрочка) до 11.12.2026.

Згідно з висновком органу опіки та піклування – Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 14.04.2026 № 01-11/370/1вих рекомендовано визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Батьком за місцем проживання створено дитині всі умови для нормального гармонійного розвитку, життя та навчання.

У своїй думці, висловленій в порядку ст. 171 СК України, малолітня ОСОБА_4 повідомила, що з мамою спілкується доволі часто по телефону. Мама наразі не проживає в м. Одесі. Оскільки її школа та друзі знаходяться саме в м. Одесі, вона не хоче переїздити до матері на Західну Україну. Підтримує позовні вимоги батька до матері.

Мотиви прийнятого рішення

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

Статтею 51 Основного Закону України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК (ст. 1 СК України).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу (ч. 1 ст. 121 СК України).

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1-4 ст. 157 СК України).

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч. 4 ст. 15 СК України).

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Отже, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Тобто, для підтвердження самостійного виховання дитини матір`ю та визначення місця проживання разом з нею необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна зробити висновок, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За змістом ст. 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07. 2015).

Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Доведення необхідності визначення місця проживання дитини разом з батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Як зазначив позивач, визначення місця проживання дитини разом з ним необхідно для захисту прав та інтересів дитини, пов`язане з її вихованням, навчанням, відпочинком тощо.

Під час судового розгляду установлено, що відповідачка тривалий час не відвідує дитину, не цікавиться в належний спосіб її життям та розвитком. Дитина мешкає разом з батьком та забезпечена умовами для нормального гармонійного розвитку та навчання. Матір мешкає окремо в іншому регіоні України.

Органи ТЦК та СП не висловити заперечення проти позову.

З огляду на викладене суд доходить висновку про можливість, наразі, визначити місце проживання дитини з батьком, що відповідатиме найкращим інтересам дитини та не направлене на ухилення позивача від мобілізації.

Іншого перед судом не доведено.

Висновки суду

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню та зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Отже, проаналізувавши заяви по суті справи та надані сторонами докази на їх підтвердження у поєднанні із застосованими правовими нормами, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами необхідність визначення місця проживання дитини саме з батьком.

Щодо судових витрат

За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визначення місця проживання дитини разом з батьком – задовольнити.

2. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення тексту повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 );

Третя особа-1: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ № 26303264, адреса: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134);

Третя особа-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ № НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 );

Третя особа-3: ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_4 ).

Суддя К. А. Цирфа