Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №467/938/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/938/26

3/467/243/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкоовї Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ; до адміністративної відповідальності притягувався постановою ЕНА № 7411314 від 20 червня 2026 року за ч.1 ст. 121-3 КУпАП і підданий стягненню у виді штрафу в розмірі 1 190,00 грн.,

за ч.1 ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

20 червня 2026 року о 18 год. 30 хв. на прилеглій до с. Бузьке Вознесенського району польовій дорозі, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Рeugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.4, 8.9 ПДР України і тим самим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-1 КУпАП.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив відображені у протоколі обставини справи, зокрема, щодо часу і місця події.

Вказав, що не чув і не бачив як поліція подавала сигнал про зупинку, так як зосередився на поганому дорожньому покритті і до цього ж у автівці була ввімкнена музика.

Додав, що зупинився як проїхав близько двохсот метрів, оскільки дорога, через наявність на ній ям, не дозволяла здійснити безпечну зупинку відразу.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Суд, у свою чергу, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідальність за ч.1 ст. 122-2 КУпАП настає у разі невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Згідно ж із п. 8.9 ПДР України вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою:

а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки;

б) увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу;

в) гучномовного пристрою;

г) спеціального табло, на якому зазначається вимога про зупинку транспортного засобу.

Цей же пункт зобов`язує водія зупинити транспортний засіб у вказаному місці з дотриманням правил зупинки.

У цій справі установлено, що 20 червня 2026 року близько 18 год. 30 хв. на польовій дорозі службовий автомобіль поліції певний час, як мінімум 40 секунд, що зафіксовані на відео, рухався за автомобілем «Рeugeot» під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відеозаписом однозначно підтверджено, що поліція подавала водію «Рeugeot» вимогу про зупинку на провій частині дороги, щонайменше, за допомогою гучномовця і спеціального звукового сигналу.

Проте, водій, незважаючи на неодноразову вимогу поліцейського прийняти вправо і зупинитись, продовжував рух.

При цьому, він не учиняв будь – яких дій, які б свідчили про його намір виконати вимогу про зупинку, зокрема, не вмикав правий покажчик повороту з тим, щоб дати змогу зрозуміти, що він буде зупинятись чи то аварійну сигналізацію, як того вимагає п. 9.9 «б» ПДР України.

При цьому, поліцейський двічі назвав марку автівки і її реєстраційний номер, що робить вимогу про зупинку чіткою і однозначно спрямованою до конкретної особи – водія автомобіля «Рeugeot».

Тому суд вважає, що у даному випадку підтверджено факт невиконання водієм вимоги про зупинку транспортного засобу.

Суд рахує, що чинне законодавство зобов`язує водія зупинитись на вимогу поліції із дотримання ПДР України і не визначає чіткі проміжкові межі, у яких він має здійснити зупинку.

Однак, у даному випадку вимогу можна вважати невиконаною, зокрема, виходячи із того, що поліцейський подавав її неодноразово, щонайменше, двічі, після чого водій «Рeugeot» продовжив рух без ввімкнення світлових покажчиків, які свідчать про його намір зупинитись, і при цьому не має значних перешкод для безпечної зупинки відразу після першої вимоги.

Тим самим, водій не відреагував на подані сигнали, а продовжував свій рух, що вказує на невиконання вимоги про зупинку.

При цьому, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що він не бачив і не чув поданої йому вимоги, так як відповідно до вимог п. 2.3 «б» ПДР України водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Тим самим, суд вважає доведеним факт учинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-1 КУпАП і кваліфікація дій водія за установлених обставин є правильною.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 698409 від 20 червня 2026 року щодо обставин, часу, місця та способу учинення правопорушення.

У цілому протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП шодо свого змісту, що вказує на те, що звинувачення ОСОБА_1 було висунуте відповідно до вимог закону.

Обставини, що відображені у протоколі, до цього ж, підтверджуються й відеозаписом з нагрудної камери поліції, зокрема, у частині факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом і його подальшого руху після поданої поліцейським вимоги про зупинку.

Тож, ця справа забезпечена доказами у їх розумінні згідно із ст.251 КУпАП, які у своїй сукупності не залишають місце сумнівам у тому, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

При цьому, суд робить висновок, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення умисно, бо усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх шкідливі наслідки і бажав або свідомо допускав їх настання.

Зокрема, що він є водієм, а тому зобов`язаний знати і неухильно виконувати вимоги ПДР України.

Тоді як ЄСПЛ у рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («OHalloran and Francis v. the United Kingdom»)[GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007, вказав, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20, 22 КУпАП, суд не встановив.

Чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність

Обставин, що пом`якшують відповідальність, згідно з п.п.1-5 ч.1 ст. 34 КУпАП, а так само й інших обставин, які здатні вплинути на відповідальність у бік її пом`якшення, немає, так само як і обставин, що її обтяжують відповідно до переліку ст. 35 КУпАП.

Мотиви накладення стягнення

Суд враховує характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до правопорушень на транспорті, особу порушника, який вже притягувався до адміністративної відповідальності.

З огляду на що приймає рішення про накладення на порушника стягнення згідно із санкцією ч.1 ст. 122-2 КУпАП у виді штрафу.

Суд не вважає доцільним стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як вважає його надмірним за установлених ним обставин учиненого правопорушення і відносно особи правопорушника.

Адміністративне стягнення накладається у межах строку, визначеного ч.2 ст. 38 КУпАП.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 665,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Так само підлягає скасуванню й захід забезпечення у справі про адміністративне правопорушення у виді тимчасового вилучення посвідчення водія, так як він у цій справі не позбавляється права керування транспортними засобами.

З цих мотивів, керуючись ст.ст.245, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122-2 КУпАП, у зв`язку із чим накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення цієї постанови становить 153 (сто п`ятдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання т- ри місяці з дня її винесення

.

Суддя Ірина Явіца