Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №607/16109/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2026 Справа №607/16109/25 Провадження №2/607/1759/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Капустіна В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про стягнення із ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 01.05.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки позивачка вказала наступне.

У 2012 році під час навчання в музичному училищі вона познайомилась у соцмережі із громадянином Нігерії - ОСОБА_2 (далі - Відповідач), який також був студентом та навчався в університеті у м. Донецьку.

Відповідно до листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України від 17.02.2025 за вих. №8.-1-314/8.1.1-25, громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був документований ГУДМС України в Донецькій області посвідкою на тимчасове проживання, строком дії до 01.11.2014. Щодо підстав подальшого перебування Відповідачана території України інформація у позивача відсутня.

Після початку збройної анексії Російської Федерації та окупації м. Донецьк, у 2014 році Відповідач перевівся до Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя та під час навчання там був зареєстрований та проживав за адресом АДРЕСА_1 (копія відповіді на адвокатський запит від 02.05.2024 за вих. № 2/28-574 додається).

В подальшому, в період з липня 2015 року по лютий 2016 року ОСОБА_2 навчався в Тернопільському національному університеті.

Відповідно до інформації наданої Тернопільською міською радою, з серпня 2015 року по дату надання інформації, ОСОБА_2 зареєстрований за адресом АДРЕСА_2 .

Позивач вказала, що протягом 2012-2016 років вона з Відповідачем підтримували дружні стосунки на відстані. Відповідач декілька разів приїжджав у м. Київ, де вони зустрічались.

У серпні 2016 році Відповідач, після закінчення навчання, повернувся в Нігерію та вже через рік повернувся назад до України й оселився у м. Івано-Франківську.

Восени 2017 року позивачка переїхала у м. Івано-Франківськ, де вона з Відповідачем почали спільно проживати в орендованій квартирі. На початку 2018 року позивачка завагітніла.

Влітку 2018 року позивачка з Відповідачем вирішили разом поїхати до ОСОБА_5 .

Як вбачається із листа Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.02.2025 за вих. № 19/12247-25, громадянин Нігерії ОСОБА_3 станом на 16:15 11.02.2025 востаннє перетинав кордон України на виїзд 31.07.2018.

Інформація про повернення Відповідача в Україну станом на 11.02.2025 відсутня.

Позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Корея у м. Осан у неї з Відповідачем народилась донька - ОСОБА_6 . Так як сторони у справі не перебували у зареєстрованому шлюбі, підставою внесення відомостей про батька до актового запису про народження дитини стала спільна заява батьків про визнання батьківства.

Одразу після народження дитини Відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки.Не проявляв інтересу до дитини, не виявляв щодо неї батьківського піклування, а тому вказала позивачка, вона вимушена самостійно вирішувати усі питання виховання та утримання дитини.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачка з донькою повернуласьв Українуі Відповідачубуло відомо про це, проте він не виявив бажання їхати разом, а через деякий час взагалі розірвав будь-які контакти із позивачкою та дитиною.

Позивачка вказала, що вона намагалась налагодити контакт з Відповідачем для його спілкування з дитиноюта неодноразово телефонувала йому за номером, який у неї був наявний,однак відповідачем номер було змінено.

За п`ять років з моменту поверненняпозивачки із донькою в Україну, Відповідач не здійснивжодних дій, які б свідчили про його інтерес до дитини, жодного разу не поцікавився станомздоров`я дитини, її успіхами та розвитком; не виявив бажання спілкуватися з дитиною, невітав доньку з днем народження, зокрема по телефону; не намагався вийти на зв`язок із позивачкою, хоча йому відомаадреса реєстрації позивачки в Україні та номер телефону, які є незмінними з часу знайомстваз відповідачем. Відповідно,вказала позивачка, жодних коштів на утримання дитини батько також ненадавав впродовж всіх цих років.

Донька ОСОБА_6 не пам`ятає свого батька, оскільки вона не бачила його у свідомому віці і не спілкувалась з ним, тож, відповідно, не має з ним емоційного зв`язку, який притаманний між батьками й дитиною.

Вищенаведене, вказала позивачка, свідчить про тривале невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утриманнядоньки ОСОБА_6 .

Позивачка вказала, що вона самостійно забезпечую фізичний, духовний і моральний розвиток та належні умови життя своєї малолітньої доньки, самотужки виконуючи батьківські обов`язки без участі та підтримки Відповідача.

Дитина проживає разом із позивачем, що підтверджується довідкою Рокитнянської селищної ради Київської області №679/02-37 від 28.07.2025, довідкою-характеристикою Рокитнянської селищної ради №680/02-37 від 28.07.2025, актом обстеження факту проживання громадянки ОСОБА_1 від 29.07.2025, копії яких додаються, та знаходяться на утриманні позивачки. Матеріально утримувати дитину позивачці також допомагають батьки.

