Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №467/788/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/788/26

3/467/203/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше до адміністративної відповідальності притягувався:

-Постановою Арбузинського районного суду від 24 липня 2025 року за ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 40 800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу;

-постановою Арбузинського районного суду від 21 жовтня 2025 року за ч.2 ст. 130 КУпАП і підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 34 000,00 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу,

за ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

05 червня 2026 року о 21 год. 38 хв. на вулиці Коцюбинського, 83 в с –щі Арбузинка ОСОБА_1 керував мопедом «Yamaha Jog», без реєстраційного номера, в стані алкогольного сп`яніння, будучи особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України і тим самим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 130 КУпАП.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і її процесуальна поведінка щодо справи

ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання повідомлявся двічі,у т.ч. й поліцією при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а так само і шляхом направлення судової повістки про виклик за вказаною у протоколі адресою, яка , однак, була повернута до суду.

Однак, на слухання справи не прибув, причин своєї неявки не повідомляв, заяв і клопотань, які в свідчили про його наміри брати участь в судовому засіданні і висловити свою позицію, до суду не направляв.

Тим самим, враховуючи наявність достовірних даних про належне сповіщення ОСОБА_1 про це судове провадження, з огляду на положення ст. 268 КУпАП, які не вимагають обов`язкової присутності особи при розгляді такого роду справ, суд вважав за можливе завершити це провадження прийняттям рішення по суті справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У свою чергу, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ж вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.3 ст. 130 КУпАП настає у разі учинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У свою чергу, частина перша статті 130 КУпАП визнає правопорушенням наступні дії:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У цій справі установлено, що ОСОБА_1 не дотримався п. 2.9 «а» ПДР, так як керував транспортним засобом із вмістом алкоголю в крові в концентрації 1,99 проміле (міліграм спирту на літр крові), що є значно вищим показником за передбачений законодавством допустимий цифровий показник у 0,2 проміле.

Тим самим, були учинена дія, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас, ОСОБА_1 протягом року був підданий адміністративному стягненню за керування т/з у стані алкогольного сп`яніння та за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2025 року (набрала законної сили 05 серпня 2025 року) ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що 02 липня 2025 року в с-щі Арбузинка керував мопедом «Альфа» в стані алкогольного сп`яніння.

За таке був підданий стягненню у виді штрафу у розмірі 40 800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без застосування оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім цього, постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2025 року (набрала законної сили 01 листопада 2025 року) ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП, а саме за те, що 12 жовтня 2025 року по вул. Мостова у с-щі Арбузинка він керував мопедом «Дельта» з ознаками алкогольного сп`яніння, але від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі відмовився.

Був підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 34 000,00 грн. без оплатного вилучення транспортного засобу.

Тим самим, підтверджено, що ОСОБА_1 05 червня 2026 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто, учинив дію, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП, і одночасно він протягом року (24 липня 2025 року та 21 жовтня 2025 року) двічі піддавався адміністративному стягненню за керування т/з в стані алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Тим самим, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 130 КУпАП є правильною.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №684941 від 05 червня 2026 року щодо часу, місця та способу учинення правопорушення, у тому числі й місця і порядку огляду на стан сп`яніння і його результату у 1,99 проміле, що, власне і підтверджує стан алкогольного сп`яніння.

У цілому протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо свого змісту, зокрема, і суті викладеного у ньому правопорушення, а тому підстав вважати, що поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення із порушенням вимог закону у частині формулювання обвинувачення немає.

Звідси, вважати, що протокол належить до недопустимих доказів і через це підлягає виключенню з доказової бази не можна.

Обставини, що відображені у протоколі, до цього ж, підтверджуються й відеозаписом з нагрудної камери поліції, у тому числі, й стосовно факту керування транспортним засобом та порядку проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу – Алкотестера Drager «6820».

Зокрема, із відеозапису чітко вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння було проведено за його згодою на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager 6820».

ОСОБА_1 погодився із результатом огляду – 1,99 проміле і вказав, що проходити огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я відмовляється.

Аналізом сукупності доказів було установлено, що поліція провела огляд на стан сп`яніння у цілому із дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України за №1395 від 07.11.2025 року та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України за №1452/35 від 09.11.2025 року.

Тому порушення порядку проведення огляду судом не встановлено.

Звідси відсутні й підстави сумніватись у результатах тестування ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу, який показав позитивний результат на наявність алкоголю в крові в концентрації 1,99 проміле, про що поліція надала суду належні і допустимі докази, а саме: Акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківку з результатом тесу на алкоголь «Drager».

Обставини щодо накладення на ОСОБА_1 стягнення за керування у стані сп`яніння та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння підвтерджються відповідними постановами Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2025 року та 21 жовтня 2025 року відповідно.

При цьому, ці постанови указують на правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Тим самим, ця справа забезпечена доказами у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП.

Крім цього, суд робить висновок, що правопорушення було учинено умисно, бо порушник є повнолітньою особою, а тому усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх шкідливі наслідки і свідомо допускав настання цих наслідків, розуміючи про підвищений ступінь суспільної небезпеки керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння і з огляду на факти неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності за неаналогічні правопорушення.

До цього ж, у справі немає інформації про можливе учинення правопорушення у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення (кваліфікації правопорушення), суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.

Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП також немає, бо правопорушення, передбачене ч.3 ст. 130 КУпАП, не може вважатись малозначним, у тому числі, й з огляду на його санкцію та високий ступінь суспільної небезпеки, а так само і на пряму заборону звільняти від відповідальності за учинення такого роду порушення (ч.2 ст. 22 КУпАП).

Тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП і застосуванням її санкції, але без позбавлення права керування транспортними засобами, так як він такого права не набув у встановленому законом порядку, що підтверджується довідкою ВП №1 Первомайського ВРП ГУНП в Миколаївській області №93014-2026 від 08 червня 2026 року.

Тим самим, санкція ч.3 ст. 130 КУпАП підлягає застосуванню до ОСОБА_1 , як до «іншої особи», а не як до водія, з урахуванням того, що згідно ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Тобто, стягнення підлягає накладенню у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

При цьому, суд позбавлений змоги застосувати конфіскацію транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , з огляду на те, що ані протокол, ані інші долучені до нього матеріали, не містять у собі будь – яких відомостей стосовно того, кому саме він. Належить.

Так як відповідно до ч.1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Тим самим, поліція не надала до суду достовірних доказів, які б дозволили йому конфіскувати транспортний засіб.

Відповідно, стягнення слід накласти лише у виді штрафу.

Мотиви накладення стягнення

На підставі ч.2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, як то, значно високий ступінь його суспільної небезпеки; особу порушника,

Який неодноразово притягувався до відповідальності за аналогічні порушення, відсутність у порушника спеціальної підготовки для керування транспортними засобами, ступінь його вини, зокрема, умисну форму, відсутність обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення накладається у межах строку, визначеного ч.6 ст. 38 КУпАП.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 665,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 246, 251,280, 283,284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення цієї постанови становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн. 00 коп. без конфіскації транспортного засобу.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

Суддя Ірина Явіца