Відповідно до довідки від сімейного лікаря від 28.07.2025, ОСОБА_4 перебуває під наглядом сімейного лікаря села Синява та на прийоми з`являється тільки з матір`ю.

Відповідач, як батько дитини, вказала позивачка, не лише не піклується про виховання та здоров`я дитини, але і не приймає участі в її утриманні, що підтверджується, зокрема, випискою по надходженням по картці/рахунку Позивача за період 24.10.2018 по 28.07.2025, з якої вбачається, що від Відповідача не було жодних переказів грошових коштів за вказаний період.

Крім того, відсутність поштових переказів від Відповідача на адресу позивача підтверджується листом АТ «УКРПОШТА» від 08.01.2024 за вих. № 1.10.004.-512-24, копія якого додається.

Позивачка вказала, що правила виключної підсудності не поширюються на спір щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в травні 2024 року через свого представника вона звернулась за правилами альтернативної підсудності (за зареєстрованим місцем проживання Позивача) із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини до Рокитнянського районного суду Київської області.

Провадження у справі № 375/597/24 за вказаною позовною заявою було відкрито ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області лише 30.09.2024.

З того часу, вказала позивачка, у справі відбулось тільки одне судове засідання в грудні 2024 року, а наступне судове засідання, яке було призначене на березень 2025 року, не відбулось з причин, що не залежали від позивачки та її представника. При цьому, до розгляду справи по суті суд не перейшов.

На третьому судовому засіданні, за рік розгляду справи, позивачка, у зв`язку з недотриманням Рокитнянським районним судом Київської області розумних строків розгляду справи, подала заяву про залишення позовної заяви у справі № 375/597/24 без розгляду, з метою звернення до суду з позовом за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання Відповідача в Україні.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просить стягувати аліменти з відповідача саме 01.05.2024 (дати звернення до Рокитнянського районного суду Тернопільської області із позовом до відповідача про стягнення аліментів), оскільки саме з цього часу вона вживала заходів щодо стягнення аліментів з відповідача.

Із вказаних підстав позивачка просить стягувати із ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Федеративної Республіки Нігерія, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи із 01.05.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги про стягнення аліментів підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засіданні не з`явився з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступного.

За результатами розгляду справи судом встановлено наступні обставини справи.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження - ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьками ОСОБА_7 вказані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

29.11.2018 реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві внесені зміни до актового запису на підставі спільної заяви батьків про визнання батьківства №4/2018-(936/51) від 29.11.2018, складена консульським відділом Посольства України в Республіці Корея. Суть змін: відомості про дитину: прізвище ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_9 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Консульським відділом Посольства України в Республіці Корея Ешегбе Аріана, народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками зазначені: батько ОСОБА_2 , громадянин Нігерії, мати ОСОБА_1 .

Згідно листа Державної прикордонної служби України від 12.02.2025: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин Нігерії, перетнув Державний кордон України 13.10.1993 у напрямку «Виїзд».

Згідно довідки Старостинського округу №6 Рокитнянської селищної ради Київської області від 28.07.2025 №679/02-37 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матір`ю: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_3 .

Із копії позовної заяви вбачається, ОСОБА_1 01.05.2024 зверталась до Рокитнянського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 .

30.09.2024 Рокитнянським районним судом Київської області відкрито провадження у справі №375/597/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

29.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до Рокитнянського районного суду Київської області із заявою про залишення без розгляду її позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади Рокитнянської територіальної громади від 31.12.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає за адресом: АДРЕСА_4 .

Положеннями статті 141 СК України передбачено, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, Конвенцією про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (ч. 1, 2 ст. 3).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Аліменти - це кошти на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та інше.

Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів ( ч.2 ст. 182 СК України).

У відповідності до вимог ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 183 СК України, встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до положень ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що підстави для звільнення відповідача від обов`язку утримувати спільну з позивачем дитину, передбачених положеннями СК України, відсутні.

Суд зауважує, що як відповідач, так і позивач повинні у однаковій мірі та у відповідності до вимог чинного сімейного законодавства, утримувати свою дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

Судом також враховано, що стягнення аліментів має ціль найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, виходячи зі встановленого законом обов`язку обох батьків щодо утримання їх дітей, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.05.2024 і досягнення дитиною повноліття.

Зважаючи на те, що позивачка раніше вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, оскільки 01.05.2024 зверталась до Рокитнянського районного суду Київської області із позовом до відповідача про стягнення аліментів, однак залишила позов без розгляду у зв`язку із тривалим розглядом справи, а тому суд вважає, що аліменти з відповідача слід стягувати із 01.05.2024.

При цьому, суд зауважує, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 268, 280, 285, 288, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Федеративної Республіки Нігерія, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.05.2024 і досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 в дохід держави 1 211, 20 гривень судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Копію рішення направити у часникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Федеративної Республіки Нігерія, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич